Справа №568/1028/26
Провадження №2/568/575/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
21 вересня 2026 року м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Кондратюка В.В.
секретаря судового засідання Ковальчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів, Дубенського району Рівненської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та
УСТАНОВИВ:
Зміст заявлених позовних вимог
04.08.2013 між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем, ОСОБА_3 , було укладено шлюб, який зареєстровано Іващуківською сільською радою Радивилівського району Рівненської області, про що 04.08.2013 зроблений відповідний актовий запис № 3. Від цього шлюбу у сторін дітей немає.
Позивач вказує, що починаючи з часу кладення щлюбу він із відповідачем проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та виконували інші обов`язки як члени подружжя один до одного, з перших дів подружнього життя сім`я була дружна, заснована на почуттях любові, поваги та вірності один до одного, але з часом почуття поступово зникали та стосунки зіпсувалися, хоча деякий час вони намагалися зберегти сім`ю. Впродовж тривалого часу спілкування почало викликати лише непорозуміння та роздратування. Подружнє життя із відповідачем погішувалося та врешті не склалося, зникло взаєморозуміння та взаємоповага, виникли нехтування сімейними цінностями, недовіра, різні погляди на життя та сім`ю, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин у 2022 році.
Позивач прагне припинити шлюбні відносини з відповідачам, оскільки на його переконання подальше спільне життя із відповідачем та збереження шлюбу неможливе і суперечитиме їхнім інтересам.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
11.06.2026 позовна заява надійшла до суду.
11.06.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Кондратюку В. В.
11.06.2026 у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею з метою визначення підсудності, було вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.
16.06.2026 з ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області до суду надійшла відповідь № 5688/7671 від 16.06.2026, відповідно до якої гр. ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , знята з реєстраційного обліку 02.10.2018.
15.07.2026 та 16.07.2026 до суду надійшли інформаційні листи Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області, відповідно до яких, станом на 14.07.2026 в електронному реєстрі територіальної громади відсутні відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно сформованої засобами ЄСІТС відповіді № 3041148 від 16.07.2026 з ЄДДР, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
21.07.2026 з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України надійшов лист № 6.2-13621/6-21 від 20.07.2026, відповідно до якого за наявними даними ДМС місце проживання ОСОБА_2 станом на 27.04.2015 значилося за адресою АДРЕСА_2 .
21.07.2026 ухвалою прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб, судове засідання призначено на 31.08.2026 12 год. 00 хв. Додатково повідомлено відповідача про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду.
26.08.2026 представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначила. Що не заперечує проти винесення заочного рішення у справі.
31.08.2026 судове засідання відкладено у зв`язку із неявкою відповідача.
Відзиву на позовну заяву та інших клопотань до суду не надходило.
Доводи учасників справи
Позивач у судові засідання 31.08.2026 та 21.08.2026 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в часно, причини неявки суду не повідомив.
Представника позивача адвокат Жилінська Т. П. у судові засідання двічі не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, разом із тим подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, окрім того, зазначила, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання двічі не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася судом вчасно належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, причину неявки не повідомила. Відзив на позов не надавала, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не зверталася, А тому, суд вважає, що справу можна розглянути у її відсутності на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, керуючись положеннями ст.ст.280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом
До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову, не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.
Згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , яке видане 04.08.2013, 04.08.2013, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Рівне Рівненська область та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зарічне Радивилівського району Рівненської області, зареєстрували шлюб про що 04.08.2013 складено відповідний актовий запис № 3. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка та дружини ОСОБА_5 . Місце реєстрації Іващуківська сільська рада Радивилівського району Рівненської області.
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_2 виданого Рівненським РВ УДМС України в Рівненській області 04.07.2013, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Рівне. На 10-й сторінці паспорта відмітка про сімейний стан: 04.08.2013 зареєстровано шлюб з ОСОБА_4 , 1987 р.н. На 11-й сторінці паспорта відмітка про місце проживання: 15.09.2003 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .
Відповідно до копії довідки 03.10.2003, ОСОБА_1 отримав РНОКПП НОМЕР_3 .
Зміст спірних правовідносин становить позовна вимога про розірвання шлюбу.
Норми права, що застосовані судом при вирішенні справи
Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України(далі по тексту ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статей 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.
Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. (ст.16 Загальної декларації прав людини прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі по тексту СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік за змістом ст. 55 СК України зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно із ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Така ж позиція висловлена в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007, згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно із ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до абз. 2 ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Мотиви та висновки суду, щодо заявлених вимог
Суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Такий позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Факт незгоди лише будь-кого із сторін спору продовжувати шлюбні стосунки є безумовною підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Судом під час розгляду справи встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалися обставини, що виключають можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено, фактичні шлюбні відносини між ними припинені.
Суд дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу порушує, передбачене ст.56 СК України, право дружини та чоловіка на особисту свободу, подальше спільне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам.
Таким чином, суд встановив, що сім`я позивача та відповідача, в розумінні ст. 3 СК України, розпалася остаточно і шлюб існує формально, а тому цей шлюб слід розірвати.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене та задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Керуючись ст.ст. 104,105,109,110,113, СК України, ст. 12,13,81,259,263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Рівне Рівненська область та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зарічне Радивилівського району Рівненської області та зареєстрований Іващуківською сільською радою Радивилівського району Рівненської області, актовий запис № 3.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням законної сили.
Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , на користь позивача, ОСОБА_1 , понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 331 (одна триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.
Роз`яснити відповідачеві, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , відсутній електронний кабінет в ЄСІТС.
Представник позивача: адвокат Жилінська Тетяна Петрівна, РНОКПП НОМЕР_4 , вул. Кавказька, 7, м. Рівне, зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , відсутній електронний кабінет в ЄСІТС.
Повний текст рішення складено 21.09.2026.
Суддя Володимир КОНДРАТЮК