ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 524/15931/25 Номер провадження 22-ц/814/2365/26 Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,
розглянула в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Колекшн» (надалі - ТОВ «ФК Дебт Колекшн») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3139711396/244250 від 17.02.2020 в сумі 11334,75 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 3500 грн., заборгованості за відсотками - 7834,75 грн. та судові витрати.
Вимоги обґрунтовані тим, що 17.02.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді укладено кредитний договір №3139711396/244250, згідно умов якого позичальник отримав 3500 грн., строком на 21 день під 1,85% на день, які були перераховані на вказаний ним картковий рахунок.
Неналежне виконання позичальником умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка становить 11334,75 грн. та складається із заборгованості за кредитом - 3500 грн. та заборгованості за відсотками - 7834,75 грн.
31.05.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги), в тому числі і до ОСОБА_2 за укладеним договором №3139711396/244250.
03.06.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ ТОВ «ФК Дебт Колекшн» укладено договір факторингу №1-03/06/2021, згідно умов якого до останнього перейшло право вимоги в тому числі і по укладеному з ОСОБА_1 кредитним договором.
Відсутність добровільної сплати заборгованості новому кредитору стало підставою для звернення останнього до суду.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Колекшн» заборгованість за кредитним договором №3139711396/244250 від 17.02.2020 в сумі 11334,75 грн., 2422,40 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та доведеність.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вказує на відсутність доказів перерахування йому коштів, відсутність розрахунку заборгованості, розмір якої він ставить під сумнів з огляду на його недоведеність належними та допустимим доказами.
Звертає увагу, що навіть за умови існування договору розмір відсотків становить 1554 грн., а не запитувані в позові 7834,75 грн., нарахування яких поза межами строку дії договору є неправомірними, при цьому доказів продовження договору кредитором також надано не було.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом, 17.02.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено кредитний договір №3139711396/244250, згідно умов якого останній отримав 3500 грн., строком на 21 день під 1,85% на день.
31.05.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого до фактора перейшли всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги), в тому числі і до ОСОБА_2 за укладеним договором №3139711396/244250.
03.06.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ ТОВ «ФК Дебт Колекшн» укладено договір факторингу №1-03/06/2021, згідно умов якого до останнього перейшло право вимоги в тому числі і по укладеному з ОСОБА_1 кредитним договором, оскільки попереднім кредитором була нарахована заборгованість в розмірі 11334,75 грн., яка складалась з заборгованості по кредиту - 3500 грн. та заборгованості за відсотками - 7834,75 грн.
27.05.2025 новим кредитором на адресу відповідача була направлена вимога про необхідність виконання зобов`язань за кредитним договором та сплату боргу в сумі 11334,75 грн., яка залишилася відповідачем без належного реагування.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами, доведеність факту невиконання позичальником умов договору, що призвело до виникнення заборгованості, правомірність прав вимоги від первісного кредитора до нових, в зв`язку з чим стягнув заборгованість в повному обсязі на користь нового кредитора.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 640 Цк України …..
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріалами справи доводиться факт укладання між ОСОБА_1 та ТОВ Гоуфінгоу» в електронному вигляді кредитного договору та додатку №1 до нього, які були підписані позичальником електронним підписом R56161, а відтак у кредитора виникло зобов`язання перерахувати позичальнику визначену умовами договору суму коштів.
На доведення факту перерахування кредитних коштів відповідачу ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» надало лист - відповідь ТОВ «Платежі онлайн», на зворотній частині якого мається таблиця, що містить інформацію під номером 601 щодо 3500 грн. дату та час «17.02.2020 18:20» і «17.02.2020 20:00», зазначення картки НОМЕР_1 та вказівки на АТ КБ «Приватбанк».
Одночасно, в своїй відповіді директор ТОВ «Платеджі Онлайн» повідомляє, що товариство є лише учасником платіжного ринку та забезпечує надання платіжного сервісу Platon, який є технологічним інструментам, тому всю інформацію щодо переказу коштів необхідно отримувати виключно у надавачів платіжних послуг згідно до Закону України «Про платіжні послуги», тобто у АТ КБ «Приватбанку».
Разом з цим, заперечуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі звертає увагу на відсутність належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів, які б могли свідчити про виконання кредитором свого обов`язку по їх наданню позичальнику.
На підтвердження своїх заперечень останній надав виписку з свого особового рахунку АТ КБ «Приватбанк» по картці НОМЕР_1 за період з 15.02.2020 по 25.02.2020, з якої не вбачається перерахування коштів в зазначений період в сумі наданого кредиту - 3500 грн.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку наданим сторонами доказів щодо перерахування коштів, колегія суддів приходить до висновку про неналежність наданих позивачем доказів на підтвердження факту переведення коштів.
Так, в своєму листі ТОВ «Платежі онлайн» вказує, що вся інформація про переказ коштів платниками знаходиться виключно у надавачів платіжних послуг, якими є банки та небанківські надавачі платіжних послуг. Оскільки надавачем платіжних послуг за даними у запиті є АТ КБ «ПриватБанк», було запропоновано представнику кредитора звернутися у передбаченому законодавством України порядку до вказаного надавача послуг.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів як безпосереднього звернення позивача до банку як надавача платіжних послуг з метою отримання необхідної інформації про переказ коштів на відкритий на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок, позаяк і в ході судового розгляду стороною позивача перед судом таке питання не ініціювалось, відповідного клопотання про витребування такої інформації в порядку забезпечення доказів не заявлялось.
Тобто, належних та допустимих доказів, якими є виписки по особовому рахунку позичальника за номером картки НОМЕР_1 про переказ кредитних коштів, позивачем суду надано не було.
При цьому, сама по собі таблиця, що мається на зворотній стороні листа директора ТОВ «Платежі онлайн» не може розглядатись як належний та допустимий доказ, оскільки залишається не зрозумілою відображена в ній інформація, яка, крім іншого, є не завіреною в передбаченому законом порядку ксерокопією.
Одночасно цим, в своїй відповіді ТОВ «Платежі онлайн» акцентує увагу на необхідності отримання інформації про переказ коштів на картковий рахунок відповідача виключно в банку як надавача платіжних послуг згідно з ЗУ «Про платіжні послуги».
Між тим, з наданої відповідачем ОСОБА_1 виписки надавача платіжних послуг - АТ КБ «Приватбанк» по картці НОМЕР_1 за період з 15.02.2020 по 25.02.2020 відсутня інформацію про здійснення йому переказу в сумі 3500 грн.
За вказаних обставин колегія суддів вважає недоведеним позивачем факт отримання відповідачем кредитних коштів згідно до укладеного між сторонами кредитного договору, у зв`язку з чим вимоги ТОВ «ФК Дебт Колекшн» про стягнення заборгованості не можуть вважатись обґрунтованими, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги та прийшов до помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Наведені обставини свідчать про необхідність апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, як ухвалене при неповному з`ясуванні всіх фактичних обставин по справі.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, з ТОВ «ФК Дебт Колекшн» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при подачі апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3633 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 372 ч.1 п. 2, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2026 року скасувати, ухваливши нове.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Колекшн» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подачі апеляційної спраги в сумі 3633 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2026 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин