Справа № 524/6428/26
Провадження №2/524/5711/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2026 м. Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі
головуючого судді Мельник Н. П.,
з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
УСТАНОВИВ:
До суду звернулося КП «Кременчуцьке підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, інфляційних втрат та 3 % річних, а також судового збору в сумі 3328,00 грн та 13000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування позову зазначено, що 23.02.2026 о 08 год у м. Кременчуці напроти будинку № 4/44 на просп. Свободи автомобілем «Honda civic», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 здійснено наїзд на пішохідне огородження, внаслідок вчиненої ним дорожньо-транспортної пригоди. Автомобіль під керуванням відповідача фактично перекрив одну із смуг руху транспортних засобів, що був утруднений. На місце пригоди прибули представники патрульної поліції, що в подальшому викликали представника балансоутримувача комунального майна (пішохідного огородження на просп. Свободи) КП «Кременчуцьке підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди фізичним особам не було завдано шкоди, відповідач погодився в добровільному порядку відшкодувати матеріальну шкоду балансоутримувачу пошкодженого майна, тому представниками патрульної поліції протокол про притягнення до адміністративної відповідальності не складався. Відповідачем власноручно написана відповідна розписка від 23.02.2026, однак протягом лютого - квітня 2026 року не здійснено дій з метою відшкодування заподіяної шкоди. Відповідач уникає відшкодування завданої матеріальної шкоди внаслідок керування джерелом підвищеної небезпеки, не виконує своїх деліктних зобов`язань.
Судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін за місцем заподіяння шкоди відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України.
28.07.2026 представником позивача надано клопотання про долучення доказів у справі з метою повного та всебічного розгляду справи (відповідні фотознімки). Зазначено, що предметом розгляду у цій справі є стягнення матеріальної шкоди після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 23.02.2026. Основними доказами фіксації обставин та наслідків події та пошкоджень транспортного засобу є фотознімки з місця події. Разом з позовом вказані фотознімки не були надані суду, оскільки не перебували у розпорядженні у представника позивача, який був позбавлений об`єктивної можливості додати їх вчасно через відсутність фактичного доступу до цих матеріалів на момент подачі позову та тривалий час їх витребування. Наголосив, що 24.02.2026 відповідачу в телефонному режимі повідомлено про необхідність підписання договору на відновлювальні роботи з метою відшкодування матеріальної шкоди, який відмовився від підписання договору та добровільного відшкодування шкоди. 25.02.2026 відповідача повідомлено листом про необхідність прибуття, підписання договору з метою відшкодування витрат позивача. Відповідачем протягом лютого - квітня 2026 року не здійснено дій з метою відшкодування завданої шкоди, не виконує своїх деліктних зобов`язань. Враховуючи, що долучені фотознімки мають суттєве значення для встановлення істини у справі, підтверджують обставини події та завдані збитки, строк подання яких пропущено з поважних і незалежних від представника позивача обставин, клопотав поновити строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
29.07.2026 судове засідання відкладено у зв`язку із першою неявкою відповідача, повідомленого належним чином відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно з якою днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, постановляючи заочне рішення (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
З 14.08.2026 по 01.09.2026 включно суддя перебувала у щорічній відпустці.
18.09.2026 у судове засідання з`явився представник позивача (адвокат) Дашко М. В., який підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, клопотав поновити строк для подання доказів, зазначених у клопотанні від 28.07.2026 та долучити їх до матеріалів справи. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти постановлення заочного рішення у справі не заперечував. Просив стягнути з відповідача суму заборгованості 8972,40 грн з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України від суми боргу на підставі розрахунку, зазначеного позові.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлений відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, відзив суду не надав.
На підставі ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.
Ухвалою без постановлення окремого процесуального документа задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи фотознімків з місця дорожньо-транспортної пригоди та пошкоджень комунального майна (2 шт), фотознімки підтвердження інформації щодо власника транспортного засобу (1 шт).
З`ясувавши обставини, на які посилається представник позивача, як на підставу відповідно до позовних вимог, відсутність заперечень відповідача щодо заявлених вимог, оцінивши наявні докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд 18.09.2026 перейшов до стадії ухвалення судового рішення відповідно до ст. 244 ЦПК України, відклавши його ухвалення та проголошення на 16 год 45 хв 21.09.2026.
Судом установлено з пояснень представника позивача та матеріалів справи, що 23.02.2026 о 08 год у м. Кременчуці напроти будинку № 4/44 на просп. Свободи автомобілем «Honda civic», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 здійснено наїзд на пішохідне огородження, внаслідок вчиненої ним дорожньо-транспортної пригоди. Автомобіль під керуванням відповідача фактично перекрив одну із смуг руху транспортних засобів, що був утруднений.
З відповіді Батальйону патрульної поліції в місті Кременчуці Управління ПП в Полтавській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України за вих. № 3147/41/26/1/01-2026 від 24.03.2026, адресованої директору позивача, слідує, що працівниками патрульної поліції матеріали дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 23.03.2026 на просп. Свободи, 41/44 за участі автомобіля «Honda civic», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , не оформлювалися, зазначена подія не зареєстрована. Згідно звернення КП «Кременчуцьке підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до поліції слідує, що на місці події представник Підприємства та Стецевят Є. Ф. вирішили питання самостійно та відмовилися від оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно власноруч написаної відповідачем розписки від 23.02.2026, він зазначив про своє зобов`язання відшкодувати вартість ремонтних робіт з відновлення пішохідного огородження на просп. Свободи, 41/44, пошкодженого 23.02.2026 внаслідок наїзду належного йому транспортного засобу «Honda civic», номерний знак НОМЕР_1 .
У судовому засіданні оглянуто за клопотанням представника позивача оригінал зазначеної розписки.
Як зазначено в позові, відповідно до рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1232 від 22.12.2003 «Про передачу автомобільних шляхів,
зливових мереж та шляхових споруд і перереєстрацію комунального госпрозрахункового підприємства «Міська шляхово-експлуатаційна дільниця» та комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства «КСМЕП»», № 1023 від 04.11.2005 «Про передачу на баланс комунальному підприємству «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» об`єктів дорожньо-мостового господарства м. Кременчука», № 1083 від 07.11.2016 на баланс позивача передано автомобільні шляхи, мережі зливової каналізації та шляхові споруди; дороги загального користування місцевого значення (незалежно від типу дорожнього покриття), шляхопроводи, площі, мережі зливової каналізації та шляхові споруди, крім внутрішньоквартальних доріг; внутрішньоквартальні проїзди (проїзні частини від автомобільних доріг вулиць міста до житлових будинків, будівель, інших місць, що призначені для руху транспорту та пішоходів та знаходяться всередині кварталу) в межах м. Кременчука на праві господарського відання для належного утримання та проведення ремонтних робіт.
Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності (ст. 136 Господарського кодексу України, що втратив чинність 28.08.2025 після введення в дію Закон України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб»). Серед основних змін, запроваджених цим Законом № 4196-ІХ, є заміна прав господарського відання на право узуфрукта (протягом перехідного періоду - три роки з дня введення його в дію).
Позивачем підготовлено проєкт договору № 1 про виконання робіт по заміні секції пішохідного огородження навпроти житлового будинку на просп. Свободи, складено локальний кошторис робіт, який є невід`ємною частиною договору.
Згідно зазначених документів, а також рахунка-фактури № СФ-0000042 від 24.02.2026 загальна вартість за виконані роботи по заміні секції пішохідного огородження напроти будинку на просп. Свободи, 41/44 в м. Кременчуці становить 8972,40 грн з ПДВ.
24.02.2026 за вих. № 53-02/176 відповідачу направлено цінний лист з описом вкладення про необхідність прибуття, підписання договору про відшкодування витрат, понесених позивачем. Зазначено, що на балансі Підприємства перебувають дороги загального користування місцевого значення, шляхопроводи, площі, мережі зливової каналізації, шляхові споруди, дорожні знаки та пішохідні огородження Кременчуцької територіальної громади.
Відомостей про відшкодування завданої шкоди, завданої внаслідок керування джерелом підвищеної небезпеки, матеріали справи не містять. Відповідачем протилежного суду не доведеного.
Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).
Основна особливість зобов`язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки полягає в тому, що володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду незалежно від своєї вини.
Протиправна поведінка особи може проявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).
Підставами позадоговірної (деліктної) відповідальності є факт вчинення цивільного правопорушення, а також наявність норми цивільного права, яка б передбачала санкції (відповідальність) за вчинене особою правопорушення. Умовами деліктної відповідальності є елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи (дії або бездіяльність); шкода; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина.
Тлумачення ст. 1187 ЦК України свідчить, що зобов`язання про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом, тобто шкодою (постанова ВС від 23.01.2019 у справі № 674/1666/14-ц).
Розписка, написана відповідачем, містить його персональні дані, дату та місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди, марку та державний номерний знак автомобіля, а також зобов`язання відшкодувати вартість ремонтних робіт з відновлення пішохідного огородження на просп. Свободи, 41/44.
У розумінні цивільного законодавства України розписка є документом, що підтверджує визнання вини та добровільне зобов`язання особи відшкодувати завдані збитки (ст. 11 ЦК України «Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків»).
Протилежного відповідачем не доведено. Доказів на спростування позиції позивача не надано.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку із порушенням зобов`язання інфляційних втрат в сумі 152,53 грн та 3 % річних - 53,10 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наявним у позові розрахунком, інфляційні втрати нараховані позивачем за березень 2026 року, а 3 % річних - за період з 25.02.2026 по 07.05.2026 (72 дні).
З урахуванням наведеного, вимоги позивача підлягають задоволенню.
Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.
Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Щодо стягнення із відповідача на користь позивача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: (1) у разі задоволення позову - на відповідача; (2) у разі відмови в позові - на позивача; (3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.
З урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати, що стверджується доданими документами до позову.
Оскільки позовні вимоги задоволені, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3328,00 грн судового збору, сплаченого за подання позову до суду та 13000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 13, 141, 223, 244, 247, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 8972 грн 40 коп відшкодування матеріальної шкоди, 53 грн 10 коп трьох відсотків річних, 152 грн 53 коп інфляційних втрат, 3328 грн 00 коп судового збору, 13000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
позивач Комунальне підприємство «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 03332033, місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Махоркова, 35,
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н. П. Мельник