УХВАЛА
17 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7428/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" - Онищенко О.А., (довіреність від 29.12.2025 №338-Д),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСТ ЕКСІМ"- Бойко Ю.А., адвокат (ордер АІ №2137631 від 02.02.2026),
у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 (головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчука Г.А., Гончарова С.А.)
у справі № 910/7428/25
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - Підприємство)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСТ ЕКСІМ" (далі - Товариство)
про стягнення 7 325 880,00 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 7 325 880,00, з них: пені - 3 156 680,00 грн та штрафу - 4 169 200,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за державним контрактом від 19.02.2025 №22/2-156-VDK-25 в частині дотримання строків поставки товару.
Короткий зміст судових рішень
Господарський суд міста Києва рішенням від 20.10.2025 (суддя Гумега О.В.) у справі № 910/7428/25 позов задовольнив повністю.
Обґрунтовуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині дотримання строків поставки товару, що є підставою для покладення на нього обов`язку сплатити штрафні санкції (пеню та штраф). При цьому, суд виснував про відсутність виняткових обставин для застування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99%, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.05.2026 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/7428/25 задовольнив частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/7428/25 скасував; прийняв нове рішення, яким позов Підприємства задовольнив частково; стягнув з Товариства на користь Підприємства 1 578 340,00 грн пені та 37 880,16 грн судового збору; в іншій частині позову відмовив.
Мотивуючи судове рішення про відмову у стягненні 4 169 200,00 грн штрафу, суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на 28.02.2025 контракт був незавершений, граничний строк виконання зобов`язань за ним станом на 28.02.2025 не настав, прострочення виконання зобов`язання відповідача настало з 21.03.2025, а тому пункт 4 статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки факт неналежного виконання зобов`язання мав місце після набрання нею чинності. В обґрунтування рішення про зменшення розміру пені суд апеляційної інстанції зазначив про врахування ним доводів відповідача, викладених у клопотанні про зменшення штрафних санкцій, стосовно відсутності умислу несвоєчасного виконання договірних зобов`язань про те, що розмір пені є надмірно великим і це значною мірою порушує баланс інтересів сторін контракту з огляду на відсутність фактичних збитків у позивача при наявності вже здійснених значних фінансових витрат відповідача на користь третіх осіб з метою виконання зобов`язань за контрактом, від якого позивач в односторонньому порядку відмовився.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі № 910/7428/25 скасувати та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 яким позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
Касаційна скарга Підприємства подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, про неврахування висновків Верховного Суду щодо:
- необхідності дотримання свободи договору (зокрема, в частині визначення сторонами в договорі відповідальності), викладені в постановах від 01.04.2026 у справі № 904/426/25, від 02.04.2026 у справі №873/61/25, від 04.06.2025 у справі № 910/5992/24, від 26.11.2025 у справі №910/8369/24), зокрема, скаржник вважає, що застосування пункту 4 статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" (далі - Закон №4196-IX) до договірної відповідальності фактично є втручанням у зміст договору, зміну його умови всупереч волі сторін, які його уклали і таке втручання є неприпустимим;
- застосування норми частини третьої статті 551 ЦК України при ухваленні викладених у постановах від 09.05.2024 у справі № 923/77/22, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, про відсутність висновку Верховного Суду щодо поширення на спірні правовідносини з оборонних закупівель спеціальної норми - статті 121-1 Бюджетного кодексу України, яка прямо встановлює штраф 7% за порушення строків виконання зобов`язань з оборонних закупівель. На переконання Агенції, спеціальне законодавство переважає загальне (діє принцип lex specialis derogat legi generali, згідно з яким спеціальна норма має пріоритет над загальною при регулюванні конкретних правовідносин). До того ж відповідно до загальновизнаного принципу lex posterior derogat legi priori (пізніший закон скасовує попередній), у випадку колізії між нормами, що регулюють однакові правовідносини, застосуванню підлягає норма, прийнята пізніше.
Позиція інших учасників справи
Від Товариства надійшли додаткові пояснення у справі, щодо касаційної скарги, в яких просить касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України у зв`язку з наявністю сформованого висновку Верховного Суду щодо застосування норм права порушених у касаційній скарзі (постанови від 05.03.2026 у справі №910/7366/25 та від 31.03.2026 у справі №910/7429/25). У разі відмови в закритті касаційного провадження Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
Підстави та мотиви зупинення касаційного провадження
У процесі касаційного провадження Судом встановлено, що на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 910/10229/24 [ухвала про прийняття до розгляду від 30.07.2026] за позовом Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" про стягнення 494 710 338,00 грн.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила такі підстави для прийняття справи № 910/10229/24 до розгляду:
- згідно з мотивами, наведеними в ухвалі Верховного Суду від 07.07.2026, за встановлених судами у цій справі обставин предметом спору, зокрема, є вимога Міністерства про стягнення з Підприємства 88 584 601,07 грн штрафу, нарахованого на підставі підпункту 1 пункту 7.3 договору;
- відповідно до зазначеної умови договору у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому зміст підпункту 1 пункту 7.3 договору не містить посилання на статтю 231 Господарського кодексу України та не свідчить про те, що передбачений сторонами штраф установлено саме на виконання або в силу приписів цієї норми;
- відмовляючи в задоволенні позову в зазначеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що нарахований Міністерством штраф не підлягає стягненню з огляду на положення частини четвертої статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" (надалі - Закон України № 4196-IX);
- цією нормою встановлено, що положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", та не завершені на день набрання чинності цим Законом;
- установивши, що Підприємство є виконавцем державного контракту з оборонних закупівель, який на день набрання чинності Законом України № 4196-IX не був завершений, а Підприємство не відмовлялося від поставки товару, суди дійшли висновку про поширення частини четвертої статті 17 цього Закону на спірні правовідносини та, відповідно, про неможливість стягнення штрафу, заявленого на підставі підпункту 1 пункту 7.3 договору;
- отже, суди фактично поширили положення частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX на штраф, правовою підставою нарахування якого є безпосередньо домовленість сторін, за відсутності в договорі посилання на абзац третій частини другої статті 231 Господарського кодексу України. При цьому визначальним для такого висновку суди визнали тотожність установленого договором розміру штрафу з розміром санкції, передбаченої зазначеною нормою Кодексу;
- колегія суддів установила, що питання застосування частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX у подібних правовідносинах поставки, в яких постачальник є виконавцем державного контракту з оборонних закупівель, не завершеного на день набрання чинності цим Законом, а умови договору щодо нарахування штрафу є аналогічними за змістом, було предметом розгляду Верховного Суду в постановах від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі № 910/3844/25;
- у цих постановах Верховний Суд зазначив, що в умовах воєнного стану, введеного в Україні, законодавець звільнив виконавців державних контрактів з оборонних закупівель від сплати штрафів за прострочення виконання зобов`язань, передбачених статтею 231 Господарського кодексу України, якщо ці контракти: 1) виконуються під час воєнного стану та 2) не завершені на момент набрання чинності відповідним законом, який, зокрема, визначає особливості застосування штрафних санкцій у цей період. Отже, у постановах Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі № 910/3844/25 сформульовано висновок про можливість застосування частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX до штрафу в розмірі 7 % незалежно від того, чи заявлений він безпосередньо на підставі статті 231 Господарського кодексу України, чи встановлений самостійно сторонами у договорі;
- водночас відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може встановлюватися як договором, так і актом цивільного законодавства. Тому слід розмежовувати неустойку, правовою підставою застосування якої є відповідна норма закону, та договірну неустойку, що ґрунтується на погодженому сторонами регулюванні їхньої відповідальності;
- за позицією колегії суддів, частина четверта статті 17 Закону України № 4196-прямо передбачає незастосування положень абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України. Відтак його дія поширюється саме на штраф, нарахований відповідно до зазначеної норми, а не на будь-яку договірну неустойку лише з огляду на тотожність її розміру із передбаченим законом штрафом;
- наведене, на переконання колегії суддів, зумовлює необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі № 910/3844/25, шляхом їх конкретизації, зазначивши, що якщо сторони договору або державного контракту самостійно погодили стягнення штрафу в розмірі 7 % без посилання на статтю 231 Господарського кодексу України, приписи частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX до такої договірної неустойки не застосовуються.
Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З огляду на викладене, беручи до уваги предмет, підстави позовів, вимоги касаційної скарги та підстави і доводи касаційного оскарження (зокрема, посилання скаржником на те, що штраф у розмірі 7% в державному контракті передбачений його умовами, а не на підставі частини другої статті 231 ГК України, а тому застосування частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX до договірної відповідальності є втручанням у зміст договору), доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу у сукупності, Суд дійшов висновку про те, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/10229/24 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі з точки зору застосування положень приписів частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та зважаючи на висновки Великої Палати, які викладені у постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, та завдання Верховного Суду щодо забезпечення єдності судової практики, колегія суддів з власної ініціативи вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10229/24.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі № 910/7428/25 зупинити до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10229/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова