ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 131/1054/26
Провадження № 2/131/608/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" вересня 2026 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді Марчук В.І.,
за участю секретаря судового засідання Яременко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Іллінці Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
В С Т А Н О В И В :
29 червня 2026 року ОСОБА_3 (надалі - позивач), через свого представника, адвоката Старжинського В.В., звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просить стягнути із останнього на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
В обґрунтування позову вказала, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 12.02.2016, який на даний час розірвано за рішенням суду. Від спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зауважила, що дочка проживає із нею та перебуває на її матеріальному утриманні. Відповідач участі в утриманні дитини не бере, матеріальної допомоги на її утримання добровільно не надає. Договору (домовленості) про сплату аліментів на утримання дитини між Сторонами не укладено. Усі витрати, пов`язані з утриманням, вихованням, розвитком, лікуванням, харчуванням, придбанням одягу та забезпеченням інших потреб дитини, Позивач несе самостійно та в повному обсязі.
Відповідач є працездатною особою, перешкод для виконання ним обов`язку з утримання дитини не існує. Інших малолітніх або неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні Відповідача, немає.
Дитина постійно потребує повноцінного харчування, придбання сезонного одягу та взуття, засобів і приладдя для навчання та розвитку, медичного догляду й лікування, що пов`язано зі значними витратами. Самостійно, без участі Відповідача, забезпечити належний рівень утримання дитини Позивач не в змозі.
Відмічено, що поскільки відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку не надає належного матеріального забезпечення на утримання дитини, при цьому, є працездатною особою, за відсутностімвідомостей про його непрацездатність,тяжкі хронічні захворювання чи інші об`єктивні обставини, які унеможливлювали б виконання ним обов`язку з утримання дитини у заявленому розмірі, відсутністю інших утриманців, що з врахуванням обставин, передбачених ст.182 СК України, дозволяє йому надавати допомогу дочці в заявленому розмірі, що, на думку позивачки, не порушить прав відповідача, відповідатиме інтересам дитини та забезпечить рівність при несенні обов`язку її утримання.
Вважає стягнення аліментів саме у частці від доходу (а не у твердій грошовій сумі) доцільним, оскільки забезпечує співмірність розміру аліментів із доходами відповідача та дозволяє враховувати їх зміну без повторного звернення до суду.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини залишена без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання по даній справі.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася. В поданій до суду заяві представник позивачки, адвокат Старжинський В.В., позовні вимоги підтримав, просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, не заперечив відносно розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`явився. В поданій до суду заяві представник відповідача, адвокат Гончар О.І., позовні вимоги в частині стягнення аліментів визнав та не заперечив проти стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, дочки ОСОБА_5 , у заявленому розмірі. Разом з тим, заперечив та просив відмовити у стягнені з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що ці витрати здійснені на рахунок, що вказаний в документах позовної заяви НОМЕР_1 , а саме в рахунку на оплату та в квитанції Приватбанку не є підприємницьким рахунком та не призначений для договірних платежів, тобто платіж здійснений на такий рахунок одержувача, що ідентифікується Приватбанком, як «бездоговірні» не оподатковується за правилами самозайнятої особи та податки з цих сум не сплачуються. На думку сторони відповідача підтвердженням слати послуг адвокату має бути підприємницький рахунок або платіж за допомогою касового апарату. Задоволення ж вимог стосовно оплати витрат на правничу допомогу без оподаткування доходів суперечить вимогам добросовісності у веденні бізнесу та не може бути задоволеною. При цьому, просив розгляд справи проводити у відсутності сторони відповідача.
Враховуючи, що відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, ознайомившись із доводами сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони по справі, перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.02.2016, який розірвано рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області №131/415/26 від 24 квітня 2026 року. Вказані обставини підтверджуються даними копії рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року в справі №131/415/26 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Згідно даних свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 11 квітня 2026 року Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіональеного управління Міністерства юстиції України, після державної реєстрації 11 квітня 2026 року шлюбу із ОСОБА_7 позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про її народження, серії НОМЕР_3 , виданого 19 серпня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Іллінецького районного управління юстиції у Вінницькій області.
Дочка ОСОБА_4 проживає спільно із позивачкою без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її утриманні, що підтверджується даними довідки Асоціації органів самоорганізації населення міста Вінниці (квартальний комітет «Добробут») №320 від 25 червня 2026 року.
Факт проживання та утримання позивачкою неповнолітньої дитини ОСОБА_4 відповідачем не заперечується, відзиву останнім на позовну заяву не подано.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
Приписами ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, у тому числі щодо її утримання.
Згідно ч.3 ст.181, ч.1 ст.183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Ч.5 ст.183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
У ч.2 ст.182 цього ж Кодексу вказано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.ч.1,5 ст.183 того ж Кодексу частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу на те, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо стану здоров`я дитини чи відповідача, підтвердження матеріального стану таких осіб.
При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує потреби дитини щодо належного утримання, відсутність даних про розмір доходів сторін та стан здоров`я дитини та відповідача.
Обов`язок щодо доведеності обставин вказаних у позові чи відзиві визначено ст.76, 77, 81 ЦПК України та покладено на сторін.
Вирішуючи питання щодо можливості батька надавати матеріальну допомогу неповнолітній дочці, суд враховує, що відповідач не надав відзиву у межах визначеного судом строку. При цьому, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, доказів щодо неможливості нести обов`язок щодо утримання неповнолітньої дитини суду не подано. Крім того, в ході розгляду справи представник позивача не заперечив проти стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, дочки ОСОБА_5 , у заявленому розмірі.
Відповідач не подав доказів на спростування його можливості сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки, чи свідчення про домовленість між сторонами щодо утримання їх спільної дитини.
Разом з тим, суд зауважує, що сторонами не було додано договорів про домовленість сторін щодо утримання дитини, отож слід дійти висновку, що існує спір, що є підставою для вирішення судом вимог про присудження аліментів із відповідача на утримання його неповнолітньої дочки яка проживає з матір`ю. У той же час відповідачем не надано доказів, що він несе інші аліментні зобов`язання, чи існують обставини визначені ст.182 СК України.
Встановлюючи розмір аліментів, який підлягає до стягнення з відповідача, суд враховує вибір позивача щодо способу стягнення аліментів на утримання дитини саме у частці від заробітку (доходу) батька дитини, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а також розміри доходів відповідача.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 перебуває в працездатному віці, докази того, що не може працювати за станом здоров`я чи з інших причин в справі відсутні, як і відсутні відомості про перебування на його утриманні інших осіб, або що у нього наявні інші обставини, які не дозволяють йому сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у заявленому розмірі. Договори про сплату аліментів та про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно між сторонами не укладалися, інформації щодо стягнень по іншим аліментним зобов`язанням відповідача, сторонами до суду не надавалося.
Тому, виходячи із засад цивільного законодавства, зокрема справедливості та розумності, матеріального становища позивачки ОСОБА_1 , яка утримує та виховує спільну з відповідачем дитину, а також те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину визначений в законодавчому порядку і становить 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, враховуючи, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 в заявленому розмірі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості згодом, після визначення розміру аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (стаття 192 СК України).
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Разом з тим, суд вважає за необхідне допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення аліментів за один місяць.
Розподіляючи судові витрати, суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
Ураховуючи те, що позов задоволено, а при подачі його до суду позивач була звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 1331,20 грн. слід стягнути із відповідача в дохід держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правничої допомоги б/н, укладений 26 червня 2026 року між адвокатом Старжинським В.В. та ОСОБА_1 , копію рахунку на оплату № 008 від 26 червня 2026 року, копію Акту виконанання робіт (надання послуг) №0000008 від 26.06.2026, копію ордеру на надання правничої допомоги, виданого на підставі вищевказаного Договору про надання правничої допомоги б/н від 26.06.2026 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, та копію квитанції про сплату витрат на виконання умов договору в розмірі 4000,00 грн. від 29.06.2026 року.
З урахуванням обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. відповідають критерію розумності судових витрат. При цьому відповідач аргументованих заперечуючи щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не надав, клопотання про їх зменшення не надав.
Враховуючи викладене, результат розгляду цієї справи та заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді у розмірі 4000,00грн.
Шодо доводів представника відповідача про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., сплачено позивачем на особистий рахунок адваката, а тому не підлягають стягненню, суд зазначає наступне.
Зарахування коштів за послуги на особистий рахунок адвоката, а не на рахунок фізичної особи-підприємця, не можуть бути підставою для відмови у їх стягнення, оскільки закон пов`язує таке право зі статусом адвоката та наданням саме професійної допомоги, а не з організаційною формою оподаткування.
З циз підстав саме здійснення позивачем оплати на особистий ранок адвоката не може бути підставою для висновку про неналежність таких витрат та їх не пов`язаність їх розглядом справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 180,182,184, 191 Сімейного кодексу України, 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 268, 273-279, 354 ЦПК України ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , УНЗР НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 :
- аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 /однієї четвертої/ частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня звернення до суду з позовом - з 29 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття;
- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. /чотири тисячі гривень/.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн. /одна тисяча триста тридцять одну гривню двадцять копійок/ судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 17 вересня 2026 року.
Повне найменування сторін:
позивачка - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;
відповідач - ОСОБА_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не визначався, УНЗР 19860219-08279.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК