Справа № 481/793/26
Провадж.№ 2/481/666/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
22.09.2026 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Вжещ С.І.,
за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м.Новий Буг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
17.06.2026 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» Лановий Є.М. з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за договором позики №154172 від 24.02.2025 року в розмірі 24075 гривень та судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.
Свої вимоги мотивував тим, що 24.02.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42827134) та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 154172. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. За цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики. Таким чином, Відповідач уклав Договір позики № 154172 від 24.02.2025 року із ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42827134) та Відповідачу передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, у розмірі 7500 грн.
23.07.2025р. між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42827134) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», укладений Договір факторингу №23072025, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 154172 від 24.02.2025 року.
Оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 24075 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 7500 грн, сума заборгованості за відсотками становить 21,75 грн, сума заборгованості по комісії становить 1553,25 грн, сума заборгованості по штрафним санкціям становить 15000 грн, які позивач просив стягнути з відповідача та розподілити судові витрати.
17.06.2026 року системою автоматичного документообігу суду позовні матеріали розподілено судді Уманській О.В.
Ухвалою судді від 09.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
21.07.2026 року від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач визнає позовні вимоги Позивача частково, а саме в частині стягнення суми тіла позики у розмірі 7 500,00 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. У частині стягнення процентів у розмірі 21,75 грн, комісії у розмірі 1 553,25 грн та штрафних санкцій у розмірі 15 000,00 грн Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки на момент укладення договору позики № 154172 від 24.02.2025 та протягом усього періоду користування коштами Відповідач мав статус учасника бойових дій, а укладення договору та виникнення заборгованості відбулись у період дії особливого періоду та воєнного стану в Україні, таким чином на Відповідача поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого проценти за користування коштами, а також штрафні санкції (пеня, штраф) за невиконання зобов`язань перед фінансовими установами, у тому числі за договорами позики, Відповідачу не нараховуються. Крім того, незалежно від наявності у Відповідача статусу учасника бойових дій, вимога Позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 15 000,00 грн є необґрунтованою також з огляду на положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-ІХ). Крім іншого, також просив витрати на професійну правничу допомогу, заявлені Позивачем у розмірі 6 000,00 грн, розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності, визначених статтею 137 ЦПК України.
04.08.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім зазначено, що доводи ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також спростовуються умовами договору позики № 154172 від 24.02.2025 року, паспортом споживчого кредиту, деталізованим розрахунком заборгованості та іншими письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи. Зокрема зазначено, що до матеріалів відзиву не долучено жодного доказу проходження відповідачем військової служби станом на 24.02.2025 року - дату укладення Договору позики № 154172, або доказу його повторного призову на військову службу чи перебування у статусі військовослужбовця у період виникнення спірних правовідносин. Отже, відповідач не довів існування передбачених законом юридичних фактів, з якими пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов`язує можливість не нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій. Крім того пункт 15 статті 14 зазначеного Закону не передбачає звільнення позичальника від виконання усіх грошових зобов`язань, що виникли з договору. Її дія поширюється виключно на проценти за користування кредитом та штрафні санкції (пеню, штраф). Водночас позовні вимоги у даній справі також включають стягнення комісії за надання позики.
Згідно Указу Президента України «Про призначення судді» №792/2026 від 21.08.2026 року суддя Уманська О.В. була призначена на посаду судді Миколаївського апеляційного суду.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 року, головуючим суддею по зазначеній справі призначено Вжещ С.І.
Ухвалою судді від 03.09.2026 цивільна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 18.09.2026 року о 10:45 годині.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначив про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник Лисканич Д.В. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви, відзиву та відповіді на відзив та дослідивши додані до них письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.02.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 154172. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на електронну адресу вказану Позичальником при укладанні кредитного договору - e473qm. Зазначений факт також не заперечується відповідачем.
За цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від Суми Позики.
Сторонами було погоджено наступні умови : Сума позики - 7500,00 гривень; Строк позики - 30 днів; Процентна ставка - 0,01 % в день; Комісія за надання кредиту - 20,71% від суми позики, що складає - 1553,25 гривень. Денна процентна ставка - 0,70% в день.
Відповідно до п.4 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання Позики, на залишок Позики, виходячи із строку фактичного користування Позикою, до повного погашення заборгованості за Договором, включаючи день такого погашення. Комісія нараховується в дату надання Позики (в момент надання Позики), у визначеному п.п.2.4. п.2 Договору розмірі.
Відповідно до п. 16 Договору встановлені договором розміри фіксованої процентної ставки, Комісії, пені, інших передбачених умовами Договору платежів не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Будь-які зміни вносяться виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю Сторін.
Відповідно до п. 18 Договору у разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.
Первісним кредитором було здійснено зарахування кредитних коштів на платіжну картку вказану відповідачем у договорі № НОМЕР_1 : дата транзакції 24.02.2025 року на суму 7500,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 24.02.2025 року ТОВ ФК «ФІНЕКСАПРЕС» та не заперечується відповідачем.
23.07.2025р між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42827134) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», укладений Договір факторингу №23072025.
Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ним відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених Розділом 3 Договору.
Відповідно до платіжної інструкції №857 від 29.07.2025 року позивачем сплачено суму фінансування згідно Договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 року в обумовленому договором розмірі.
Акт приймання-передачі реєстру прав вимог та Витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» підписано 23.07.2025 року.
Отже, до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідачаза договором позики № 154172 від 24.02.2025 року у розмірі 24075,00 гривень.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 154172 від 24.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.07.2025 року (включно) складає 24 075,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 7 500,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами становить: 21,75 гривень; прострочена заборгованість за комісією становить: 1553,25 гривень; заборгованість за пенею становить: 15 000,00 гривень.
Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» з даним позовом до суду.
У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону № 675-VIII).
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором позивач виконав своєчасно і повністю, надававши кредиті кошти в повному обсязі, що також не заперечується відповідачем, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення суми кредиту в повній мірі не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем.
Заборгованість за кредитним договором повністю підтверджена відповідним розрахунком та узгоджується з умовами договору та паспортом споживчого кредиту (в тому числі узгодженими сторонами розміром процентної ставки, строком кредитування, розміром комісії та пені).
Разом з тим ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Аналіз змісту цієї норми, свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: (1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; (2) військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно з положеннями листа Міністерства оборони України від 04 червня 2025 року № 220/9526, наданого Національному банку України, пільга щодо ненарахування процентів за користування кредитом має надаватися на підставі наступного переліку документів: військовий квиток або посвідчення офіцера; довідка за формою 5, згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 (зі змінами); витяг із наказу по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду військової служби, на якій перебуває військовослужбовець. У разі зазначення виду військової служби в довідці за формою 5 надання витягу із наказу (завіреної копії наказу) по особовому складу не обов`язкове). Для військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, та інших видів служби додатково надається документ, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях.
У відзиві до позовної заяви представник відповідача зазначає, що відповідач має статус учасника бойових дій, а укладення договору та виникнення заборгованості відбулись у період дії особливого періоду та воєнного стану в Україні, таким чином на Відповідача поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Для підтвердження права на пільги представником відповідача до матеріалів справи долучено копію військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 26.01.2015 року та копію посвідчення УБД від 28.01.2016 року.
Також в матеріалах справи мається інформація з ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих.№9/1558 від 13.07.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу за контрактом з 18.02.2021 року у військовій частині НОМЕР_3 .
Крім того згідно відповіді №3342032 від 18.09.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, ОСОБА_1 з лютого 2025 року по липень 2026 року отримував виплати військовослужбовцям від різних військових частин.
Таким чином надані документи підтверджують наявність у відповідача статусу військовослужбовця за контрактом на момент укладення договору позики та участь особи у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.
Договір позики № 154172 укладений між сторонами 24.02.2025 року, тобто в період дії Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та під час дії особливого періоду.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення процентів та пені підлягають залишенню без задоволення, оскільки нарахування процентів та пені за вищевказаний період суперечить вимогам частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Крім того відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України внесеного ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « СОЛВЕНТІС» підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 500,00 гривень та заборгованість за комісією у розмірі 1 553,25 гривень, що разом становить 9 053,25 гривень.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.
Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 6000,00 грн, які підтверджуються: договором про надання правничої допомоги №43657029/02 від 02.01.2026 року; додатковою угодою №154172 від 31.03.2026 року, актом надання послуг №154172 від 31.03.2026 року та детальним описом робіт виконаних адвокатським об`єднанням.
З огляду на умови договору про надання правової допомоги, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 гривень є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, часткового задоволення позовних вимог (37,60%), суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в даній справі повинні складати 2 256,00 гривень (6 000,00 грн х 37,60%).
Крім того на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (37,60%) у вигляді судового збору в розмірі 1 001,06 гривень.
Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за Договором позики № 154172 від 24.02.2025 року у розмірі 9 053,25 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 1 001,06 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 256,00 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, адреса місцезнаходження: 07406, Київська область м.Бровари, вул. Симона Петлюри 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення виготовлено 22.09.2026.
Суддя Вжещ С.І.