Справа № 212/14280/26
4-с/212/32/26
У Х В А Л А
21 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Зімін М.В., ознайомившись зі скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії та бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -
встановив:
03 вересня 2026 року скаржник ОСОБА_1 звернулась до Покровського районного суду міста Кривого Рогу зі скаргою на незаконні дії та бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо накладання арешту на належну скаржниці 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
08 вересня 2026 року ухвалою суду скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду та скаржнику становлено строк на їх усунення.
17 вересня 2026 року скаржником ОСОБА_1 на виконання ухвали суду 08 вересня 2026 року подано уточнену скаргу в якій повторно не вказано яким органом було видано виконавчий документ за яким відкрито виконавче провадження № 25745097 від 16.03.2011.
Суд вивчивши скаргу ОСОБА_1 на незаконні дії та бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо накладання арешту зазначає таке.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».
Отже до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, до подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, провадження № 61-15520св20; від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, провадження № 61-15478св20.
За ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 337/2402/22 (провадження № 61-7442св23) зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22 (провадження № 61-11005св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 459/2046/20 (провадження № 61-18675св21).
Судом встановлено, що скаржником ОСОБА_1 не надано суду відомостей, що виконавче провадження № 25745097 від 16.03.2011 було відкрито на підставі виконавчого документа виданого Покровським районним судом міста Кривого Рогу.
За ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного відсутні підстави для відкриття провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка не є стороною виконавчого провадження, на дії державного виконавця з вимогами про звільнення з-під арешту нерухомого майна, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на майно і зняття із нього арешту.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 14, 43, 186, 447 ЦПК України суддя, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії та бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала складена та підписана 21 вересня 2026 року.
Суддя М. В. Зімін