707/3628/26
2/707/2571/26
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
21 вересня 2026 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Суходольського О.М.
за участю секретаря Культенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та участь в додаткових витратах на дітей, -
в с т а н о в и в :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, позивачка просила зобов`язати відповідача брати участь у додаткових витратах на малолітніх дітей-близнюків, які викликані особливими обставинами (відвідування дитячого садка, підготовчих курсів, навчання у музичній школі, розвиток здібностей, лікування, медичний догляд та оздоровлення дітей, шляхом компенсації на її користь 50% від фактично понесених та документально підтверджених витрат на підставі наданих нею розрахункових документів (чеків, квитанцій, договорів, довідок) після їх пред`явлення.
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 13.09.2019 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №1609. Від даного шлюбу сторони мають двох малолітній дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що на сьогоднішній день сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 фактично припинені, проживають окремо та спільного господарства не ведуть. Діти проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивачка самостійно займається щоденним вихованням дітей, забезпечує їх усім необхідним для життя та побуту. На момент подання даної позовної заяви, відповідач надає певну фінансову допомогу на дітей у добровільному порядку, однак зазначені виплати не є офіційно закріпленими, здійснюються без укладення будь-яких правочинів чи договорів, а їх розмір та регулярність залежать виключно від волі відповідача. Оскільки фізично-духовний розвиток дітей та матеріальне забезпечення їх всім необхідним вимагає значних фінансових витрат, позивач звертається до суду з даним позовом про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та участь в додаткових витратах на дітей.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дітьми повноліття. А також, зобов`язати відповідача брати участь у додаткових витратах на малолітніх дітей-близнюків, які викликані особливими обставинами (відвідування дитячого садка, підготовчих курсів, навчання у музичній школі, розвиток здібностей, лікування, медичний догляд та оздоровлення дітей, шляхом компенсації на її користь 50% від фактично понесених та документально підтверджених витрат на підставі наданих нею розрахункових документів (чеків, квитанцій, договорів, довідок) після їх пред`явлення.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження від 19.08.2026 року відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідач був повідомлений про розгляд вказаної справи у встановлений законом порядку, на адресу місця його реєстрації, проте у встановлені строки відзиву на позов не надійшло. Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Дослідивши надані позивачем письмові докази та наданий відповідачем відзив на позовну заяву, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 13.09.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №1609.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , 09. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , 09. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно довідки №28/01-35 від 14.08.2026 року, виданої директором закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Лісова казка» с.Мошни Черкаського району Черкаської області Валентиною Коршак про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відвідують старшу групу «Дзвіночки» ЗДО «Лісова казка» с.Мошни Мошнівської сільської ради.
Крім того, позивачем до позовної заяви надано копії договорів про надання платних послуг (підготовчі курси) від 01.09.2025 року, які відвідують малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України- за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст.182 СК України, судом при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Розмір аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України щодо розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
В порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення в частині стягнення аліментів - до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Суд констатує, що відповідач має обов`язок по утриманню дитини, та дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
При визначенні розміру аліментів, суд, відповідно до вимог частини 1 статті 182 СК України, врахував, що відповідач є чоловіком працездатного віку. Відомостей про незадовільний стан здоров`я останнього, а також про наявність на його утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб суду не надано.
Разом з тим, суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.
Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та враховувати матеріальне становище сторін. При цьому, суд має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей до досягнення повноліття.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
За таких обставин, враховуючи, що малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знаходяться на утриманні позивачки і даний факт сторонами не заперечується, як і не спростовується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що діти потребують матеріальної допомоги і з боку батька. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу неповнолітнім дітям в розмірі заявленому позивачем, а докази, які спростовують даний факт, ОСОБА_2 суду не надані.
Так як позивач наполягає на задоволенні своїх позовних вимог, і дані вимоги є обґрунтованими та доведеними, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частинні стягнення аліментів.
З приводу позовної вимоги про участь у додаткових витратах на дітей, суд зазначає наступне.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №183/1679/17 (провадження №61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі №756/4947/17-ц (провадження №61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі №607/12170/20 (провадження№ 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами.
Відповідно до ч.1 ст.185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого примусово стягуються аліменти на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була заявлена, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані винятковими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що участь у додаткових витратах на дитину є обов`язком батьків за наявності виняткових обставин, які мають бути належним чином доведені в суді особою, яка пред`являє такі вимоги. Стягнення додаткових витрат за своєю правовою природою не є додатковим утриманням дитини, а є самостійним видом матеріального забезпечення, пов`язаним виключно із настанням особливих подій.
Як вбачається з позовних вимог, позивачка просить зобов`язати відповідача брати участь у таких витратах на майбутнє, без визначення конкретного грошового розміру, у формі відсоткового відшкодування (50%) від сум, які будуть нею понесені та пред`явлені відповідачу в майбутньому.
Проте, такий спосіб захисту прав є помилковим та суперечить вимогам закону.
Згідно з ч.2 ст.185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду (зокрема, викладеної у постановах КЦС ВС від 04 грудня 2019 року у справі №320/383/19, від 19 квітня 2023 року у справі № 760/10847/20 та від 20 березня 2024 року у справі № 760/6988/22), виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати на дитину мають визначатися виключно у твердій грошовій сумі. Ухвалення судом рішення про стягнення додаткових витрат «на майбутнє» у відсотковому співвідношенні від невизначеної суми чи без чіткого розрахунку є неприпустимим, оскільки таке рішення не відповідатиме критеріям визначеності та виконуваності судового акта, а його виконання залежатиме від майбутніх і непередбачуваних обставин.
Крім того, суд звертає увагу, що вказані позивачкою потреби, як-от: відвідування дитячого садка, загальних підготовчих курсів чи розвиток звичайних здібностей дітей, за своєю суттю належать до базових потреб дитини, пов`язаних із її повсякденним вихованням, навчанням та утриманням. Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду, такі витрати мають повністю покриватися за рахунок щомісячних аліментів, які стягуються на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у межах першої позовної вимоги. Винятковості вказаних обставин чи наявності в дітей особливого обдарування (таланту), що вимагало б додаткових специфічних та значних фінансових вкладень, матеріали справи не містять.
Щодо витрат на лікування, медичний догляд та оздоровлення, то відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачкою не надано суду жодних доказів (медичних довідок, направлень, діагнозів, призначень лікарів, а також фіскальних чеків, квитанцій чи договорів), які б підтверджували факт хвороби дітей на момент розгляду справи, необхідність специфічного лікування чи реальне понесення нею таких витрат.
Враховуючи, що на момент розгляду справи позивачкою не заявлено вимог про стягнення конкретної, документально підтвердженої суми фактично понесених або чітко прогнозованих додаткових витрат, викликаних винятковими обставинами, а обраний нею спосіб захисту (зобов`язання здійснювати компенсацію у відсотках на майбутнє після пред`явлення чеків) не передбачений нормами сімейного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Водночас суд роз`яснює позивачці, що відмова у задоволенні позову в цій частині не позбавляє її права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення додаткових витрат на дітей у майбутньому, у разі їх фактичного виникнення, належного документального й медичного обґрунтування та визначення вимог у твердій грошовій сумі відповідно до вимог статті 185 СК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ч.3 ст.105, ст.110, 112, 180-185 СК України, ст.ст. 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 ) на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.08.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп.
Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О. М. Суходольський