Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
Справа № 126/169/26
Провадження № 2/126/821/2026
"11" вересня 2026 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося в суд з даним позовом, в якому просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 4482095 від 08.12.2025 у розмірі 19129,38 грн. та судові витрати в справі.
Позов обгрунтований тим, що 08.12.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір № 4482095, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, протягом поточного періоду проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. ТОВ "Мілоан" належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у порядку, передбаченому умовами договору. Строк повернення грошових коштів за договором настав, однак відповідач свої зобов`язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
25.07.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір № 25-07/24, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором № 4482095 Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділений правом вимоги до відповідача за договором № 4482095.
Загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 4482095 від 08.12.2021 становить 12129,38 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 7838,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10291,38 грн, заборгованість за комісіями - 1000,00грн.
Представник позивача в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнав та просив розглянути справу за його відсутності.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.13ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 08.12.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір № 4482095, за умовами якого товариство надає позичальнику ОСОБА_2 кредит на суму 10000,00 грн, строком на 30 днів, із процентною ставкою, яка становить 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а також із стандартною (базовою) процентною ставкою 5.00% у випадку пролонгації договору, та комісією 3750,00 грн. до цього Договору.
Згідно положень п.2.3.1.2 сторони договору передбачили, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами, але загалом не може перевищувати 30 днів.
У Графіку платежів за договором споживчого кредиту № 4482095 від 08.12.2021 визначено дату видачі та дату платежу кредиту, згідно якого позичальник зобов`язаний сплатити платіж на погашення кредиту до 07.01.2022, що складається з погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та сплати комісії за надання кредиту.
Згідно з пунктами 1.2. і 2.1. кредитного договору №4482095 від 08.12.2021 Товариство надало позичальнику кредит, шляхом переказу на картковий рахунок відповідача кредитних коштів в сумі 10000,00 грн., що підтверджується довідкою АТ КБ "Приватбанк", яке на підставі договору №40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Мілоан" надає послугу з переказу коштів.
Проте відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі не виконав, не сплачував кошти на погашення тіла кредиту і відсотки за користування кредитом згідно кредитного договору.
В зв`язку з цим, у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Товариством за Договором кредиту №4482095 від 08.12.2021 в розмірі 19129,38 грн.
25.07.2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Мілоан» укладено договір № 25-07/2024, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним договором № 4482095 від 08.12.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшли до ТОВ «Факторинг Партнерс».
Згідно умов Договору факторингу прав вимоги, які ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Факторинг Партнерс» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Мілоан» та визначені в реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №25-07/2024, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4482095 від 08.12.2021 в сумі 19129,38 грн, з яких: 7838,00 грн заборгованість кредитом; 10129,38 грн заборгованість за процентами; 1000,00 грн заборгованість за комісіями.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікаторце алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.
Як видно з матеріалів справи договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, місце проживання, електронну адресу.
Відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» має право вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного договору факторингу №25-07/2024 від 25.07.2024.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4482095 від 08.12.2021 наданий суду позивачем є належним та допустимим доказом стосовно розміру заборгованості за кредитним договором. Відповідачем такий розмір не оспорюється.
Тому, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 4482095 від 08.12.2021 в розмірі 19129,38 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Факторинг Партнерс» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Також вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: а) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; б) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
До матеріалів справи позивачем долучено Договір про надання правової №02/07/2024 від 02.07.2024, Заявка на надання юридичної допомоги № 166 від 01.12.2025 до Договору про надання правової №02/07/2024 від 02.07.2024, детальний опис наданих послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Як встановлено із наданих представником позивача доказів, на складання позову та вивчення матеріалів справи у адвоката зайняло 04 год., при цьому, складання документів такого змісту для професійного адвоката не є складним процесом. Суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо консультування клієнта, узгодження правової позиції, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі 9 000,00 грн є явно завищеною та не відповідає критеріям розумності і співмірності. З огляду на складність справи, обсяг та характер наданих адвокатом послуг, а також витрачений ним час, суд вважає обґрунтованим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
Стягнути з ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором № 4482095 від 08.12.2021 у розмірі 19129,38 ( дев`ятнадцять тисяч сто двадцять дев`ять грн. 38 коп) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. І. Губко