Справа № 703/2892/26
2/703/2173/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Проценко А.М.,
секретаря судового засідання Вовк І.І.,
за участю представника позивача Пилипенко В.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Представником позивача подано до суду позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача суму загальної заборгованості за договором №306078988 від 18.11.2024 у розмірі 64 923 грн 47 коп., посилаючись на те, що 18.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №306078988 у вигляді електронного документа. Згідно з цим позивач надав у користування відповідачеві кредит в сумі 21300 грн 00 коп. На момент подачі позовної заяви до суду утворилася заборгованість в сумі 64923 грн 47 коп., що складається з: 21298 грн 90 коп. - сума заборгованості по тілу кредиту та 43624 грн 57 коп. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
08.04.2025 між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/30. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № б/н від 08.04.2025, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
В подальшому 04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/1225-01. Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 04.12.2025 за договором факторингу 2 від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 75572 грн 92 коп.
Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 64923 грн 47 коп.
Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати боргу у встановлений строк і не повернув позивачу 21298 грн 90 коп. основної суми боргу та не сплатив суму заборгованості по відсоткам в розмірі 43624 грн 57 коп., які підлягають стягненню відповідно до умов кредитного договору №306078988 від 18.11.2024. Ця заборгованість виникла протягом строку кредитування і підтверджується договором кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту та розрахунком заборгованості.
Ухвалою суду у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідача 07.07.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову частково, вважає заявлений розмір вимог таким, що не відповідає закону та фактичним обставинам справи. Факт укладення кредитного договору визнає та не заперечує наявності у нього заборгованості за кредитним договором. Однак, заперечує проти нарахованих процентів, зазначаючи, що до нього було застосовано підвищену процентну ставку внаслідок прострочення, що прямо заборонено у період дії військового стану. Також у рахунок включено та фактично утримано з його платежів нікчемну комісію за надання кредиту. Проценти нараховані не самим кредитодавцем, а фактором ТОВ «Таліон Плюс», право якого на таке нарахування не доведено. Розрахунок заборгованості містить ставки та дорахування, що передбачені умовами кредитного договору.
Окремо відповідач звертає увагу суду на те, що твердження позовної заяви, нібито відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит, не відповідає дійсності та спростовується доказами самого позивача. Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора відповідач сплатив за кредитним договором 12014,00 грн трьома платежами, а саме: 09.12.2024 - 1917,00 грн; 07.01.2025 - 4985,00 грн та 06.02.2025 - 5112,00 грн. Ці кошти майже повністю спрямовано на погашення процентів і комісії, унаслідок чого тіло кредиту зменшилося лише на 1,10 грн.
Відносно стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що заявлені позивачем вимоги є неспівмірними зі складністю справи та обсягом фактично наданих послуг (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Позовна заява є типовою (шаблонною) для позовів позивача цієї категорії, складається переважно з цитування норм законодавства та стандартних формулювань, які дослівно повторюються у позовах ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до інших боржників; справа визнана судом малозначною та розглядається у спрощеному провадженні. Вартість «вивчення матеріалів справи» (1000,00 грн) та «складання позовної заяви» (5000,00 грн) не відповідає критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат. На підставі ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, та просить у разі часткового задоволення позову розподілити судові витрати пропорційно до задоволених вимог (ст. 141 ЦПК України).
Від представника позивача на адесу суду надійшов відповідь на відзив, в якому вказано, що уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
Представник позивача, окремо звертає увагу суду, що доводи відповідача щодо нібито несправедливих умов кредитного договору є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях самого договору. Умови нарахування процентів, визначені у розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», повністю відповідають умовам кредитного договору, з якими відповідач погодився при його укладенні. Крім того, відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», позичальник мав право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення договору без пояснення причин. Однак відповідач цим правом не скористався, від кредиту не відмовлявся, з роз`ясненням умов договору не звертався, що свідчить про усвідомлене прийняття ним умов кредитування.
Відносно комісії за надання кредиту представник вказує, що вказане нарахування здійснювалося відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідач був ознайомлений та погодився при підписанні договору. Також звертаємо увагу, що відповідно до розрахунку підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога», відповідач здійснив погашення за комісією 09.12.2024 року.
Щодо розрахунку заборгованості зазначено, що наданні позивачем документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України. Підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема із витягами реєстру прав вимоги №б/н від 08.04.2025 до договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025, реєстру прав вимоги № 2 від 04.12.2025 до договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025. Також представник позивача, наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Отже, можна прийти до висновку, що розрахунки заборгованості, долучені до матеріалів справи в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.
Представник позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вказує, що кожна юридична справа характеризується індивідуальним комплексом обставин та потребує диференційованого підходу до підготовки процесуальних документів. Така підготовка зумовлена варіативністю ситуацій, пов`язаних з правовим статусом та поведінкою боржників. З огляду на вищезазначене, правова допомога, надана адвокатом, яка включає підготовку матеріалів справи, складання адвокатського запиту, формулювання клопотання про витребування доказів та розробку позовної заяви, є результатом індивідуалізованої професійної діяльності. Ця діяльність враховує особливості конкретної справи та не може бути кваліфікована як шаблонна робота, що помилково стверджує відповідач. Кожен процесуальний документ, підготований адвокатом, відображає специфіку правовідносин, що є предметом спору, та ґрунтується на ретельному аналізі фактичних обставин справи, що виключає можливість застосування уніфікованого підходу до їх складання.
Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
10.07.2026 від відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому вказано, що ознайомившись із відповіддю на відзив, відповідач зазначає, що він не спростовує жодного з ключових доводів відзиву, натомість містить визнання позивачем обставин, які мають вирішальне значення для справи та підтверджують позицію відповідача.
У відповіді на відзив позивач не навів жодних міркувань щодо таких доводів відзиву: 1) щодо перевищення максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (розділ ІІІ відзиву). Позивач не спростував ані розрахунку відповідача, за яким денна процентна ставка за методикою ч. 4 ст. 8 Закону при припущеннях самого кредитодавця (строк користування 21 день, загальні витрати 5 448,54 грн) становить 1,218 % на день, ані штучності зазначення строку кредитування 1826 днів; 2) щодо заборони збільшення процентної ставки у зв`язку з простроченням у період воєнного стану (п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України) - розділ IV відзиву; 3) щодо відсутності у ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права нараховувати проценти за кредитним договором (розділ VI відзиву): позивач лише підтвердив, що нарахування за період з 13.03.2025 по 03.09.2025 підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»», однак жодної правової підстави для нарахування процентів фактором не навів.
Відповідь на відзив не спростувала жодного з доводів відповідача, натомість позивач: визнав факт ретроактивного перерахунку плати за користування кредитом у зв`язку з простроченням, здійсненого у період воєнного стану всупереч п. 6-1 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування»; сам кваліфікував нарахування після спливу строку користування кредитом як проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України, від сплати яких споживач звільнений у період воєнного стану (п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України); підтвердив, що комісію стягнуто саме за надання кредиту, тобто за дію, яка не є послугою споживачу. Контррозрахунок відповідача (розділ IX відзиву), за яким правомірна заборгованість становить 15335,20 грн, залишився неспростованим.
За наведених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у частині, що перевищує 15335,20 грн заборгованості за тілом кредиту, з підстав викладених у відзиві та запереченнях.
13.07.2026 від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказано, що відступлення права вимоги за кредитним договором, здійснене на підставі реєстру права вимоги, передбачає перехід до фактора всіх прав первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу прав вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», набув статусу нового кредитора, у тому числі право на нарахування та стягнення процентів відповідно до умов кредитного договору. Посилання відповідача на те, що позивач не навів окремої правової позиції для нарахування процентів фактором, є необґрунтованим, оскільки такою підставою є сам кредитний договір. Право нового кредитора нараховувати проценти за кредитним договором після набуття права вимоги, здійснювалось відповідно до умов договору. Отже, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» правомірно здійснювало нарахування процентів після переходу до нього права вимоги, а доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» такого права є безпідставними та не підтверджуються жодним чином.
Щодо правомірності нарахованих відсотків та умов кредитного договору зазначено, доводи позивача щодо нібито несправедливі умови кредитного договору є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях самого договору. Умови нарахування процентів, визначені у розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», повністю відповідають умовам кредитного договору, з якими позивач погодився при його укладенні.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник зазначає, що відповідно до п. 3.4 договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Враховуючи зазначене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги в повному обсязі, посилаючись на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію, викладену ним же у відзиві на позовну заяву та запереченні (на відповідь на відзив).
Дослідивши документи, матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ознайомившись з відзивом та запереченням (на відповідь на відзив) відповідача, відповіддю на відзив та додатковими поясненнями позивача, надавши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд дійшов наступного висновку.
Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором.
Судом встановлено, що 18.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №306078988, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами кредитного договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку договору, або достроково та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту.
Суд зазначає, що кредитний договір містить інформацію про суму кредиту, дату укладення правочину, процентну ставку, строк його дії, відповідальність сторін та порядок розрахунків, відповідач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом, та будучи вільним в його укладенні, виборі контрагента та визначенні умов, в тому числі і щодо нарахування відсотків, погодився таким чином на сплату процентів за користування кредитними коштами у встановленому договором розмірі.
18.11.2024 року позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «AEJD» було підписано договір кредитної лінії №306078988 та за допомогою одноразового ідентифікатора «2463» паспорт споживчого кредиту, підписавши який останній підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку останній вказав при оформленні кредиту.
На виконання ухвали суду про витребування доказів надано відповідь АТ «Пумб», в якій зазаначено, що картка № НОМЕР_1 була емітована на ім`я ОСОБА_1 та за період з 18.11.2024 по 23.11.2024 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 21 300 грн 00 коп. через сервіс іншого банку.
08.04.2025 між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/30. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № Б/Н від 08.04.2025, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
В подальшому 04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/1225-01. Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 04.12.2025 за договором факторингу 2 від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 75 572 грн 92 коп.
Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 64 923 грн 47 коп.
Матеріали справи підтверджують, що кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та її змісту, відтворюваної у документі. На відміну від традиційної письмової форми правочину, воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 6 цього ж Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Тільки наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін і цілісність документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, зокрема з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису згідно Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Правовідносини щодо кредитного договору врегульовані такими нормами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України встановлює, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.
Положення статті 638 ЦК України встановлює, що договір укладено, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору у належній формі. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторонни укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати виконання боржником його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Відповідно до ст. 1048-1052 та ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, встановленому договором.
Ст. 1054 ЦК України зазначає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах договору, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Суд зазначає, що перехід права вимоги за кредитним договором (договір факторингу, договір про відступлення прав вимоги) ґрунтується на таких нормах закону.
Договір факторингу передбачає, що одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти іншій стороні (клієнту) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов`язання фактора можуть включати надання послуг, пов`язаних із грошовою вимогою (ст. 1077 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги). Новий кредитор набуває права первісного кредитора на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як видно з довідки-розрахунку заборгованості розмір заборгованості становить 64923 грн 47 коп., яка складається з наступного: 21298 грн 90 коп. - заборгованість за тілом кредиту та відсотки за користування коштами в сумі 43624 грн 57 коп.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Наведене узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2010/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2010 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У своєму Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.
Колегія суддів касаційного суду зважала на те, що аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Згідно з умовами кредитного договору базова процентна ставка: 357,70% (при виконанні умов передбачених кредитним договором можуть надаватися знижки до рівня дисконтної ставки: 3,65% - 357,70% або індивідуальної ставки: 321,20 - 357,70%). Позивач просить суд стягнути проценти у розмірі 43624 грн 57 коп., що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту 21298 грн 90 коп., а отже змістовне навантаження встановлення таких процентів полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку процентів є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).
З огляду на наведене, встановивши співрозмірність нарахованих процентів за невиконане зобов`язання відповідача, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом, зменшивши їх розмір до розміру заборгованості за кредитом в сумі 21298 грн 90 коп.
Отже, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що ОСОБА_1 уклавши договір кредитування та отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання не виконав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 42597 грн 80 коп., з яких: 21298 грн 90 коп. заборгованість за тілом кредиту та 21298 грн 90 коп. - заборгованість за заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
За вказаних підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню.
У п. 29 рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» ЄСПЛ зазначено, що п. 1 ст. 6 зобов`язує суди наводити мотиви своїх рішень, проте його не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів" від 19 квітня 1994 року, п. 61). Ступінь застосування цього обов`язку наводити мотиви може змінюватися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність доводів, які сторони можуть заявляти в судах, а також відмінності, що існують у Договірних Державах щодо положень закону, звичаєвих норм, юридичної доктрини та порядку викладення й складання судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме 1746 грн 86 коп. (42597 грн 80 коп. х 2662 грн 40 коп. / 64923 грн 47 коп.).
Суд, аналізуючи надані докази понесених витрат, встановив, що позивач підтвердив наявність витрат на правничу допомогу адвоката документально.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. При цьому суд враховує: обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; час, витрачений адвокатом на підготовку та розгляд справи; складність справи та її значення для сторін; розмір гонорару адвоката та співмірність його послуг цим витратам.
Верховний Суд у справах №826/1216/16, №810/3806/18, №320/11366/20 наголосив, що суд не зобов`язаний стягувати всю суму витрат на правничу допомогу, якщо вона є завищеною щодо принципів розумності та справедливості.
З урахуванням складності справи, що була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, часткового задоволення позовних вимог позивача, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача в розмірі 2000 грн 00 коп.
Керуючись ст. 11, 14-16, 610-612, 623, 625, 629, 1054-1055 Цивільного кодексу України, ст. 2, 18, 77-81, 259, 263-265,280-281 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163, рахунок: НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО 322001) заборгованість за кредитним договором №306078988 від 18.11.2024 в розмірі 42597 грн (сорок дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн 80 коп., судовий збір в розмірі 1746 (одна тисяча сімсот сорок шість) грн 86 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163, рахунок: НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО 322001.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя А.М. Проценко