Справа № 738/2826/24
№ провадження 2/738/8/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чернігівської області в складі:
судді - Волошиної Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шугалій А.С.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
В С Т А Н О В И В:
Зміст позовних вимог.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірваний. Перебуваючи у шлюбі, придбали транспортний засіб марки Volkswagen, комерційний опис Golf, 2004 року випуску, житловий будинок по АДРЕСА_1 , та інше майно, яке станом на 27 квітня 2024 року залишилося у ОСОБА_3 , а саме: телевізор KIVI, орієнтовною вартістю 4000 грн; ліжко, орієнтовною вартістю 4000 грн; стіл-тумбу, орієнтовною вартістю 1500 грн; пилосос, орієнтовною вартістю 1500 грн; пральну машину, орієнтовною вартістю 4000 грн; кухонний куточок, орієнтовною вартістю 6000 грн; мікрохвильову піч, орієнтовною вартістю 4000 грн; хлібопіч, орієнтовною вартістю 1000 грн; мультиварку, орієнтовною вартістю 2000 грн; морозильну камеру, орієнтовною вартістю 4000 грн; кухонний комбайн, орієнтовною вартістю 1500 грн; парову праску, орієнтовною вартістю 1000 грн; посуд кухонний, орієнтовною вартістю 500 грн; скутер, орієнтовною вартістю 13000 грн; електродуховку, орієнтовною вартістю 2000 грн; матрац, орієнтовною вартістю 4000 грн; бойлер, орієнтовною вартістю 5000 грн; душову кабіну, орієнтовною вартістю 10000 грн; унітаз, орієнтовною вартістю 2000 грн; раковину, орієнтовною вартістю 2000 грн; велосипед, орієнтовною вартістю 5000 грн; мотокосу, орієнтовною вартістю 5000 грн; бензопилу, орієнтовною вартістю 5000 грн. Після 15 липня 2007 року у будинку по АДРЕСА_1 були здійснені поліпшення житлових умов (замінені вхідні та міжкімнатні двері, змінені вікна) та здійснена добудова житлового будинку, а саме були добудовані кімнати 1-7, 1-І, переплановані та реконструйовані зі зміною площі кімнати 1-5, 1-6, 1-1, також був добудований сарай Б-1 та Б1-1, погріб В-1 (не були введені в експлуатацію). Посилаючись на статті 60-71 СК України, статті 12-13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, позивачка просить:
- визнати право спільної сумісної власності за нею та ОСОБА_3 на наступне майно: телевізор KIVI, орієнтовною вартістю 4000 грн; ліжко, орієнтовною вартістю 4000 грн; стіл-тумбу, орієнтовною вартістю 1500 грн; пилосос, орієнтовною вартістю 1500 грн; пральну машину, орієнтовною вартістю 4000 грн; кухонний куточок, орієнтовною вартістю 6000 грн; мікрохвильову піч, орієнтовною вартістю 4000 грн; хлібопіч, орієнтовною вартістю 1000 грн; мультиварку, орієнтовною вартістю 2000 грн; морозильну камеру, орієнтовною вартістю 4000 грн; кухонний комбайн, орієнтовною вартістю 1500 грн; парову праску, орієнтовною вартістю 1000 грн; посуд кухонний, орієнтовною вартістю 500 грн; скутер, орієнтовною вартістю 13000 грн; електродуховку, орієнтовною вартістю 2000 грн; матрац, орієнтовною вартістю 4000 грн; бойлер, орієнтовною вартістю 5000 грн; душову кабіну, орієнтовною вартістю 10000 грн; унітаз, орієнтовною вартістю 2000 грн; раковину, орієнтовною вартістю 2000 грн; велосипед, орієнтовною вартістю 5000 грн; мотокосу, орієнтовною вартістю 5000 грн; бензопилу, орієнтовною вартістю 5000 грн; будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку АДРЕСА_1 ;
- у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за нею право власності на наступне майно: телевізор KIVI, орієнтовною вартістю 4000 грн; ліжко, орієнтовною вартістю 4000 грн; стіл-тумбу, орієнтовною вартістю 1500 грн; пилосос, орієнтовною вартістю 1500 грн; пральну машину, орієнтовною вартістю 4000 грн; кухонний куточок, орієнтовною вартістю 6000 грн; мікрохвильову піч, орієнтовною вартістю 4000 грн; хлібопіч, орієнтовною вартістю 1000 грн; мультиварку, орієнтовною вартістю 2000 грн; морозильну камеру, орієнтовною вартістю 4000 грн; кухонний комбайн, орієнтовною вартістю 1500 грн; парову праску, орієнтовною вартістю 1000 грн; посуд кухонний, орієнтовною вартістю 500 грн; скутер, орієнтовною вартістю 13000 грн; електродуховку, орієнтовною вартістю 2000 грн;
- у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_3 право власності на наступне майно: матрац, орієнтовною вартістю 4000 грн; бойлер, орієнтовною вартістю 5000 грн; душову кабіну, орієнтовною вартістю 10000 грн; унітаз, орієнтовною вартістю 2000 грн; раковину, орієнтовною вартістю 2000 грн; велосипед, орієнтовною вартістю 5000 грн; мотокосу, орієнтовною вартістю 5000 грн; бензопилу, орієнтовною вартістю 5000 грн; будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь позивачки половину різниці вартості майна та половину вартості поліпшень, будівельних матеріалів і конструктивних елементів будинку АДРЕСА_1 .
Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06 січня 2025 року.
Відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив на позовну заяву мотивований тим, що позивачкою до матеріалів справи не додано: докази (товарні/фіскальні чеки, накладні, технічна документація, на підставі яких можливо б було ідентифікувати спірні предмети домашнього вжитку тощо) придбання спірних предметів домашнього вжитку саме у період перебування з ним у зареєстрованому шлюбі; докази придбання спірних предметів домашнього вжитку або набутих в результаті його з позивачем спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, чи за спільні грошові кошти; докази реальної (дійсної) вартості спірних предметів домашнього вжитку, а не визначення позивачем їх орієнтовної вартості; докази, які б підтверджували наявність спірного майна в натурі, а також про те, що вказане майно (у разі його наявності в натурі) він залишив після розлучення з позивачем у своєму, особистому користуванні і відмовляється ним поділитися з позивачкою. Звертаючись із вимогою про стягнення з відповідача позивачки половини вартості поліпшень, будівельних матеріалів і конструктивних елементів будинку АДРЕСА_1 , позивачкою не додано переліку будівельних матеріалів і конструктивних елементів домоволодіння. Не зрозуміло, на якій підставі позивачка просить стягнути з нього на її користь половину вартості будівельних матеріалів і конструктивних елементів з усього домоволодіння, що належить йому на праві особистої власності, які були використані при його будівництві.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2025 року задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 , призначено будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
01 вересня 2025 року до суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку за № 08-25 від 17 березня 2025 року.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року провадження у справі поновлено, призначено справу до підготовчого засідання на 23 вересня 2025 року.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2025 року задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 , призначено будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2025 року провадження у справі поновлено у зв`язку із надходженням до суду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, призначено справу до підготовчого засідання на 04 грудня 2025 року.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2025 року частково задоволено клопотання судового експерта, провадження у справі зупинено.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2026 року провадження у справі поновлено у зв`язку із надходженням до суду висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначено справу до підготовчого засідання на 21 травня 2026 року.
30 червня 2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить: визнати висновок судової будівельно-технічної експертизи Чернігівського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України від 11 березня 2026 року № СЕ-19/125-25/14658-БТ таким, що є не допустимим та неналежним доказом у справі № 738/2826/24; при ухваленні судового рішення не брати висновок судового експерта до уваги та надати йому відповідну критичну оцінку. Клопотання обґрунтоване тим, що висновок експерта 11 березня 2026 року № СЕ-19/125-25/14658-БТ не містить визначення часу виконання ремонтно-будівельних робіт, однак, експертом визначено лише узагальнену вартість поліпшень, без вставлення періоду їх виконання, хоча у справах про поділ майна подружжя, ключове значення має саме факт здійснення поліпшень у період шлюбу. Розрахунок вартості робіт, матеріалів здійснено експертом фактично на припущеннях, оскільки не були надані експерту чеки, квитанції, накладні, відомості щодо використання матеріалів. Експерт не дослідив джерело походження матеріалів, які були використані при здійсненні прибудови до житлового будинку, не встановив, чи відбулося реальне збільшення вартості майна. Висновок експерта містить узагальнені припущення, а не результати спеціального дослідження, оскільки експерт не врахував пояснення відповідача, не дослідив джерело матеріалів, не встановив період виконання робіт.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2026 року, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позиції учасників судового провадження.
Позивачка та представник позивачки у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на викладені у відзиві обставини.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 15 липня 2007 року та перебували у зареєстрованому шлюбі до 27 квітня 2024 року (арк. с. 10-11).
07 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2.1. Договору, продаж житлового будинку з надвірними будівлями за домовленістю сторін вчиняється на 9 000,00 грн, які отримані представником продавця, для передачі своїй довірительці від покупця повністю до підписання цього договору (арк. с. 14-15).
Згідно із технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 від 28 липня 2008 року, рік побудови будинку - 1978 рік, будинок має такі характеристики: житловий будинок А1, сіни а1, сарай Б1, погріб В1; згідно із експлікацією до плану сіни - 9,7 кв.м., комора - 7,7 кв.м., кімната - 11,3 кв.м., кімната - 23,9 кв.м., кімната - 10,7 кв.м., кухня - 9,6 кв.м., загальна площа 72,9 кв.м. (арк. с. 73-76).
Згідно із технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 від 05 травня 2017 року, рік побудови будинку - 1978 рік, будинок має такі характеристики: житловий будинок А-1, погріб з шийкою В-1, веранда а-1, прибудова А1-1, прибудова А2-1, сарай Б-1, сарай Б1-1; згідно із експлікацією журналом внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень веранда - 7,0 кв.м., коридор - 7,6 кв.м., передпокій - 11,3 кв.м., житлова кімната - 23,9 кв.м., житлова кімната - 10,4 кв.м., житлова кімната - 11,8 кв.м., кухня - 9,5 кв.м., санвузол - 9,5 кв.м., загальна площа 91,0 кв.м. (арк. с. 77-81).
Згідно із рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково; у порядку поділу спільного майна подружжя виділено транспортний засіб марки Volkswagen, комерційний опис Golf, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , колір синій, об`єм двигуна 1595 см3, реєстраційний номер НОМЕР_2 у власність ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 99 913,50 грн грошової компенсації замість частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на це майно; стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 999,13 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішенням суду встановлено, що сторони з 15 липня 2007 року до 27 квітня 2024 року перебували у зареєстровану шлюбі. Під час судового розгляду сторони не заперечували, що спірний транспортний засіб належить їм на праві спільної сумісної власності, а також не оспорювали докази позивачки щодо визначення вартості транспортного засобу і обставину щодо перебування транспортного засобу у користуванні позивачки, відповідач визнав позовну вимогу про визнання за позивачкою права власності на транспортний засіб. У той же час, відповідач під час судового розгляду спростував презумпцію спільності права власності подружжя на спірний будинок та довів, що спірний будинок був придбаний за особисті кошти відповідача, які в сумі 8 500,00 грн були передані продавцю будинку ще до укладення шлюбу з позивачкою, 500,00 грн за оформлення документів на будинок, і ці обставини підтверджую ться розпискою про передачу грошових коштів, показаннями свідка - продавця будинку ОСОБА_5 , а також іншими письмовими документами, які підтверджують, що відповідач ще до реєстрації шлюбу зареєстрував місце проживання у спірному будинку та до реєстрації шлюбу самостійно його утримував (зокрема підключив газ, оплачував послуги з газопостачання). Отже, суд встановив, що право власності на спірний будинок було оформлено у період шлюбу, але за особисті кошти відповідача, тому це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю відповідача, оскільки придбане за його особисті кошти, тому позовні вимоги в частині поділу спірного будинку не підлягають задоволенню (арк. с. 27-29).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/125-25/14658-БТ від 11 березня 2026 року, вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних в житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 , станом на час проведення експертизи становить 487 0270,00 грн (арк. с. 136-153).
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що під час перебування сторін у шлюбі у будинку проводилися ремонтні роботи, замінювалися старі вікна та двері на нові, відповідачем був збудований погріб, їй невідомо старі чи нові будівельні матеріали використовувалися під час зведення прибудов до будинку Також свідок показала, що сторони у шлюбі проживали багато років і під час шлюбу купували різну побутову техніку, як велику, так і малу, а саме пральну машину, мультиварку, пилосос, ноутбук, морозильну камеру, мікрохвильову піч.
Свідок ОСОБА_7 , яка є матір`ю відповідача, показала, що будинок був куплений сину у 2005 році, ще до його одруження, а документи були оформлені у 2008 році. У будинок купувалися нові меблі, побутова техніка, на час одруження сторін у будинку була мікрохвильова піч, холодильник, пральна машина, душова кабіна, унітаз був поставлений у 2009 році, був куплений скутер та інше майно. Прибудови до будинку були збудовані її сином та чоловіком без сторонньої допомоги, вони розібрали у селі стару хату, та з цього ж матеріалу зробили веранду та санвузол.
Свідок ОСОБА_8 , яка є сестрою відповідача, у судовому засіданні показала, що всі ремонтні роботи у будинку виконувалися її братом без сторонньої допомоги, прибудови до будинку були зведені зі старого матеріальну, а саме із розібраної старої хати, допомагав їх будувати брату її батько. Щодо придбання під час шлюбу сторонами побутової техніки, то зазначила, що не пам`ятає, що саме купувалося у період шлюбу, при цьому зазначила, що багато побутової техніки купляв її брат ще до одруження.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19.
Отже, для подружжя передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.
Той з подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних, достовірних та допустимих доказів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частинами першою та другою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку, суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11(надалі - Постанова).
Зі змісту пунктів 23, 24 указаної постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
При цьому суд зазначає, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, що дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Лише у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає поділу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 липня 2007 року по 27 квітня 2024 року.
Перебуваючи у шлюбі, сторони проживали спільно у будинку, який належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопадп 2008 року. Під час спільного проживання сторонами проводилися ремонтні роботи з поліпшення житлового приміщення та відповідні переобладнання у будинку.
Вартість ремонтно-будівельних робіт, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-25/14658-БТ від 11 березня 2026 року розраховано з урахуванням вартості матеріалів на момент проведення експертизи та складає 487270,00 грн.
Відповідно до положень статті156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз`яснено, що право вимагати стягнення витрат на проведення ремонту будівлі, що належить власникові, у членів сім`ї власника виникає лише у випадку, якщо їх затрати на ремонт жилого приміщення перевищували покладений на них статтею156 ЖК обов`язок.
ОСОБА_1 проживала у будинку колишнього чоловіка та користувався житловим приміщенням з 2007 року по 2024 рік. Ці обставини сторонами визнаються.
Грошові кошти за час спільного проживання подружжя були витрачені для ремонту та реконструкції житла, в якому вони проживали, з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім`ї, здійснені ремонтні роботи є невід`ємною частиною будинку та не є окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають.
Згідно зі статтею 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Втручання у право власності може бути визнано обґрунтованим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що привели до істотного збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у кожній конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх її обставин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зазначила, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальним правилом мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін.
Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилася, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що за статтею 62 СК України не визнаються підставами для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач має довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
Разом з цим, позовних вимог відповідно до статті 62 СК України ОСОБА_1 2 не заявляла.
Крім того, житловий будинок АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 був реконструйований колишнім подружжям з проведенням добудови та спорудженням господарських будівель за відсутності дозвільних документів та проекту, а тому вказані добудови в розмінні статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом, яке не є об`єктом права власності та за загальним правилом поділу не підлягає.
Проведені в спірному житловому будинку за період проживання сторін у шлюбі будівельні роботи, перепланування, є поточним ремонтом житла, значних перетворень цей об`єкт не зазнав, вони проводилися з метою поліпшення умов проживання в будинку та в інтересах сім`ї.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що поліпшення у житловому будинку та ремонтні роботи здійснювались лише за рахунок особистих коштів позивача, суду також не надано.
Надаючи оцінку висновку експерта № СЕ-19/125-25/14658-БТ від 11 березня 2026 року, згідно з яким вартість ремонтно-будівельних робіт з оздобленням внутрішніх приміщень в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , становить 487270,00 грн, суд виходить з наступного.
Під час роз`яснення вказаного висновку експерт у судовому засіданні надала пояснення про те, що визначення вартості будівельно-ремонтних робіт було проведено шляхом порівняння інформації, наведеної у технічних паспортах, складених станом на 28.07.2008 та станом на 05.05.2027, та було встановлено, що у період з 2008 по 2017 рік до житлового будинку прибудовано дві прибудови, здійснено перепланування внутрішніх приміщень та виконані ремонтно-будівельні роботи. Розрахунок вартості виконаних будівельних робіт з улаштуванням прибудов до житлового будинку виконаний відповідно до Порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 грудня 2004 року №2929/22, яким передбачено проведення розрахунку виходячи лише з нових будівельних матеріалів, врахування вартості прямих витрат та будівельні та монтажні роботи, які складаються з вартості трудових, матеріальних та технічних ресурсів і включають усі основні й допоміжні технологічні операції при здійсненні будівництва тощо.
Водночас з тим, у судовому засіданні відповідач стверджував і цього не заперечувала позивач, що здійснення прибудов до житлового будинку проводилося власними силами та з бувшого у використанні будівельного матеріалу, а саме прибудови були виконані за рахунок будівельного матеріалу (ліс, цегла), який був отриманий зі старої хати, при цьому будь-яких витрат на придбання будівельних матеріалів не було понесено.
Вказані обставини також були підтверджені свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , допитаними в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що їй невідомо старі чи нові будівельні матеріали використовувалися під час зведення прибудов до будинку.
Експертом не було враховано джерело походження матеріалів, які були використані при здійсненні прибудов до житлового будинку, що суттєво впливає на визначення вартості вказаних будівельних робіт.
За таких обставин, суд виснує, що вартість будівельних робіт у цінах станом на час проведення експертизи не відображає дійсну суму для відшкодування, а тому суд не може покласти в основу рішення вказаний висновок експерта.
З огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України (згідно з якими сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами, зокрема, і щодо подання відповідного клопотання, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання) сторони не скористалися своїм правом на подання клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи з уточненням вихідних даних для її проведення.
Що стосується позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, а саме побутової техніки, меблів, сантехніки та іншого майна, суд виходить з того, що тягар доведення того, що річ існує і має певну вартість, лежить на стороні, яка заявляє вимогу про її поділ та/або стягнення компенсації.
Відповідач заперечував придбання вказаного у позові майна під час шлюбу з позивачем та не погодився із вартістю майна, яку позивачка визначила на власний розсуд, при цьому не надала суду жодних на його придбання під час шлюбу, а саме товарних чеків, квитанцій та гарантійних талонів або роздруківок аналогічних товарів, якщо речі вживані та їхня оцінка економічна недоцільна.
В ході судового розгляду справи по суті, позивачка не довела, що майно, яке вона просить поділити, належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності.
В той же час, згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Сторонами не було досягнуто згоди щодо вартості вказаного майна під час розгляду справи по суті, а з метою визначення дійсної вартості спірного майна на час розгляду справи, жодною із сторін не було заявлено клопотання про призначення товарознавчої експертизи.
Показання свідка ОСОБА_6 щодо придбання сторонами під час перебування у шлюбі побутової техніки, а саме пральної машини, мультиварки, пилососа, ноутбуку, мікрохвильової печі, кухонного комбайну, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки свідок не зазначила ідентифікуючих ознак (марка, модель) та вартості придбаного майна.
Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які навпаки заперечували придбання сторонами під час перебування у шлюбі вказаного у позові майна, суд також не бере до уваги, оскільки вказані свідки є зацікавленими у результатах розгляду справи, є близькими родичами відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачка не надала доказів щодо дійсної вартості майна, яке підлягає поділу, на час розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо визначення вартості пред`явленого до поділу майна, а суд, за відсутності визначеної (погодженої) сторонами оцінки спірного майна, фактично позбавлений можливості провести його поділ відповідно до часток сторін, які є рівними, з присудженням сторонам того чи іншого майна з урахуванням його вартості.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З Позиції Великої Палати Верховного Суду, вбачається, що у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР (далі Конвенція) проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтю 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом прави, покладають у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись статтями 3-5, 12, 76-82, 141, 258, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачка:
ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач:
ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Н.В.Волошина