Справа № 752/11963/26
Провадження № 2/752/11077/26
У Х В А Л А
06.08.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
в с т а н о в и в:
позивач звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне передати справу на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва з наступних підстав.
Згідно з норами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє належність справи до юрисдикції та підсудності цього суду.
Правила підсудності ґрунтуються на основних засадах судочинства, передбачених ст.129 Конституції України, засадах цивільного судочинства, а також принципах побудови системи судів загальної юрисдикції. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя. По кожній справі, незалежно від її категорії, перше питання, яке вирішує суддя, це підсудність.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати цивільне провадження. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна цивільна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст.7 Загальної декларації прав людини та ч.1 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Згідно із статтею 28 ЦПК України визначено перелік справ підсудність яких можлива за вибором позивача.
Відповідно до частини 16 статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Як вбачається з змісту статті 28 ЦПК України позов про позбавлення батьківських прав не входить до переліку справ, підсудність яких, крім визначеної законом (частина 1статті 27 цього Кодексу), може бути також визначена за вибором позивача.
Положення статті 28 ЦПК України не можуть бути застосовані при визначені підсудності позову про позбавлення батьківських прав, отже не можуть бути застосовані і, зокрема, положення частини 16 статті 28 ЦПК України, можливість вибору позивача до якого суду звернутися з позовом про позбавлення батьківських прав, - відсутня, оскільки підсудність такої справи визначена законом.
Таким чином, з аналізу зазначених статей вбачається, що справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, згідно зі статтею 27 ЦПК України.
При подачі позову позивач зазначила, що відповідач, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дарницького району м.Києва.
Місце реєстрації відповідача за вказаною адресою підтверджується відповіддю №314815 від 06.08.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру.
За даних обставин справа Голосіївському районному суду міста Києва не підсудна.
Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно зі ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, а також ту обставину, що позивачем позовну заяву подано з порушенням територіальної юрисдикції (підсудністю) судів, суд приходить до висновку про необхідність передачі позовної заяви ОСОБА_4 на розгляд до належного суду за місцем реєстрації відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.31 ЦПК України,
у х в а л и в:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав передати на розгляд за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва.
Ухвала, згідно положень частини другої статті 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена заявником до Київського апеляційного суду у строк подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення та підписання суддею, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя: С.О. Чекулаєв