Справа № 524/8293/25
Провадження № 2-з/524/67/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2026 м. Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді Мельник Н. П.,
з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,
розглянувши заяву відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та про визначення місця проживання дитини за місцем проживання матері, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком,
УСТАНОВИВ:
До суду від відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 у справі № 524/8293/25 надійшла заява про забезпечення позову згідно з якою просив до набрання рішенням суду законної сили вжити заходи забезпечення поданого ним позову шляхом визначення часу, порядку побачень, зустрічей, спілкування малолітнього сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , а саме:
1) побачення (зустрічі) кожного вівторка та четверга місяця з 14 год до 19 год без присутності матері дитини;
2) побачення (зустрічі) в першу та третю п`ятницю, суботу, неділю кожного місяця із 17 год п`ятниці до 19 год неділі без присутності матері дитини;
3) спільний відпочинок, оздоровлення під час літніх канікул щороку з 01.06 по 15.06 включно, з 01.07 по 15.07 включно, з 01.08 по 15.08 включно без присутності матері дитини;
4) спільний відпочинок, оздоровлення під час зимових канікул щороку протягом першого тижня канікулярного періоду з 07 год першого понеділка канікул до 12 год наступного понеділка без присутності матері дитини;
5) спільний відпочинок, оздоровлення під час осінніх, весняних канікул щороку перші три дні канікул (осінніх і весняних) з 07 год першого дня канікул до 19 год третього дня канікул без присутності матері дитини;
6) вільне відвідування батьком дитячих, освітніх, розважальних, позашкільних, спортивних заходів за участю сина за місцем його навчання, за місцем проведення заходів;
7) вільне щоденне безперешкодне зі сторони матері дитини/третіх осіб спілкування із сином у вільний від занять час засобами телефонного та іншого зв`язку, що доступні для користування сину та/або його матері;
8) побачення (зустрічі) щороку 23 жовтня (день народження батька) з 17 год до 07 год 30 хв наступного дня (якщо 23.10, 24.10 є робочими днями) або з 08 год до 19 год наступного дня (якщо 23.10, 24.10 є вихідними днями), або з 08 год до 07 год 30 хв наступного дня (якщо 23.10 є вихідним днем, а 24.10 є робочим днем), або з 17 год 00 хв до 19 год наступного дня (якщо 23.10 є робочим днем, а 24.10 жовтня є вихідним днем) без присутності матері дитини;
9) побачення (зустрічі) щороку з приводу дня народження сина безпосередньо у день народження сина 26.11 з 15 год до 18 год (якщо 26 листопада є робочим днем) або з 10 год до 15 год 30 хв (якщо 26.11 є вихідним днем), а також 27.11 з 15 год до 19 год (якщо 27 листопада є робочим днем) або з 09 год до 19 год (якщо 27.11 є вихідним днем) без присутності матері дитини;
10) побачення (зустрічі) щороку з приводу свята День святого Миколая з 16 год до 19 год у цей день (якщо цей день є робочим) або з 08 год до 16 год у цей день (якщо цей день є вихідним) без присутності матері дитини.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що з 13.05.2025 через поведінку матері сина, немає можливості брати участь у вихованні сина та спілкуватися з ним. ОСОБА_2 чинить перешкоди в цьому. Заявник неодноразово звертався із заявами до Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, на що не отримав відповідей.
08.05.2026, 19.05.2026 заявник звертався до вказаної Служби із заявою про вжиття заходів щодо визначення способів участі у вихованні малолітнього сина та спілкуванні з ним батька, який проживає окремо.
01.06.2026, 21.07.2026 заявник інформував зазначену службу про черговий випадок протидії ОСОБА_2 участі батька у вихованні малолітнього сина та спілкуванні з ним.
Станом на 18.09.2026 на жодне із звернень не отримав відповіді від служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
22.07.2026 комісія з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області проводила засідання, на якому розглянуто питання надання висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання. Заяву заявника від 08.05.2026 про вжиття заходів щодо визначення способів участі у вихованні малолітнього сина та спілкуванні з ним батька, який проживає окремо на розгляд винесено не було.
На думку заявника тривала відсутність контакту з батьком негативно впливає на психоемоційний стан малолітнього сина, призводить до втрати сталого зв`язку між мною та ним та може спричинити відчуження. Після 13.05.2025 через поведінку ОСОБА_2 заявник мав можливість кілька разів побачитися із сином. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з одним з її батьків повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із ним. Відсутність спілкування малолітнього хлопчика з батьком до ухвалення рішення у справі, розгляд якої може бути тривалим, несе реальні ризики руйнування нормальних психо-емоційних зв`язків між батьком та сином, і, як наслідок, реальну загрозу неможливості ефективного виконання остаточного рішення суду у цій справі.
Крім того, у заяві про забезпечення позову зазначено, що зустрічне забезпечення в цій заяві не пропонується, так як спірні правовідносини не підпадають під дію ч. 3 ст. 154 ЦПК України щодо обов`язкового застосування судом зустрічного забезпечення, а збитки відповідачу таким забезпеченням позову не можуть бути завдані.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, що допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих на підтвердження вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Так, у провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та про визначення місця проживання дитини за місцем проживання матері, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.
Таким чином, між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення аліментів на утримання дитини та про визначення місця проживання дитини. З матеріалів заяви слідує, що дитина проживає разом з матір`ю.
Про наявність конфліктної ситуації між сторонами щодо участі батька у спілкуванні з дитиною свідчать звернення ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 1 - 3 ст. 157 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
З огляду на вказані норми матеріального права батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.
Таким чином, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, предмети позовів, обрані позивачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом, а також можливу зміну місця проживання дитини, сприяння відновленню стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з батьком має переважати над намаганням матері обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з ним.
Зазначений вид забезпечення зустрічного позову шляхом надання батькові дитини можливість для спілкування з нею в певні дні і години, не вирішує по суті спір про визначення місця проживання дитини з матір`ю чи з батьком, а стосується тимчасових зустрічей заявника з дитиною до закінчення вирішення спору між сторонами і не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.
Можливий тривалий розгляд справи без спілкування дитини з батьком може призвести до втрати емоційного зв`язку між ними, що ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення у випадку задоволення зустрічного позову.
З огляду на викладене, враховуючи право батька на особисте спілкування з дитиною, його ставлення до виконання своїх обов`язків, відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування, суд дійшов висновку про доцільність забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати можливість ОСОБА_1 безперешкодного побачення (зустрічей) щовівторка та щочетверга кожного місяця з 14 год до 19 год без присутності матері дитини; в першу та третю п`ятницю, суботу, неділю кожного місяця із 17 год суботи до 19 год неділі без присутності матері дитини; вільного безперешкодного спілкування із сином у вільний від занять час засобами телефонного та іншого зв`язку, що доступні для користування сину та/або його матері; безперешкодної участі батька у позашкільному житті, дозвіллі та розвитку дитини.
Суд вважає, що зазначене забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими вимогами, невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.
Зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Сприятиме відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між батьком та дитиною, відповідатиме інтересам батька, дитини, а також матері дитини.
До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі № 490/2077/23, згідно з якою з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову відповідає нормам процесуального права.
Згідно з ст. 123, ч. 3, ст. 124 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 124, 149 - 153, 247, 260, 261, 363 ЦПК, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного побачення (зустрічей) із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щовівторка та щочетверга кожного місяця з 14 год до 19 год без присутності матері дитини; в першу та третю п`ятницю, суботу, неділю кожного місяця із 17 год суботи до 19 год неділі без присутності матері дитини; безперешкодного спілкування із сином у вільний від занять час засобами телефонного та іншого зв`язку, що доступні для користування сину та/або його матері; безперешкодної участі батька у позашкільному житті, дозвіллі та розвитку дитини.
В решті вимог заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її складення суддею та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н. П. Мельник