Справа № 454/2691/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
за участю секретаря Бельзецької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про визнання права власності на реконструйовану квартиру з розширенням,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 , звернувся до Сокальського районного суд Львівської області з позовною заявою до Сокальської міської ради Львівської області про визнання права власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої внаслідок проведення самочинної реконструкції (добудови) збільшилася з 31,3 кв.м до 47,6 кв.м, із житловою площею 23,0 кв.м, а також на господарські будівлі: сарай літери «Б1» та сарай літери «31».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_2 є законним власником квартири та прилеглої земельної ділянки на підставі спадщини за законом після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право на спадщину оформлене відповідними свідоцтвами, виданими приватним нотаріусом Шептицького районного нотаріального округу Львівської області Гук Н.М. 19 березня 2025 року.
Первинно зазначена квартира складалася із двох житлових кімнат, кухні та коридору загальною площею 31,3 кв.м (у тому числі житловою площею 23,0 кв.м). За життя спадкодавцем було здійснено добудову до квартири площею 16,4 кв.м без отримання дозвільних документів, у зв`язку з чим об`єкт набув ознак самочинного будівництва в частині проведеного перепланування та збільшення площі.
Відповідно до нового технічного паспорта, виготовленого Шептицьким міжміським бюро технічної інвентаризації 01 травня 2026 року, фактичні розміри та склад приміщень реконструйованої квартири змінилися: загальна площа становить 47,6 кв.м, житлова площа 23,0 кв.м. Квартира складається з: коридору (п. 1) площею 3,1 кв.м, житлової кімнати (п. 2) площею 14,4 кв.м, житлової кімнати (п. 3) площею 8,6 кв.м, кухні (п. 4) площею 5,1 кв.м, коридору (п. 5) площею 5,4 кв.м та санвузла (п. 6) площею 11,0 кв.м. Також до складу об`єкта входять господарські будівлі: сарай літери «Б1» та сарай літери «31».
Згідно з висновком № 54 експерта з технічного обстеження від 25 травня 2026 року, об`єкт обстежено на предмет відповідності будівельним нормам, правила та стандартам надійності й безпечної експлуатації. Експертом підтверджено можливість надійної та безпечної експлуатації реконструйованої квартири.
Позивач вказує, що позаяк він є власником земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно, а проведені будівельні роботи не порушують прав та інтересів третіх осіб і відповідають будівельним нормам, він позбавлений можливості легалізувати реконструкцію в позасудовому (адміністративному) порядку через відсутність первинних дозвільних документів на будівництво, оформлених спадкодавцем, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Сокальської міської ради Львівської області у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надіслав, що відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя була власником квартири АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру належало спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Вікарчук С.П. за реєстровим № 3898 та зареєстрованого в Червоноградському міжміському бюро технічної інвентаризації 17 грудня 1991 року в реєстровій книзі за № 1206. Згідно з первинними документами, квартира складалася з двох житлових кімнат, кухні та коридору загальною площею 31,3 кв.м, у тому числі житловою 23,0 кв.м.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вищезгадане майно. Позивач ОСОБА_2 є сином померлої та прийняв спадщину у встановленому законом порядку як спадкоємець першої черги за законом відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України. 19 березня 2025 року приватним нотаріусом Шептицького районного нотаріального округу Львівської області Гук Н.М. позивачу видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку та на квартиру. Право власності позивача на квартиру та земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зокрема, до складу спадкового майна, на яке позивач отримав свідоцтво, належить земельна ділянка площею 0,0626 га (кадастровий номер: [номер приховано]:01:012:0637), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ № 3588, виданого Сокальською міською радою Львівської області 13 травня 1997 року.
У період до смерті спадкодавця було здійснено самочинну реконструкцію квартири шляхом зведення добудови площею 16,4 кв.м.
Відповідно до технічного паспорта, виготовленого Шептицьким МБТІ 01 травня 2026 року, загальна площа квартири після реконструкції становить 47,6 кв.м (житлова 23,0 кв.м), а до складу об`єкта увійшли додаткові приміщення: коридор (3,1 кв.м), житлова кімната (14,4 кв.м), житлова кімната (8,6 кв.м), кухня (5,1 кв.м), коридор (5,4 кв.м), санвузол (11,0 кв.м), а також господарські будівлі - сарай літери «Б1» та сарай літери «31».
Згідно з висновком експерта з технічного обстеження № 54 від 25 травня 2026 року, виконаним за результатами технічного обстеження об`єкта нерухомості, конструкції реконструйованої квартири перебувають у задовільному технічному стані, відповідають вимогам надійності, міцності та безпечної експлуатації, виконані без порушення будівельних норм і правил, а також не створюють загрози життю та здоров`ю людей і не порушують права третіх осіб.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, і є непорушним.
Відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів не встановлені судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Водночас частина п`ята статті 376 ЦК України встановлює, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Суд зазначає, що за змістом зазначеної норми право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво. Умовою для задоволення такого позову є відсутність порушень прав інших осіб, а також відповідність об`єкта будівельним нормам і правилам.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-962/2009, де наголошено, що суд має повноваження визнавати право власності на об`єкт самочинного будівництва на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, якщо це не порушує прав інших осіб. Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 910/2939/19 також підтвердив, що визнання права власності за статтею 376 ЦК України є належним способом легітимізації самочинного будівництва для власника земельної ділянки.
Судом беззаперечно встановлено, що позивач ОСОБА_2 є законним власником земельної ділянки, на якій розташована спірна квартира, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами та витягами з Державного реєстру. Будівельні роботи з реконструкції та розширення квартири були здійснені в межах належної позивачу земельної ділянки.
Згідно з висновком експерта № 54 від 25 травня 2026 року, технічний стан конструкцій реконструйованої квартири є надійним, безпечним та відповідає чинним будівельним нормам і правилам. Доказів того, що проведена реконструкція порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб, сусідів чи держави, матеріали справи не містять і судом не встановлено.
Відповідно до пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження.
З огляду на вищезазначені норми матеріального права та встановлені судом обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на реконструйовану квартиру із врахуванням її нових загальної та житлової площ, а також господарських будівель.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, у зв`язку з позицією позивача, судові витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 41, 124 Конституції України, статтями 15, 16, 328, 376, 392, 1261 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-82, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
в и р і ш и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про визнання права власності на реконструйовану квартиру з розширенням задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 .
Встановити, що загальна площа реконструйованої квартири АДРЕСА_1 після проведення реконструкції (добудови) становить 47,6 кв.м (сорок сім цілих і шість десятих квадратних метрів), у тому числі житлова площа 23,0 кв.м (двадцять три цілих квадратних метри), разом із господарськими будівлями: сарай літери «Б1» та сарай літери «31».
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду
Головуючий: Л. Ю. Фарина