Справа №567/1311/26
Провадження №2/567/953/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 року м.Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Приступа А.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив :
В Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу звернулась ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначає, що з 26 жовтня 2009 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем, який зареєстрований Привільською сільською радою Каланчацького району Херсонської області (актовий запис № 3).
Вказує, що від даного шлюбу в них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначає, що шлюбне життя з відповідачем не склалося, так як вони мають різні характери та погляди на подружнє життя. Вважає, що шлюб між ними існує формально, так як вони разом як сім`я не проживають, фактичних шлюбних відносин не підтримують. Між ними відсутнє взаєморозуміння.
Подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам і не відповідає інтересам їхньої сім`ї, тому примирення є неможливим. На даний час вона разом із дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач також проживає за зазначеною адресою. Їхні шлюбні відносини фактично припинені.
Вважає, що шлюб між ними існує формально, так як вони на даний час як сім`я разом не проживають, фактичних шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов`язків не мають, а подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам.
Будь які спори стосовно майна або інших питань між сторонами не вирішувалися. Просила позовні вимоги задовольнити та після розірвання шлюбу змінити її прізвище на дошлюбне - «ОСОБА_6 ». Визначити місце проживання дітей з нею. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 06 серпня 2026 року відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивачка в судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. В поданій до суду заяві позивачка позовні вимоги підтримала, просила розгляд справи здійснювати у її відсутність. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України, правом подати до суду відзив на позовну заяву та заперечення проти позову не скористався.
У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 26 жовтня 2009 року Привільською сільською радою Каланчацького району Херсонської області (актовий запис № 3), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26 жовтня 2009 р.
Під час шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.04.2010 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 28.10.2015 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 13.01.2026 року.
Згідно довідок Острозької міської ради Рівненської області від 05.07.2022 року №5620-70016/5714, від 10.04.2026р. №5620-5004014424 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи.
З доводів позивачки судом встановлено, що сторони разом як сім`я не проживають, спільного господарства не ведуть, що відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а відповідно до ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Аналогічне положення містить ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, згідно ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили почуття один до одного, на даний час шлюб фактично припинено, оскільки разом вони як сім`я не проживають, спільного господарства не ведуть, спроби відновити шлюбні відносини сторони не роблять. Таким чином шлюб існує формально, а тому вбачаються підстави для його розірвання в судовому порядку. Наданий судом термін на примирення не дав позитивних результатів, примирення не настало.
З матеріалів справи вбачається, що сім`я фактично розпалася, оскільки сторони спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов`язків не мають, подружніх стосунків не підтримують, що свідчить про формальне існування шлюбу. А відтак суд приходить до висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, у зв`язку із чим визнає причину розірвання шлюбу поважною і розриває шлюб між сторонами без вжиття заходів щодо примирення.
Крім того, у відповідності зі ст.113 СК України особа, що змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відтак після розірвання шлюбу наявні правові підстави для відновлення позивачці прізвища, яке вона мала до укладення шлюбу - «ОСОБА_6 ».
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами існує формально. На даний час шлюб фактично припинено і подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим.
При вирішенні вимоги позивачки про визначення місця проживання дитини суд виходить з наступного.
Позивачка, звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, просить після розірвання шлюбу визначити місце проживання дітей з нею.
З матеріалів справи судом встановлено, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками яких є позивачка та відповідач, проживають спільно з позивачкою в АДРЕСА_1 , проти чого відповідач не заперечує.
Відповідно до ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягля чотирнадцяти років , визначається нею самою.
Водночас згідно ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як було вище встановлено судом, позивачка з дітьми та відповідач проживають за однією адресою.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості та позивачкою не наведено жодних доводів, як і не надано жодних доказів на підтвердження існування спору з відповідачем щодо місця проживання дітей.
У зв`язку з фактичною відсутністю спору між сторонами щодо місця проживання дітей та враховуючи те, що діти проживають з позивачкою, а у відповідача відсутні будь-які заперечення з приводу спільного проживання дітей з матір`ю, суд, за відсутності будь-яких відомостей та доказів на підтвердження існування спору з даного приводу, не вбачає фактичних та правих підстав для судового захисту заявленої позивачкою вимоги про визначення місця проживання дітей.
Окрім того, суд бере до уваги, що позов про розірвання шлюбу було подано до суду 29.07.2026 року, сторони з клопотанням про надання строку на примирення до суду не звертались, у зв`язку з цим суд приходить до висновку про те, що у позивачки та відповідача було достатньо часу для прийняття виваженого рішення про необхідність розірвання шлюбу.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн., які було сплачено позивачкою при зверненні до суду із вказаним позовом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України,-
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити частково.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ), зареєстрований 26 жовтня 2009 року Привільською сільською радою Каланчацького району Херсонської області (актовий запис № 3).
Після розірвання шлюбу відновити позивачці прізвища, яке вона мала до укладення шлюбу - « ОСОБА_6 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331,20 грн. судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.