Сарненський районний суд
Рівненської області
________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 572/887/26
Провадження № 2/572/1452/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
при секретарі - МОРОЗ Ю.М.
за участю :
позивача-відповідача - ОСОБА_1
представника позивача-відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача-позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сарни в залі суду цивільну справу №572/887/26 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 98,5 м2 (житлової площі 61,1 м2), який зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та провести поділ даного спільного майна, виділивши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особисту приватну власність 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , припинивши право спільної сумісної власності сторін по справі на вказане майно, вирішивши питання розподілу судових витрат.
Крім цього, позивач ОСОБА_1 просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 25 лютого 2026 року у даній справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В подальшому, 13 березня 2026 року за клопотанням відповідачки, судом постановлено ухвалу про здійснення судового розгляду у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання, призначене на 12 травня 2026 року ОСОБА_6 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому відповідачка за первісним позовом просить визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 право особистої приватної власності на 1/2 частину кожного у майні : житловому будинку по АДРЕСА_1 .
Крім цього, ОСОБА_6 просить стягнути на її користь з ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості транспортних засобів, у розмірі : 127 517 грн. 30 коп. - автомобіль KIA CEED, 2007 року випуску; 68 953 грн. 31 коп. - автомобіль марки CLIO SYMBOL 1.4, 2007 року випуску; 164 243 грн. 87 коп. - автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO 115 CDI 2005 року випуску; 229 028 грн. 21 коп. - автомобіль марки HYUNDAI H-1, 2009 року випуску; 187 493 грн. - автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 35, 2004 року випуску; 286 334 грн. 90 коп. - автомобіль марки SUBARU OUTBACK 2014 року випуску; 268 556 грн. 15 коп. - автомобіль марки LAND ROVER FREELANDER, 2011 року випуску; 216 388 грн. 99 коп. - автомобіль марки VOLKSWAGEN JETTA, 2014 року випуску; 298 952 грн. 07 коп. - автомобіль марки AUDI А3, 2014 року випуску; 220 580 грн. - автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 28 3003 року випуску, припинивши право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль.
В подальшому позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог - просить визнати спільною сумісною власністю подружжя будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 98,5 м2 (житловою площею 61,1 м2), який зареєстрований за ОСОБА_6 , здійснивши поділ цього будинку, як спільного майна подружжя, виділивши ОСОБА_1 в особисту приватну власність 2/3, ОСОБА_6 - 1/3 частини вказаного будинку, припинивши право спільної сумісної власності сторін на вказане будинковолодіння.
В обґрунтування первісного позову ОСОБА_1 вказує, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 серпня 2006 року по 06 вересня 2023 року. Шлюб розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 07 серпня 2023 року.
В шлюбі народилось троє дітей : ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Під час шлюбу подружжям був побудований житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 (загальною площею 98,5 м2, житловою площею 61,1 м2), право власності на який 04 лютого 2016 року зареєстровано за відповідачкою.
Позивач вказує, що на будівництво вказаного будинковолодіння були використані кошти, отримані від продажу належної йому на праві власності квартири, а також кошти сімейного бюджету.
Оскільки на даний час між сторонами по справі виникли розбіжності щодо користування спірним майном, ОСОБА_1 звернувся із даними позовними вимогами до суду.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовує свої вимоги тими обставинами, що сторони по справі дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого набули будинковолодіння, яке є предметом первісного позову.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що ОСОБА_1 звертаючись із позовною вимогою про припинення права власності на ціле будинковолодіння, залишає в стані правової невизначеності іншу частину цього майна, на яке ОСОБА_6 просить визнати право власності за нею.
Крім цього, остання вказує, що звертаючись із первісним позовом до суду ОСОБА_1 фактично приховав інше сумісно набуте подружжям майно, яке також підлягає поділу, а саме : транспортні засоби, що були набуті ним під час перебування у шлюбі.
Отже, ОСОБА_6 просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію частини спільного майна - транспортних засобів, набутих під час перебування у шлюбі, виходячи із їх ринкової вартості.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Данильчик В.І. заявлені позовні вимоги підтримали, зустрічний позов визнали частково - не заперечують щодо розподілу будинковолодіння, однак, з виділом часток, запропонованих ОСОБА_1 , в іншій частині зустрічних позовних вимог просять відмовити.
Позивач за первісним позовом також, просив врахувати, що на будівництво спірного будинковолодіння були використані грошові кошти, отримані від продажу належної йому квартири, отриманої у спадок, а також від продажу автомобіля. Крім цього, були використані грошові кошти, зароблені особисто ОСОБА_1 , оскільки на той час дружина не працювала, отже, самостійного доходу не мала. ОСОБА_1 зазначає, що право власності на будинковолодіння дійсно було зареєстровано за ОСОБА_6 , оскільки він не планував розлучатись із нею, а тому це питання не було принциповим.
Однак, з урахуванням наведених ним обставин просить збільшити його частку у спільному майні.
Представник відповідача-позивача - адвокат Таборовець А.П. в судовому засіданні підтримав заявлені довірителькою позовні вимоги, дав пояснення відповідно до змісту позовної заяви; зустрічний позов заперечив в частині збільшення частки ОСОБА_1 у спільному майні - вважає, що для цього відсутні відповідні правові підстави.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 25 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 13 березня 2026 року за клопотанням відповідачки вирішено здійснювати розгляд провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 12 травня 2026 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_6 , в зв`язку з чим судове засідання, призначене в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, замінено підготовчим судовим засіданням в порядку загального позовного провадження.
За клопотанням представника ОСОБА_6 , ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 21 квітня 2026 року залишено первісний позов ОСОБА_1 без руху, визначено суму позову, з якої має бути доплачений судовий збір.
Крім цього, представником позивача-відповідача ОСОБА_1 , заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у задоволенні якого судом відмовлено, в зв`язку із несвоєчасністю його подання.
Інших клопотань сторонами заявлено не було.
Правовідносини між сторонами по справі виникли з приводу нерухомого майна, придбаного під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбу.
Вказані правовідносини регулюються нормами СК та ЦК України.
Із наданої суду позивачем копії повторно виданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20 січня 2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб 11 червня 2006 року, про що Сарненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис №187.
Шлюб між сторонами по справі розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 07 серпня 2023 року, копія якого надана суду позивачем.
В шлюбі народилось троє дітей : ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на доведення чого суду було подано копії свідоцтв про народження цих дітей (серії НОМЕР_2 від 25 травня 2007 року, серії НОМЕР_3 від 28 жовтня 2008 року, серії НОМЕР_4 від 03 листопада 2011 року).
Отже, судом достовірно встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 червня 2006 року по 07 серпня 2023 року.
Із наданих позивачем суду копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 18 листопада 2025 року за №452479595, встановлено, що 04 лютого 2016 року за ОСОБА_6 здійснено реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме : житловий будинок загальною площею 98,5 м2, розташований по АДРЕСА_1 (розмір частки - ціла). Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).
Наведені вище докази підтверджують факт набуття вказаного вище нерухомого майна під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Таким чином, судом встановлено, що спірне майно дійсно було набуто під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та оформлено саме на відповідача за првісним позовом - ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у Сімейному кодексі України. Частиною 1 статті 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, при чому частиною 1 статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
В свою чергу, ОСОБА_1 заперечує набуття спірного майна за спільні кошти та наполягає, що майно належить йому, оскільки набуте за його особисті кошти, отримані від продажу особистого майна.
Відповідно до ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів на підтвердження обставин, на які посилається ОСОБА_1 (факт продажу певного майна, за рахунок якого була придбана земельна ділянка та здійснювалось будівництво), стороною суду не надано.
Також, судом не приймаються до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності у ОСОБА_6 власних доходів, через що остання, на думку сторони, не могла приймати участь у придбанні спірного майна, оскільки за змістом ст.60 СК України, один із подружжя, який здійснював догляд за дітьми та через це не мав самостійного доходу, не позбавляється права на спільно набуте майно (судом враховано, що подружжя має трьох дітей).
В ході судового провадження достовірно встановлено, що майно, яке є предметом позову, набуто сторонами під час перебування у шлюбі, а тому належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України - у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи наведене, вимога сторін як за первісним, так і за зустрічним позовом в частині визнання спірного будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя та його поділ є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Частинами 2 та 3 статті 70 СК України визначено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
ОСОБА_1 просив відступити від засад рівності часток подружжя у спірному майні, визнавши за ним право на 2/3 частки будинковолодіння, яке є предметом спору.
Позивач-відповідач вказував, що на придбання земельної ділянки та на будівництво спірного будинковолодіння були використані його особисті кошти, отримані в борг та від продажу власного житла, на доведення чого суду надано копію договору купівлі-продажу квартири від 05 липня 2010 року .
Однак, стороною не доведено факт отримання коштів у борг, а також факт витрати вказаних грошей саме на будівництво спірного будинковолодіння (судом в даному випадку враховується одночасне придбання ОСОБА_1 значної кількості транспортних засобів).
В даному випадку судом не вбачається обставин, які б обумовили можливість відступу від засади рівності часток подружжя у майні, а тому суд вважає, що сторони мають право на рівні частки у будинковолодінні, розташованому по АДРЕСА_1 .
Частиною1 статті 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи відсутність клопотань про поділ майна в натурі - суд вважає за можливе визначити частки сторін по справі у цьому майні, які становлять 50% кожного із подружжя.
Таким чином, вимоги сторін в цій частині підлягають до задоволення : за первісним позовом - частково, за зустрічним - в повному обсязі.
Крім цього, ОСОБА_6 просила визнати спільною сумісною власністю транспортні засоби, придбані ОСОБА_1 під час перебування сторін по справі у шлюбі, здійснивши їх розподіл, шляхом стягнення на користь відповідачки-позивачки грошової компенсації.
Повідомлення №31/35-14-2026 від 14 квітня 2026 року, надане за підписом начальника Регіонального СЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях, доводить, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів за період з 11 серпня 2006 року по 15 квітня 2026 року за громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були зареєстровані транспортні засоби : з 24 липня 2010 року автомобіль KIA CEED, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_5 (знятий з обліку для реалізації 08 листопада 2011 року); з 17 вересня 2013 року автомобіль марки RENAULT CLIO SYMBOL 1.4, 2007 року випуску (знятий з обліку для реалізації 10 березня 2016 року); з 26 серпня 2014 року автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO 115 CDI 2005 року випуску (знятий з обліку для реалізації 09 серпня 2016 року); з 16 грудня 2014 року автомобіль марки HYUNDAI H-1, 2009 року випуску (знятий з обліку для реалізації 05 січня 2018 року); з 20 листопада 2015 року автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 35, 2004 року випуску (знятий з обліку для реалізації 04 грудня 2019 року); з 05 жовтня 2018 року автомобіль марки SUBARU OUTBACK 2014 року випуску (знятий з обліку для реалізації 12 січня 2019 року); з 30 травня 2019 року автомобіль марки LAND ROVER FREELANDER, 2011 року випуску (знятий з обліку для реалізації 18 лютого 2020 року); з 17 січня 2020 року автомобіль марки VOLKSWAGEN JETTA, 2014 року випуску (знятий з обліку для реалізації 02 липня 2020 року); з 12 лютого 2022 року автомобіль марки AUDI А3, 2014 року випуску (знятий з обліку для реалізації 09 листопада 2022 року).
Станом на 15 квітня 2026 року за ОСОБА_1 є зареєстрованим автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 28 3003 року випуску.
З огляду на наведене, транспортні засоби також придбані сторонами під час перебування у шлюбі, а тому вони відносяться до спільного сумісного майна подружжя.
Частина 2 статті 71 СК України - неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК). Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на отримання від інших співвласників грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (абз. 1 ч. 2 ст. 364 ЦК).
Судом враховано, що зазначене вище майно є неподільним, а тому одному із подружжя має бути компенсовано частка вартості цього майна.
Жодної інформації щодо вартості транспортних засобів сторонами суду не надано, клопотання про призначення експертизи з метою визначення вартості спірних транспортних засобів в ході судового провадження не заявлено.
ОСОБА_6 самостійно визначено частину вартості вказаних транспортних засобів, а саме : 127 517 грн. 30 коп. - автомобіль KIA CEED, 2007 року випуску; 68 953 грн. 31 коп.- автомобіль марки CLIO SYMBOL 1.4, 2007 року випуску; 164 243 грн. 87 коп. - автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO 115 CDI 2005 року випуску; 229 028 грн. 21 коп. - автомобіль марки HYUNDAI H-1, 2009 року випуску; 187 493 грн. - автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 35, 2004 року випуску; 286 334 грн. 90 коп. - автомобіль марки SUBARU OUTBACK 2014 року випуску; 268 556 грн. 15 коп. - автомобіль марки LAND ROVER FREELANDER, 2011 року випуску; 216 388 грн. 99 коп. - автомобіль марки VOLKSWAGEN JETTA, 2014 року випуску; 298 952 грн. 07 коп. - автомобіль марки AUDI А3, 2014 року випуску; 220 580 грн. - автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 28 3003 року випуску.
Вказану вартість обчислено відповідно до калькулятору розрахунку вартості автомобіля, виходячи із цін на аналогічні моделі, що знаходяться у продажу на сайті «AUTO.RIA».
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
В даному випадку судом враховано, що спірне майно, вказане відповідачкою-позивачкою у зустрічному позові, а саме : транспортні засоби, відсутні в натурі внаслідок їх реалізації (окрім автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 28 3003 року випуску).
Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів того, що отримані ОСОБА_1 від реалізації цих транспортних засобів грошові кошти використані не в інтересах сім`ї, суду не надано.
Крім цього, в даному випадку відсутні транспортні засоби, вказані в позові, оскільки були реалізовані, через що можливості присудити їх одному із подружжя із сплатою, відповідно, компенсації частини вартості іншому подружжю, є неможливим.
Таким чином, вимоги ОСОБА_6 в частині поділу реалізованих під час шлюбу транспортних засобів, до задоволення не підлягає - в зв`язку із відсутністю такого майна в натурі.
Що стосується автомобіля марки VOLKSWAGEN LT 28 3003 року випуску, суд вважає, що стороною доведено факт придбання такого транспортного засобу під час перебування сторін у шлюбі та обчислено середню вартість такого автомобіля.
ОСОБА_1 вказані обставини не заперечувались, клопотання про визначення реальної вартості саме цього транспортного засобу ним не заявлялось.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне здійснити поділ вказаного транспортного засобу шляхом стягнення половини його вартості на користь ОСОБА_6 .
Середня ринкова вартість аналогічних автомобілів на час звернення із позовом до суду становить 10 000 доларів США, що за курсом НБУ - 44,116 становить 441 160 грн. (відповідно частина ОСОБА_6 в цьому майні становить 220 580 грн.)
Також, сторони просили вирішити питання розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Квитанція від 18 лютого 2026 року доводить оплату ОСОБА_1 судового збору при зверненні із цим позовом до суду у сумі 1331 грн. 20 коп.
Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 доплачено судовий збір у сумі 1666 грн. 66 коп., що підтверджено квитанцією від 28 травня 2026 року.
За зустрічним позовом ОСОБА_6 сплачено судовий збір у сумі 7987 грн. 20 коп., відповідно до платіжної інструкції від 22 квітня 2026 року.
Відповідно до ухвали суду ОСОБА_6 доплачено судовий збір у сумі 8652 грн. 80 коп., що підтверджено платіжною інструкцією від 02 червня 2026 року.
Оскільки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість як заявлених позивачем-відповідачем за первісним позовом, так і заявлених відповідачкою-позивачкою за зустрічним позовом вимог - слід стягнути зі сторін на користь один одного суму понесених судових витрат, пропорційно задоволеним вимогам (вимоги ОСОБА_1 задоволені судом на суму 500 000 грн., ОСОБА_6 - на суму 720 580 грн.).
На підставі наведеного, ст.ст. 60, 61, 70, 71 СК України, ст.ст.15, 16, 355, 368 ЦК України, керуючись ст.ст. 81, 263-265 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жительки АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ), а також зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задоволити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 98,5 м2 (житловою площею 61,1 м2), який зареєстрований за ОСОБА_6 , здійснивши поділ цього будинку, як спільного майна подружжя, виділивши ОСОБА_1 в особисту приватну власність 1/2 частину, та виділивши ОСОБА_6 в особисту приватну власність 1/2 частину вказаного будинку, припинивши право спільної сумісної власності сторін на вказане будинковолодіння.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 транспортний засіб - автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 28 3003 року випуску, залишивши його у власність ОСОБА_4 , з якого стягнути на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію половини його ринкової вартості - 220 580 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити, за їх безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3668 грн. 80 коп. судового збору, відповідно до ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 21 квітня 2026 року.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 7205 грн. 80 коп. понесених судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2997 грн. 86 коп. понесених судових витрат.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: