Справа № 209/6451/26
Провадження № 2/209/3647/26
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
21 вересня 2026 року м. Кам`янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
15.09.2026 Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», в особі представника Анохіної О.О. звернулося через підсистему «Електронний суд» до Дніпровського районного суду міста Кам`янського з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить стягнути з відповідачки заборгованість у сумі 94202,23 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Вивчивши зміст позовної заяви та ознайомившись із доданими до неї документами, встановивши зміст спірних правовідносин та з`ясувавши предмет позову, суд дійшов висновку, що вказана позовна заява підлягає поверненню на підставі приписів п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України з огляду на наступне.
Зі змісту позовної заяви та долучених до неї документів вбачається, що позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла за трьома окремими кредитними договорами, а саме:
за кредитним договором від 04.02.2020 № 20[телефон приховано];
за кредитним договором від 30.10.2020 № 1001721620501;
за кредитним договором від 19.07.2021 № 1001926386702- 28186.31.
Таким чином, зі змісту позовної заяви та долучених до неї документів вбачається, що заявлені до стягнення суми заборгованості стосуються трьох окремих кредитних договорів, укладених відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, а також основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Отже, законом передбачено декілька самостійних критеріїв, за наявності яких допускається об`єднання позовних вимог в одній позовній заяві: їх пов`язаність підставою виникнення, пов`язаність поданими доказами або перебування у співвідношенні основної та похідної вимоги.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Тому пов`язаність позовних вимог підставою виникнення передбачає наявність між ними спільного або взаємопов`язаного комплексу фактичних обставин, з яких випливають відповідні вимоги.
При цьому саме по собі пред`явлення вимог одним позивачем до одного відповідача та спрямованість таких вимог на один спосіб захисту права не свідчать про їх пов`язаність у розумінні частини першої статті 188 ЦПК України. Вирішальним є наявність передбаченого законом зв`язку між самими вимогами за підставою їх виникнення або доказами, а не лише збіг їх суб`єктного складу чи способу захисту.
Інститут об`єднання позовних вимог має на меті забезпечення процесуальної економії, правильного та своєчасного розгляду справи, а також унеможливлення ухвалення різних судових рішень щодо взаємопов`язаних правовідносин. Водночас об`єднання в одному провадженні самостійних вимог, між якими відсутній передбачений законом зв`язок, не відповідає завданню цивільного судочинства.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка складається із заборгованості за трьома окремими кредитними договорами. Зазначені кредитні договори укладені відповідачем мають самостійні умови щодо виникнення та виконання відповідних грошових зобов`язань, розміру кредиту, строків його повернення та інших істотних умов.
Кожен із кредитних договорів є самостійною підставою виникнення окремого зобов`язання між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим за кожним із таких договорів виникають самостійні зобов`язальні правовідносини.
Виникнення, виконання, порушення та припинення кожного з цих зобов`язань не залежить від виникнення, виконання, порушення чи припинення інших зобов`язань. Відтак, за кожною із заявлених вимог окремо підлягають з`ясуванню та оцінці обставини укладення відповідного кредитного договору, його умови, факт та обсяг виконання відповідачем зобов`язань, здійснені ним платежі, період і розмір прострочення, а також правильність розрахунку заборгованості.
Таким чином, кожна із заявлених вимог ґрунтується на самостійному комплексі фактичних обставин та підтверджується окремими доказами, що стосуються виникнення, виконання та порушення відповідного зобов`язання. Отже, заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, необхідними для їх підтвердження.
Окрім цього, такі позовні вимоги також не є основними та похідними одна від одної, оскільки вирішення вимоги про стягнення заборгованості за одним договором не зумовлює та не визначає вирішення вимог про стягнення заборгованості за іншими договорами.
Відтак, незалежно від того, що всі вимоги пред`явлені одним позивачем до одного відповідача та спрямовані на стягнення грошової заборгованості, між ними відсутній передбачений частиною першою статті 188 ЦПК України зв`язок за підставою виникнення або поданими доказами, а також відсутнє співвідношення основної та похідної вимоги.
При цьому, саме по собі об`єднання позивачем сум заборгованості за трьома кредитними договорами в одну загальну суму стягнення, не змінює самостійного характеру кожної з таких вимог та не створює між ними передбаченого законом зв`язку.
Подібний підхід щодо оцінки дотримання правил об`єднання позовних вимог у спорах, що ґрунтуються на декількох самостійних кредитних правовідносинах, викладено, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/7186/19, у якій Верховний Суд виходив із самостійності вимог, що виникають із різних кредитних договорів, та необхідності окремого встановлення обставин за кожним таким правовідношенням.
Таким чином, позивачем при зверненні до суду порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені частиною першою статті 188 ЦПК України.
Водночас, відповідно до частини шостої статті 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Таким чином, у разі встановлення порушення правил об`єднання позовних вимог суд має вирішити питання про можливість застосування положень частини шостої статті 188 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому роз`єднання позовних вимог є правом суду, а не його обов`язком. Саме по собі встановлення порушення правил об`єднання не зумовлює необхідності повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку про доцільність роз`єднання позовних вимог.
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 182/1919/22.
Суд враховує, що роз`єднання позовних вимог є процесуальним правом суду, а не його обов`язком. У цій справі роз`єднання заявлених вимог є процесуально недоцільним, оскільки кожна з них виникла з окремого, самостійного та не пов`язаного з іншими кредитного договору, який є підставою виникнення окремого зобов`язання між сторонами. Відповідно, за кожним із таких договорів підлягають окремому встановленню та оцінці обставини його укладення, умови, виконання сторонами зобов`язань, наявності та розміру заборгованості, а також інші обставини, що мають значення для вирішення відповідної вимоги.
Окрім того, неможливість роз`єднання заявлених вимог у цій справі обумовлена способом їх формулювання позивачем. У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути загальну суму заборгованості, яка складається із заборгованості за трьома кредитними договорами, не визначаючи окремо суму, яка підлягає стягненню за кожним із них. Суд у разі роз`єднання вимог мав би самостійно визначати склад та розмір кожної окремої позовної вимоги, водночас вирішення питання про спосіб об`єднання та формулювання позовних вимог насамперед належить до процесуальної реалізації позивачем права на звернення до суду.
Відтак, оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд не вбачає підстав для застосування частини шостої статті 188 ЦПК України та роз`єднання заявлених позовних вимог, оскільки у цьому випадку таке роз`єднання не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
За таких обставин, з огляду на встановлене порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та відсутність підстав для їх роз`єднання відповідно до частини шостої статті 188 ЦПК України, позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Згідно ч. 7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного вище, керуючись статтями 4, 5, 175, 177, 185, 188, 259, 260 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути позивачу Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк».
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА