Справа № 361/10668/26
Провадження № 2-з/361/99/26
21.09.2026
У Х В А Л А
про забезпечення позову
21 вересня 2026 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Гізатуліна Н.М., перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики,
УСТАНОВИЛА:
Адвокат Гошовська Я.А. від імені та в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала зазначений позов та просила суд:
1. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 основну заборгованість за договорами позики у загальному розмірі 37 857 дол. США.
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 % річних, нараховані станом на 31 серпня 2026 року у загальному розмірі 2 577,38 дол. США.
3. Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні про подальше нарахування 3 % річних на непогашену суму основного боргу 37 857,00 доларів США, починаючи з 01 вересня 2026 року і до моменту фактичного виконання рішення, за формулою: С = Б ? 3 % ? Д ? 365, де С - сума 3 % річних, Б - непогашена сума основного боргу в доларах США, Д - кількість календарних днів прострочення після 31 серпня 2026 року.
4. Стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у порядку визначеному ст. 141 ЦПК України.
Разом з позовною заявою адвокат Гошовська Я.А. подала заяву про забезпечення позову у зазначеній справі.
Заяву про забезпечення позову мотивує тим, що між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) виникли цивільні правовідносини за договорами позики, факт укладення яких, передання грошових коштів, розмір отриманих сум і строки повернення підтверджуються власноруч складеними та підписаними ОСОБА_2 борговими розписками.
13 вересня 2021 року ОСОБА_2 власноруч склав і підписав розписку, якою підтвердив отримання від ОСОБА_1 13 310 дол. США та зобов`язався повертати кошти частинами щомісячними платежами по 400 дол. США з остаточним строком виконання зобов`язання до 13 червня 2024 року.
На виконання зазначеного зобов`язання позичальник частково повернув 3 600 дол. США. Позивач добросовісно враховує ці платежі, незважаючи на відсутність окремої письмової відмітки про кожен із них. Непогашений залишок за цією розпискою становить 9 710 дол. США. З 14 червня 2024 року ОСОБА_2 перебуває у простроченні виконання цього грошового зобов`язання.
02 березня 2024 року ОСОБА_2 власноруч склав і підписав іншу розписку, якою підтвердив отримання від позивача 27 670 дол. США під 7 % річних та безумовно зобов`язався повернути до 18 травня 2024 року погоджену сторонами кінцеву суму 28 147 дол. США. Зазначена сума не повернута, у зв`язку з чим з 19 травня 2024 року ОСОБА_2 перебуває у простроченні.
Після складення розписки від 13 вересня 2021 року боржник неодноразово власноруч складав нові боргові розписки, які зберігаються у позивача та послідовно фіксують існування боргу, зміну строків його виконання, об`єднання раніше отриманих сум і актуалізацію розміру заборгованості.
Загальний непогашений основний борг становить 37 857 дол. США: 9 710 дол. США за розпискою від 13 вересня 2021 року та 28 147 дол. США за розпискою від 02 березня 2024 року.
У період існування та послідовного формування боргових зобов`язань на ім`я ОСОБА_3 здійснювалися реєстраційні дії щодо шести транспортних засобів.
У відповідь на адвокатський запит Головний сервісний центр МВС надав офіційну відповідь № 31/3022АЗ-19345-2026 від 17 серпня 2026 року з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 14 серпня 2026 року:
- HYUNDAI SONATA, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 - перереєстрація 18 грудня 2021 року;
- MERCEDES-BENZ CLS 63 AMG, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_2 - перереєстрація 03 лютого 2022 року;
- BMW X6, 2020 року випуску, VIN НОМЕР_3 - перереєстрація 23 квітня 2022 року;
- LEXUS RX 350, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_4 - перереєстрація 13 липня 2023 року;
- LEXUS RX 350L, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_5 - перереєстрація 05 серпня 2023 року;
- VOLKSWAGEN BEETLE, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_6 - перереєстрація 16 лютого 2024 року.
За даними ГСЦ МВС станом на 14 серпня 2026 року щодо зазначених транспортних засобів відсутні відомості про подальше відчуження та/або подальші реєстраційні дії. Відтак на момент отримання відповіді реєстраційний стан цих транспортних засобів залишався незмінним.
ОСОБА_3 є співвідповідачем у поданому одночасно позові. Позовні вимоги до неї обґрунтовані ч. 4 ст. 65 СК України, оскільки позивач посилається на те, що договори позики були укладені в інтересах сім`ї, а отримані за ними кошти використані в інтересах сім`ї. Обставини набуття протягом відповідного періоду значної кількості транспортних засобів на ім`я дружини позичальника є одним із доказів, що підлягає оцінці судом у сукупності з борговими документами та іншими доказами.
Ризик ускладнення виконання майбутнього рішення є конкретним і безпосередньо пов`язаний із характером майна, щодо якого необхідно вжити заходи забезпечення позову. Транспортні засоби є рухомим, високоліквідним майном, яке може бути відчужене та перереєстроване на третю особу в короткий строк без фактичної зміни місця його знаходження.
Грошові зобов`язання прострочені з травня та червня 2024 року, тобто більше двох років. Навіть після направлення позивачем письмової претензії заборгованість не погашена. Водночас транспортні засоби, які за часом та обставинами набуття можуть мати правовий режим спільної сумісної власності подружжя, зареєстровані на ОСОБА_3 .
Після подання позову відповідачам стане достеменно відомо про заявлення вимог про солідарне стягнення значної грошової суми. За відсутності тимчасової заборони на відчуження транспортних засобів вони можуть бути перереєстровані на третіх осіб ще до вирішення справи по суті, що істотно ускладнить або зробить неефективним виконання рішення у разі задоволення позову.
Заявник не стверджує про вже вчинені відповідачами дії з відчуження саме цих транспортних засобів. Однак для застосування забезпечення позову закон не вимагає очікувати фактичного відчуження майна. Забезпечення має превентивний характер і покликане зберегти існуючий майновий стан до вирішення спору.
На підставі викладеного просила суд вжити заходи забезпечення позову:
1. Накласти арешт та заборонити ОСОБА_3 , відчужувати, дарувати, продавати, міняти, вносити до статутного капіталу, передавати у заставу або іншим способомзмінювати юридичну належність таких транспортних засобів: HYUNDAI SONATA, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 ; MERCEDES-BENZ CLS 63 AMG, 2015 року випуску, VINWDDLJ7GB8FA152000; BMW X6, 2020 року випуску, VIN НОМЕР_3 ; LEXUS RX 350, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_4 ; LEXUS RX 350L, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_5 ; VOLKSWAGEN BEETLE, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_6 - до скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.
2. Заборонити Головному сервісному центру МВС, його регіональним і територіальним сервісним центрам, а також іншим суб`єктам, уповноваженим проводити державну реєстрацію транспортних засобів, здійснювати щодо зазначених транспортних засобів будь-які реєстраційні дії, наслідком яких є їх відчуження, перереєстрація на інших осіб, зняття з державної реєстрації у зв`язку з відчуженням, вибракуванням або вивезенням за межі України для постійного користування, до скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.
У порядку автоматизованого розподілу справ раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Гізатуліній Н. М.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову суддя дійшла такого висновку.
Статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії та (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У Рішенні від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.
Вживаються заходи забезпечення позову у всіх видах судочинства - адміністративному, господарському, цивільному та кримінальному. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Різноманітність видів забезпечення позову визначається складністю та численністю правовідносин, до яких вступають учасники судового процесу. Кожен окремий вид забезпечення позову певною мірою відображає специфіку відповідних правовідносин.
Слід вказати на те, що види забезпечення позову нерозривно пов`язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з`ясувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв`язку з вжиттям таких заходів.
При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Разом з тим, у справі № 904/1934/23 Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які зберігаються на його рахунках, так і відчужити майно, яке перебуває у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Враховуючи викладене, у разі звернення з позовом про стягнення коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25) дійшов висновку про те, що процесуальний закон не забороняє одночасно застосовувати кілька видів забезпечення позову за умови, що вони не перевищують меж забезпечення вимог і не створюють дисбалансу інтересів сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин між сторонами є стягнення заборгованості за договорами позики у загальному розмірі 37 857 дол. США та 3 % річних, нараховані станом на 31 серпня 2026 року у загальному розмірі 2 577,38 дол. США.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів, враховуючи запропоновані види забезпечення позову представником заявника, а також їх співмірність до заявлених позовних вимог, суддя дійшла висновку про те, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , у межах суми позовних вимог у розмірі 40 434,38 дол. США безпосередньо пов`язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на рухоме майно відповідачки виключно у межах суми позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Відповідачами не спростована недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Враховуючи викладене, суддя дійшла висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову у даній справі у вигляді накладення арешту на рухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , у межах суми позовних вимог, що відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
При цьому, суддя зауважує, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідачки, оскільки накладення арешту рухоме майно, які фактично перебувають у володінні власника, обмежують її лише у можливості розпоряджатися ним до ухвалення судового рішення по суті спору та набрання ним законної сили.
Керуючись ст. ст. 149-153, 258-260, 263, 353 ЦПК України, суддя -
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, у межах суми позовних вимог у розмірі 40 434,38 дол. США, які належать ОСОБА_3 :
- HYUNDAI SONATA, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 ;
- MERCEDES-BENZ CLS 63 AMG, 2015 року випуску, VINWDDLJ7GB8FA152000;
- BMW X6, 2020 року випуску, VIN НОМЕР_3 ;
- LEXUS RX 350, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_4 ;
- LEXUS RX 350L, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_5 ;
- VOLKSWAGEN BEETLE, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_6 .
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 .
Відповідачка: ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 .
Суддя Н.М. Гізатуліна