1 Справа № 192/1940/26 2/335/4235/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 вересня 2021 року між ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1[телефон приховано] на споживчі цілі.
Відповідно до умов вказаного договору позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 10 750,17 грн строком на 24 календарні місяці з кінцевим терміном повернення 25 вересня 2023 року (включно), зі сплатою відсотків у розмірі 4,5% від суми кредиту, 0 грн комісії за надання кредиту та 430,01 грн комісії за управління (обслуговування) кредитом, а орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становила 22 360,41 грн.
Згідно з пунктом 10 кредитного договору позичальник доручив ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» перерахувати суму кредиту в розмірі 10 750,17 грн за такими реквізитами: за товари у розмірі 9 521,85 грн на користь ТОВ «ЦЕТЕХНО» (вартість товару 10 121,85 грн, розмір власного внеску 600,00 грн) та за послуги страхування у розмірі 1 228,32 грн на користь ТДВ «СК «ЕКТА» згідно з договором страхування № 101/91-ДА5 від 01 червня 2021 року.
Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в кредит, що підтверджується копіями підписаного відповідачем кредитного договору, листа-зобов`язання, договору добровільного страхування та платіжною інструкцією. У свою чергу, відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені терміни згідно з графіком платежів та виконувати інші зобов`язання за договором.
Відповідач зобов`язання належним чином не виконує, не погашає кредит та не сплачує проценти за його користування.
У зв`язку з цим станом на день звернення з позовом до суду заборгованість за Кредитним договором № 1[телефон приховано] від 25 вересня 2021 року становить 10 648,26 грн, яка складається з: 3 453,93 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 194,33 грн - заборгованість за сумою відсотків; 0,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування (при цьому відповідачем сплачено платежів на загальну суму 11 103,50 грн).
Оскільки вказана заборгованість відповідачем у добровільному порядку не погашена, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» заборгованість за Кредитним договором № 1[телефон приховано] від 25 вересня 2021 року в розмірі 10 648,26 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у загальному розмірі 12 782,40 грн, що включають: 2 662,40 грн - судовий збір (з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову через підсистему «Електронний суд»); 10 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; 120,00 грн - поштові витрати, пов`язані з розглядом справи.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 було передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу 27.07.2026 передано для розгляду судді Стеценку А.В.
Ухвалою судді від 28.07.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ», проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, місце проживання якого зареєстроване на тимчасово окупованій території Донецької області, про час та місце судового засідання повідомлений оголошенням на офіційному вебпорталі судової влади України. Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не подав.
Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).
Судом встановлено, що 25 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) шляхом підписання Заяви-приєднання укладено Кредитний договір за продуктом «Кошти в кредит» № 1[телефон приховано] на споживчі цілі.
Відповідно до істотних умов вказаного Кредитного договору позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 10 750,17 грн строком на 24 календарні місяці з кінцевим терміном повернення 25 вересня 2023 року (включно).
Згідно з п. 1 Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлено відсотки у розмірі 4,5% від суми кредиту, комісію за надання кредиту в розмірі 0 грн та комісію за управління (обслуговування) кредиту в розмірі 430,01 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становила 22 360,41 грн.
Відповідно до п. 10 Кредитного договору позичальник доручив ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» перерахувати суму кредиту в розмірі 10 750,17 грн за такими реквізитами: за товари у розмірі 9 521,85 грн на користь ТОВ «ЦЕТЕХНО» (при загальній вартості товару 10 121,85 грн згідно з рахунком-фактурою та розмірі власного внеску позичальника 600,00 грн), а також за послуги страхування у розмірі 1 228,32 грн на користь ТДВ «СК «ЕКТА» згідно з договором страхування № 101/91-ДА5 від 01 червня 2021 року.
Умови укладеного правочину передбачають, що повернення суми кредиту, сплата відсотків та інших належних платежів здійснюються позичальником шляхом сплати 24 щомісячних періодичних платежів згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до Кредитного договору).
При цьому позичальник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі повертати кредит, сплачувати нараховані відсотки й супутні платежі у визначені терміни відповідно до встановленого графіку, а також належним чином виконувати інші договірні зобов`язання.
Відповідач зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування ним належним чином не виконав. Так, відповідачем було сплачено на користь позивача кошти на загальну суму 11 103,50 грн: 25 жовтня 2021 року - 1 300,00 грн, 25 листопада 2021 року - 1 300,00 грн, 27 грудня 2021 року - 1 300,00 грн, 25 лютого 2022 року - 1 300,00 грн, 27 червня 2022 року - 1 000,00 грн, 25 липня 2022 року - 932,00 грн, 25 серпня 2022 року - 1 306,50 грн та 25 листопада 2022 року - 2 665,00 грн. Після 25 листопада 2022 року відповідач припинив сплату періодичних платежів на погашення кредиту та сплату процентів, у зв`язку з чим допустив виникнення простроченої заборгованості.
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610, 612 ЦК України).
У статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Провівши аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд встановив, що загальна сума нарахованого зобов`язання за Кредитним договором за весь строк його дії становить 21 751,76 грн, з яких 10 750,17 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11 001,59 грн - нараховані проценти за користування кредитом. З урахуванням сплачених відповідачем коштів у розмірі 11 103,50 грн, які були зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості, залишкова заборгованість відповідача за Кредитним договором № 1[телефон приховано] від 25 вересня 2021 року станом на 12 лютого 2026 року становить 10 648,26 грн. Вказана сума заборгованості складається з: 3 453,93 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 194,33 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 0,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.
Дослідивши надану позивачем виписку з особового рахунку та графік платежів, суд доходить висновку, що здійснений позивачем розрахунок заборгованості є арифметично правильним, відповідає умовам укладеного між сторонами договору, відображає фактичну хронологію та обсяг частково проведених відповідачем розрахунків.
Доказів на спростування вказаного розрахунку, як і доказів сплати заборгованості в більшому розмірі, відповідачем суду надано не було.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Позивачем за звернення до суду з позовом до відповідача сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Витрати позивача на надсилання відповідачу копій позовної заяви та доданих до неї документів у паперовій формі склали 120,00 грн.
Також позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи та підтверджуються належними доказами.
У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
У постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Урахувавши незначну складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги позивачу, очевидну непропорційність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з предметом спору, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 3 000,00 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 5 782,40 грн, з яких 2 662,40 грн - судовий збір, 120,00 грн - витрати на надсилання відповідачу копій позовної заяви та доданих до неї документів у паперовій формі, 3 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» (ідентифікаційний код 35310044, адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 39А) заборгованість за Кредитним договором № 1[телефон приховано] від 25 вересня 2021 року в розмірі 10 648 (десять тисяч шістсот сорок вісім) гривень 26 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, витрати на надсилання відповідачу копій позовної заяви та доданих до неї документів у паперовій формі в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Копію заочного рішення надіслати сторонам. Відповідача повідомити про ухвалення цього рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади України з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А. В. Стеценко