Справа № 450/6101/25
Провадження № 2/450/906/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кукси Д.А.
при секретарі Глинській У.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про предмет спору : стягнення заборгованість за кредитним договором,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 3896681 від 03.12.2020 у розмірі 18127,91 грн., а також судові витрати.
03.12.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3896681 в електронній формі шляхом підтвердження одноразовим ідентифікатором. Позичальнику було надано 6000 грн. строком на 21 днів під 1,99% на день.
30.12.2021 за договором № 30-12/2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 3896681, а 10.01.2023 за договором № 10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило зазначене право вимоги ТОВ «Коллект Центр». Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до Відповідача за договором № 3896681.
Станом на дату подання позову заборгованість становить 18127,91 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 6000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11925,06 грн.; інфляційні збитки - 175,24 грн.; нараховані 3% річних - 27,61 грн.
Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задоволити, а судові витрати, які складаються з 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача.
Позиція відповідача: 04.05.2026 до суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, що кредитний договір від 03.12.2020 № 3896681 не укладала та не підписувала. Відповідач вказує, що позивач не надав належних і допустимих доказів підписання договору саме нею із застосуванням одноразового ідентифікатора, його направлення та використання, належності номера телефону відповідачу, реєстрації в системі кредитодавця та погодження умов договору. Надані паперові копії договору, на думку відповідача, не підтверджують факт його укладення, у зв`язку з чим просить витребувати оригінал електронного договору та докази його підписання. Також відповідач заперечує проти нарахування процентів після закінчення строку кредитування та зазначає про відсутність належних доказів фактичного отримання кредитних коштів, оскільки позивач не надав платіжних документів чи банківських виписок, а розрахунок заборгованості сам по собі не підтверджує виникнення боргу. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову, а також у стягненні витрат по судовому збору та на професійну правничу допомогу.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
24.12.2025 відповідь з Єдиного демографічного реєстру; 24.12.2025 запит щодо доступу до персональних даних; 30.03.2026 відповідь на запит; 31.03.2026 ухвала про відкриття провадження у справі; 04.05.2026 відзив на позовну заяву; 06.05.2026 відповідь на відзив 06.05.2026 клопотання про витребування доказів; 08.05.2026 ухвала про витребування доказів; 01.06.2026, 12.06.2026 та 15.06.2026 відповідь з АТ КБ «Приватбанк».
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Судом встановлено, що 03.12.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3896681 в електронній формі шляхом акцепту оферти та підтвердження одноразовим ідентифікатором (wSaIGNDt3S), що має юридичну силу власноручного підпису.
Відповідно до договору позики (на умовах повернення позики вкінці строку позики) №3896681 від 03.12.2026 відповідачу надано 6000,00 грн. під 1,99% на день, строком на 21 днів, дата повернення 24.12.2020.
Кредитні договори укладено в електронному вигляді та підписано такі електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (wSaIGNDt3S), суд приходить до висновку, що укладення договору №3896681 від 03.12.2020, що узгоджується із ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Крім того, 30.12.2021 було укладено договір №30-12/2021 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3896681.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №30-12/2021 від 30.12.2021, заборгованість за відповідачем відповідно до кредитного договору №3896681 становить 17925,06 грн, з яких: 6000,00 грн. за тілом, 11925,06 грн. проценти.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3896681.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, заборгованість за відповідачем відповідно до кредитного договору №3896681 становить 18127,91 грн, з яких: 6000,00 грн. за тілом; 11925,06 грн. за процентами; 202,85 за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3896681 від 03.12.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договорам №3896681 від 03.12.2020, що підтверджується відповідними платіжними документами.
Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260512/101391-БТ (25.05.2026) від 01.06.2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), фінансовим номером телефону за якою у період з 03.12.2020 по 03.01.2021 був номер НОМЕР_4 , зазначений в анкетних даних клієнта.
За вказаним рахунком 03.12.2020 здійснено зарахування грошових коштів в сумі 6000,00 грн.
Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до первинних документів, зокрема наданого розрахунку ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», судом встановлено, що відповідачка здійснила погашення заборгованості в розмірі 12193, 74 грн.
Водночас, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №3896681 від 03.12.2020 у розмірі 18127,91 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 6000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11925,06 грн.; інфляційні збитки - 175,24 грн.; нараховані 3% річних - 27,61 грн., однак належних та допустимих доказів на підтвердження правильності та безспірності здійснення нарахувань відсотків за користування кредитними коштами суду не надано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа №14-10цс18) та 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10.08.2022 у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01.09.2022 у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
Відповідно до умов договору № 3896681 від 03.12.2020 відповідачу було надано кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 21 день, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами. Датою повернення кредиту відповідно до умов договору визначено 24.12.2020.
Таким чином, розмір процентів за користування кредитом протягом передбаченого договором строку становить: 6000,00 грн ? 1,99 % ? 21 день = 2507,40 грн., що підтверджується самим договором.
Відтак, загальний розмір грошових коштів, який підлягав сплаті за договором у межах визначеного сторонами строку кредитування, становить: 6000,00 грн. (тіло кредиту) + 2507,40 грн. (проценти) = 8507,40 грн.
Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується стороною позивача, відповідач фактично здійснила платежі на загальну суму 12193,74 грн.
Отже, фактично сплачена відповідачем сума на 3685,14 грн. перевищує суму заборгованості, розраховану виходячи з умов договору та строку кредитування: 12193,74 грн. - 8508,60 грн. = 3686,34 грн.
Таким чином, відповідач виконала свої грошові зобов`язання за договором №3896681 від 03.12.2020 у повному обсязі, а фактично сплачена нею сума перевищує розмір кредиту та процентів, передбачених договором за встановлений строк користування кредитними коштами, на 3686,34 грн.
На переконання суду, умови щодо стягнення заборгованості у зв`язку з пролонгацією кредиту, які містяться у правилах, розміщених на веб-сайті кредитодавця за посиланням https://mycredit.ua/ru/documents-license/ та на які посилається представник позивача у позовній заяві, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, оскільки відсутні належні докази ознайомлення відповідача з такими умовами та погодження їх при укладенні договору.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019, яка прийнята у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним чином повідомило відповідача про Правила надання грошових коштів у позику, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів її ознайомлення з такими Правилами та погодження з їх умовами.
Застосування положень про автоматичну пролонгацію договору без вчинення позичальником активних дій суперечило б принципам справедливості, добросовісності та розумності, фактично позбавляючи її можливості вільно волевиявитися щодо продовження строку кредитування та створюючи істотний дисбаланс прав і обов`язків сторін. Відтак такі положення не можуть бути належною правовою підставою для продовження строку кредитування та нарахування відсотків після закінчення первісно погодженого строку.
Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім цього, суд наголошує, що подальші нарахування ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» процентів за кредитним договорам №3896681 від 03.12.2020 є безпідставним, оскільки до матеріалів позову не надано доказів на підтвердження права даних юридичних осіб на здійснення такої діяльності.
За таких обставин, станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідачки за основною сумою кредиту та процентами за договором №3896681 від 03.12.2020 була повністю погашена, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для повторного стягнення з відповідача сум, які вже були нею сплачені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, підстави для покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Керуючись ст. ст.2,10, 12, 141,247, 258, 259,263-265, 274-279,280-282 ЦПК України,
у х в а л и в:
в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення заборгованість за кредитним договором №3896681 від 03.12.2020,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. А. Кукса