Справа № 569/2925/25
УХВАЛА
21 вересня 2026 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Харечка С.П.
секретар судового засідання Литвиненко В.М.,
з участю представника позивача адвоката Добродій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа № 569/2925/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
13 вересня 2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на період його перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зазначає, що він проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується довідкою за формою № 5 № 1780 від 09 вересня 2026 року. Також зазначає, що належним чином забезпечує утримання їхніх двох дітей шляхом регулярного надання матеріальної допомоги у грошовій формі.
В судовому засіданні представника позивача адвокат Добродій О.М. заперечувала проти задоволення клопотання про зупинення провадження. Зазначила, що тривале зупинення провадження у справі про стягнення аліментів фактично перешкоджає своєчасному судовому захисту права дітей на належне утримання та суперечить вимозі розгляду справи упродовж розумного строку та права позивачки на припинення шлюбних відносин. Представник позивача пояснила, що позивач не заперечує обставин, що відповідач перераховував кошти для дітей, однак ці кошти потрібні на лікування та оздоровлення дітей.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був належним чином повідомлений.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Системний аналіз статті 251 ЦПК дає підстави дійти висновку, що обов`язок суду зупинити провадження у справі має бути зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, зокрема, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду, або за ситуації, коли особа у зв`язку із відповідними об`єктивними обставинами позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, визначені Конституцією України та процесуальним законодавством.
До такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.05.2026 у справі №344/432/24 (провадження №61-1382св25).
Під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Правосуддя вимагає справедливого і збалансованого судового провадження, котре базується на дотриманні принципів верховенства права, диспозитивності і пропорційності, а також має відповідати стандартам Конвенції (постанова Верховного Суду від 25.03.2026 у справі №524/7569/16-ц (провадження № 61-1912св26).
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (пункт 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини).
Наведеною нормою права закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань щодо забезпечення дитині необхідний рівень життя для повного і гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Принцип найкращих інтересів дитини передбачає, що при розв`язанні будь-якого спору чи вирішення питання, де зачіпаються права та інтереси дитини, необхідно спершу визначити інтереси самої дитини у цьому питанні і лиш потім ухвалювати рішення, яке буде сприяти таким інтересам та захищати їх на майбутнє.
Отже, цей принцип підлягає застосуванню і у справах про стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини, стягнення додаткових витрат на дитину, тощо.
Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В ухвалі від 18.01.2024 у справі №683/2078/23 (провадження №61-424ск24) Верховний Суд вказав, що тривале, на невизначений час зупинення провадження у справі щодо зміни розміру аліментів на утримання дитини не відповідає правам та інтересам дітей щодо належного утримання, гарантованим як внутрішнім законодавством, так і міжнародними актами.
Верховний Суд у постанові від 27.05.2026, справа №344/432/24 (провадження №61-1382 св 25) зауважив, що конституційне право дитини на утримання, зокрема, право на стягнення аліментів, не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post.
У постанові Верховного Суду від 30.06.2026 у справі №699/1569/25, колегія суддів прийшла до висновку, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України, а тому пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України у вказаній категорії справ не застосовується, а застосуванню підлягають статті 8, 51, 55 Конституції України як норми прямої дії.
Верховний Суд зазначає, що право на припинення шлюбу є складовою свободи особи, а примушування до збереження шлюбних відносин суперечить основним засадам сімейного законодавства ( постанова від 07 квітня 2025 року у справі № 757/10360/23-ц, від 20.03.2020 у справі № 569/5047/18, від 28.11.2025 у справі № 352/2521/24).
Поняття «приватне життя» у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є широким та охоплює особисту автономію людини, можливість самостійно визначати спосіб свого життя, а також приймати фундаментальні рішення щодо особистих і сімейних відносин. Будь-яке втручання держави у здійснення таких прав має бути пропорційним та не позбавляти особу практичної можливості реалізувати відповідне право.
Суд враховує, що тривале зупинення провадження у справі, яка стосується одночасно припинення шлюбних правовідносин та захисту права дітей на належне утримання, не відповідає завданню цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ.
При цьому продовження розгляду справи саме по собі не позбавляє відповідача можливості реалізувати процесуальні права, передбачені ЦПК України, зокрема подавати докази, заяви та клопотання, користуватися правничою допомогою, брати участь у судових засіданнях у передбаченому законом порядку та оскаржувати судові рішення.
Посилання відповідача на здійснення ним платежів на утримання дітей не є підставою для зупинення провадження, оскільки питання щодо розміру, періодичності та призначення таких платежів є предметом доказування та підлягає оцінці судом під час розгляду справи по суті.
Таким чином, з урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 251, 260 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 22.09.2026 року.
Суддя Харечко С.П.