Справа № 756/6761/26
Провадження № 2/756/6602/26
оболонський районний суд міста києва
РІШЕННЯ
іменем України
(заочне)
21 вересня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 474,88 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 8470473, за яким відповідач отримала кредит у сумі 12 000 грн зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. Кредитодавець умови договору виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку, реквізити якої відповідач зазначила при оформленні кредиту. Взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів у строки, визначені графіком платежів, відповідач належним чином не виконала.
24.09.2024 право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором відступлено позивачу. Заборгованість відповідача станом на 09.03.2026 становить 76 474,88 грн, а саме: за тілом кредиту - 12 000 грн, за процентами за користування кредитом - 57 494,88 грн, за порушення грошового зобов`язання - 5 600 грн, за комісією за надання кредиту - 1 380 грн. Досудову вимогу про погашення заборгованості відповідач залишила без виконання.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24.04.2026 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копію ухвали про відкриття провадження направлено учасникам справи в установленому порядку.
У встановлений строк відповідач відзив на позов не подала, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заявила. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, який у позовній заяві прямо зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 01.05.2024 між ТОВ «Мілоан» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір про споживчий кредит № 8470473. Договір укладено в електронній формі; відповідач підписала його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 860991, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» та анкетою-заявою на кредит № 8470473 від 01.05.2024, у яких зафіксовано направлення ідентифікатора 01.05.2024 на номер мобільного телефону відповідача, зазначений нею в преамбулі договору.
За п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язався на визначений п. 1.3 договору строк надати позичальнику кредит у сумі, визначеній п. 1.2 договору, а позичальник - повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів. Сума (загальний розмір) кредиту становить 12 000 грн (п. 1.2 договору). Кредит надано загальним строком на 360 днів, датою надання кредиту визначено 01.05.2024 (п. 1.3 договору). Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом - 26.04.2025, а повернення здійснюється з періодичністю, встановленою графіком платежів, наведеним у додатку № 1 до договору (п. 1.4 договору).
Згідно з п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 50 217,60 грн, денна процентна ставка становить 1,16% (50 217,60 грн : 12 000 грн : 360 днів ? 100%), орієнтовна реальна річна процентна ставка - 9 772,81% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника - 62 217,60 грн; проценти за користування кредитом, нараховані за весь строк кредитування, складатимуть 48 837,60 грн. Комісія за надання кредиту становить 1 380 грн, нараховується за ставкою 11,5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору). Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 511% річних на фактичну заборгованість за кредитом протягом першого розрахункового періоду (п. 1.5.2 договору) та за такою самою стандартною ставкою 511% річних від фактичного залишку кредиту протягом решти строку кредитування (п. 1.5.3 договору). Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.6 договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням платіжної картки НОМЕР_1 (п. 2.1 договору). Нарахування процентів здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату остаточного погашення заборгованості включно, на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, база нарахування - фактична кількість днів у місяці, 365 днів у році (п. 2.2.2 договору). Пролонгація та право позичальника продовжувати строк кредитування договором не передбачені (п. 2.3 договору). Повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту здійснюються в розмірі та у терміни, встановлені графіком платежів (п. 2.4.1 договору).
У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або комісії позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 грн за кожний випадок порушення, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів (п. 4.1 договору). Ставку процентів за порушення грошового зобов`язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України сторони визначили в розмірі 0% річних (п. 4.2 договору). Кредитодавцю надано право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника (п. 3.2.6 договору). Права та обов`язки сторін виникають з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника (п. 7.1 договору).
Судом встановлено, що кредитодавець свій обов`язок з надання кредитних коштів виконав. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 129853123 від 01.05.2024, згідно з яким ТОВ «Мілоан» (ідентифікаційний код 40484607) з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», перерахувало отримувачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 12 000 грн із призначенням платежу «Кошти згідно договору 8470473».
Номер платіжної картки, зазначений у платіжному дорученні як рахунок отримувача, збігається з реквізитами електронного платіжного засобу, визначеними сторонами у п. 2.1 договору ( НОМЕР_1 ), а також з номером платіжної картки, який відповідач самостійно зазначила в анкеті-заяві на кредит № 8470473 від 01.05.2024 як картку, на яку має бути перерахована сума кредиту.
Перерахування кредитних коштів відображене й у первинному обліку кредитодавця. Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 8470473, операція з надання кредиту на суму 12 000 грн здійснена 01.05.2024; тією ж датою нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 1 380 грн, а з 02.05.2024 розпочато щоденне нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.5.2 договору. Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 8470473 кредит надано відповідачу 01.05.2024.
Доказів повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту відповідач суду не надала, розрахунок заборгованості не спростувала.
Судом встановлено, що 24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 110-МЛ, за умовами якого позивачу передано право грошової вимоги, зокрема за договором про споживчий кредит № 8470473 від 01.05.2024. Зазначене підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024, який містить дані відповідача і реквізити зазначеного кредитного договору. На виконання договору відступлення позивач сплатив ТОВ «Мілоан» 1 479 167,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5898 від 24.09.2024.
На адресу відповідача направлено претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23928582/4591 від 02.03.2026, яка залишена без виконання.
Згідно з випискою з особового рахунка та розрахунком заборгованості за кредитним договором № 8470473 від 01.05.2024 станом на 09.03.2026 заборгованість відповідача становить 76 474,88 грн, з яких: тіло кредиту - 12 000 грн, проценти за користування кредитом - 57 494,88 грн, заборгованість за сумою за порушення грошового зобов`язання - 5 600 грн, комісія за надання кредиту - 1 380 грн. Проценти за користування кредитом нараховані за період з 02.05.2024 по 25.04.2025.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону). Згідно з ч. 12, 13 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За п. 2 ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, згідно з якою укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позичальника, а такий правочин за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Таким чином, підписання відповідачем договору про споживчий кредит № 8470473 від 01.05.2024 шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідає вимогам ст. 205, 207, 639 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», а сам договір за правовими наслідками прирівнюється до укладеного у письмовій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.
Договір відступлення права вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 у встановленому законом порядку недійсним не визнавався та відповідачем не оспорювався, а відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 8470473 від 01.05.2024 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірі та порядку, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. За приписами ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Договір про споживчий кредит № 8470473 укладено 01.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 і яким ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено правилом про те, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Згідно з п. 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%. Отже, максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5% у період до 22.04.2024, 1,5% - у період з 23.04.2024 по 20.08.2024, а з 21.08.2024 діє встановлений ч. 5 ст. 8 цього Закону постійний максимум - 1%.
Наведене обмеження є імперативним, діє в часі та застосовується автоматично, без внесення змін до договору. Позивач та первісний кредитор є професійними учасниками ринку фінансових послуг і на дату укладення договору були обізнані з поетапним зниженням максимального розміру денної процентної ставки, а тому мали об`єктивну можливість і були зобов`язані структурувати умови нарахування процентів за договором, строк кредитування за яким тривав і після 20.08.2024, з урахуванням такого зниження.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Отже, умова договору про нарахування процентів у частині, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, чинний у відповідний період нарахування, є нікчемною, і суд застосовує до такого періоду максимальну денну процентну ставку.
Судом встановлено, що визначена у п. 1.5 договору денна процентна ставка становить 1,16%, а фактично проценти нараховувалися за ставкою 511% річних, тобто 1,4% на день (168 грн за кожний день користування кредитом у сумі 12 000 грн). У період до 20.08.2024 такий розмір не перевищував чинного на той час максимуму 1,5%, а тому нарахування процентів за цей період відповідає закону. Натомість з 21.08.2024 нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1% від суми наданого кредиту за кожний день користування, суперечить ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин суд здійснює власний розрахунок процентів за користування кредитом у межах строку кредитування та в межах періоду, за який їх нарахував позивач:
- за період з 02.05.2024 по 20.08.2024 (111 днів) - за погодженою сторонами ставкою 1,4% на день: 12 000 грн х 1,4% х 111 = 18 648 грн;
- за період з 21.08.2024 по 25.04.2025 (248 днів) - за максимальною денною процентною ставкою 1%: 12 000 грн х 1% х 248 = 29 760 грн.
Разом розмір процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню, становить 48 408 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення 5 600 грн за порушення грошового зобов`язання суд зазначає наступне. Зі змісту відомості про щоденні нарахування та погашення і розрахунку заборгованості вбачається, що ця сума нарахована за п. 4.1 договору у вигляді штрафу в розмірі 700 грн за кожний випадок порушення строку платежу у період з 07.06.2024 по 20.09.2024. Ставку процентів за порушення грошового зобов`язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України сторони визначили у п. 4.2 договору в розмірі 0% річних, а тому за своєю правовою природою заявлена сума є неустойкою (штрафом), а не процентами, передбаченими ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час. Оскільки заявлений штраф нараховано за прострочення, що мало місце у період дії воєнного стану, позовна вимога про стягнення 5 600 грн задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 380 грн суд зазначає, що згідно з п. 1.5.1, 2.2.2 договору ця комісія є разовою винагородою кредитодавця за надання кредиту та нараховується одноразово в момент його видачі, тобто не є періодичною платою за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості. Комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту, прямо передбачені ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та включаються до загальних витрат за споживчим кредитом; кредитодавець фактично вчинив дії з надання кредиту, а тому підстав вважати відповідну умову договору нікчемною в розумінні ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону немає. Вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 380 грн підлягає задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 8470473 від 01.05.2024 у загальному розмірі 61 788 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 000 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 48 408 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 1 380 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1408806 від 20.10.2025, акт наданих послуг № Д/20236 від 09.03.2026 та детальний опис наданих послуг до цього акта, згідно з якими вартість наданої правничої допомоги становить 8 000 грн, а загальний обсяг наданих послуг - 6 годин 30 хвилин (усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та подання її до суду).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Справа є малозначною і незначної складності, належить до типової категорії, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, спір по суті вимог відповідачем не оспорювався, а обсяг фактично наданих послуг обмежився складенням позовної заяви та поданням її до суду. З огляду на наведене суд вважає обґрунтованим і співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу 7 000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 80,80% (61 788 грн із заявлених 76 474,88 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 655,66 грн витрат на професійну правничу допомогу (7 000 грн х 61 788 грн : 76 474,88 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а тому пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 151,09 грн (2 662,40 грн ? 61 788 грн : 76 474,88 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 8470473 від 01.05.2024 у розмірі 61 788 грн, судовий збір у розмірі 2 151,09 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 655,66 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Андрій ПУКАЛО