Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5140/25
Номер провадження 2-ві/711/7/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Піковський В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кондрацької Н.М. у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смоляр Андрій Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
16.09.2026 до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кондрацької Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смоляр Андрій Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним.
Заяву мотивує тим, що на думку позивача, суддя стала представником відповідача, а не суддею у справі. До таких висновків його спонукали обставини та поведінка судді: позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову. Про звернення до суду з заявою про забезпечення позову інший суддя задоволила забезпечення позову та заборонила реалізацію. Суддя Кондрацька Н.М. не відхилила питання ОСОБА_4 до свідка ОСОБА_5 , не дивлячись на те, що вони не мали ніякого відношення до спору. Як позивачу розповіла його донька з нею до судового залу зайшов її чоловік ОСОБА_6 , то суддя сказала, що якщо він буде допитаний як свідок, повинен залишити залу судових засідань, але коли було заявлено клопотання, то суддя відмовила в задоволенні такого клопотання. Цим самим вона проявила не доброчесність. При допиті позивача, як свідка суддя проявила до нього явну неповагу та зацікавленість в розгляді справи на користь відповідачки, відійшла від принципу диспозитивності та знехтувала предметом спору, стала допитувати щодо отримання коштів на придбання будинку, та коли представники сторін не мали запитань допитувала протягом двадцяти хвилин, намагалась вивести з рівноваги та заплутати. Зазначене підтвердило попередній висновок позивача про зацікавленість у вирішенні спору на сторону відповідача. Зазначає, що суддя Кондрацька Н.М. зобов`язана заявити самовідвід від участі в розгляді справи в цьому випадку, якщо для неї не є можливим винесення об?єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Однак суддя Кондрацька Н.М., проявивши під час допиту свою явну зацікавленість на користь відповідача, не знайшла у собі мужність заявити самовідвід по справі. Про таку поведінку судді Кондрацької Н.М. позивач дізнався уже під час розгляду справи, в поведінці вбачає особистий інтерес судді в вирішенні справи на користь відповідача, тому вимушений заявити відвід з питань обставин, що викликають у сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.
Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026, обраний суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Піковський В`ячеслав Юрійович для розгляду судової справи №711/5140/25 (провадження №2-ві/711/7/26).
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №711/5140/25, суд зазначає наступне.
Обґрунтованість заяви та матеріали справи свідчать про відсутність потреби з`ясування додаткових обставин у судовому засіданні.
За змістом ч.7 ст.40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи заяви ОСОБА_1 від 16.09.2026, а також дослідивши матеріали справи №711/5140/25 (провадження №2/711/122/26), суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні,
Ухвалою від 10.06.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за зазначеною вище позовною заявою, розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.30 год. 27.06.2025.
Ухвалою суду від 10.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 11.11.2025 із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
В подальшому, розгляд справи було відкладено на 23.09.2026.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Стаття 37 ЦПК України визначає випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.
Закон України «Про судоустрій та статус суддів» гарантує кожному захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Конституцією України передбачено закріплення однієї з найважливіших гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи - це право на судовий захист.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст.8 Конституції України).
Разом з тим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є правовою основою функціонування та діяльності міжнародного судового органу - Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ). Україною Конвенцію ратифіковано 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції».
Зі змісту ст.1 Конвенції вбачається, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції.
Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Отже, ч.1 ст.6 Конвенції, закріплено такі елементи права на судовий захист як: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3)публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Практика ЄСПЛ засвідчує, що право на доступ до суду включає в себе й право на ухвалення рішення по справі.
До конструкції «права на розгляд справи» також включається обов`язковий та остаточний характер судового рішення, а саме: обов`язок держав-учасниць Конвенції забезпечити остаточність судових рішень розуміється як те, що права вищих судів переглядати судові рішення мають використовуватися з метою виправлення допущених помилок, а не для проведення нових слухань.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Що стосується принципу публічності, то він є важливим елементом права на справедливий суд. У ст.6 Конвенції передбачається право кожної людини на те, що розгляд її справи буде відбуватися публічно. Публічний характер розгляду справи спрямований на захист особи від таємного, не підконтрольного суспільству відправлення правосуддя. З іншого боку, публічність є важливим інструментом, який сприяє зміцненню довіри до діяльності судової системи. Вимога публічності поширюється як на процес розгляду справи, так і на проголошення судового рішення.
Наступним елементом права на справедливий суд згідно ст.6 Конвенції є право на розумний строк розгляду справи. ЄСПЛ не визначає жодних конкретних строків, які можна вважати розумними або нерозумними - це питання вирішується в кожній окремій справі з урахуванням усіх особливостей та обставин, а саме, звертається увага на комплексність справи - оцінювання складності справи з урахуванням обставин та фактів, що ґрунтуються на праві та тягнуть за собою певні юридичні наслідки, належну поведінку заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи та належну поведінку органів державної влади - зобов`язання договірних сторін організувати свої правові системи таким чином, щоб дати можливість судам реалізувати п. 1 ст. 6 Конвенції та неможливість зловживання своїми зобов`язаннями через недоліки судової системи.
У ч.1 ст.6 Конвенції прямо зазначено, що кожен має право на розгляд справи судом, встановленим законом. Термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні статті 6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов`язкові для виконання рішення; 2) обов`язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності «суду»; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4)гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи.
Європейський суд з прав людини досить вимогливо підходить і до встановлення того, чи був суд, який розглядав справу, незалежним та чи забезпечена його безсторонність. Практика Європейського суду з прав людини в першу чергу виходить з презумпції незалежності судів. Незалежність розуміється як здатність суду розглядати справу та ухвалювати рішення, не перебуваючи при цьому у будь-якій залежності від волі сторін чи органів державної влади.
Принцип безсторонності передбачає відсутність у судді особистої заінтересованості у справі та спроможності виконати роль безстороннього арбітра, який вирішує справу незалежно, підпорядковуючись виключно закону.
Право на справедливий судовий розгляд є процесуальним правом кожної людини, чиї права порушені, не визнані чи оспорюються. Суть цього права полягає в тому, що, по-перше, воно є правом для захисту інших прав, а по-друге, це право має власну самодостатню цінність як складовий елемент принципу верховенства права.
Що стосується наявності у заявника ОСОБА_1 сумнівів у неупередженості слідчого судді, слід зазначити, що наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Отже, враховуючи викладені обставини відводу у поданій ОСОБА_1 заяві від 16.09.2026, приходжу до висновку, що заява про відвід судді Кондрацької Н.М. є необґрунтованою та безпідставною і не містить визначених процесуальним законодавством підстав для відводу судді. Заявником не доведені обставини для ствердження, що суддя Кондрацька Н.М. ймовірно однобічно здійснить розгляд матеріалів в цивільному провадженні, посилаючись на законодавство та судову практику при розгляді даного роду цивільних позовів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.33, 36, 37, 39, 40 ЦПК України суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смоляр Андрій Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складено 21.09.2026.
Суддя: В. Ю. Піковський