ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/10134/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (Код ЄДРПОУ: 38131220) щодо нездійснення нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період проходження служби з 20.12.2017 по 31.08.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 20.12.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 р., в період з 01.03.2018 по 31.08.2019 - березень 2018 р., згідно з абзацом 2 пункту 1-1, абзацами 2, 5 пункту 4, абзацом 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
2. Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (Код ЄДРПОУ: 38131220) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) поточну індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 20.12.2017 по 31.08.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 20.12.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 р., в період з 01.03.2018 по 31.08.2019 - березень 2018 р., згідно з абзацом 2 пункту 1-1, абзацами 2, 5 пункту 4, абзацом 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
3. Визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (Код ЄДРПОУ: 38131220) щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період проходження служби з 01.03.2018 по 04.12.2022 згідно з вимогами абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
4. Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (Код ЄДРПОУ: 38131220) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 04.12.2022, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
5. Визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (Код ЄДРПОУ: 38131220) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби з 01.01.2019 по 04.12.2022 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 рр. та матеріальної допомоги для вирішення соціальнопобутових питань за 2021-2022 рр. з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
6. Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (Код ЄДРПОУ: 38131220) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби з 01.01.2019 по 04.12.2022 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 рр. та матеріальної допомоги для вирішення соціальнопобутових питань за 2021-2022 рр. в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 04.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу цивільного захисту та перебував на грошовому забезпеченні відповідача.
Позивач зазначає, що у період з 20.12.2017 по 31.08.2019 відповідач не нараховував та не виплачував йому поточну індексацію грошового забезпечення. На переконання позивача, для обчислення індексу споживчих цін за період з 20.12.2017 по 28.02.2018 необхідно застосовувати січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 - березень 2018 року.
Крім того, позивач вказує, що за період з 01.03.2018 по 04.12.2022 йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення (індексація-різниця), передбачена абзацами третім-шостим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Також позивач не погоджується із застосуванням відповідачем під час обчислення його грошового забезпечення у 2019-2022 роках розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018. Вважає, що посадовий оклад та оклад за спеціальним званням повинні визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, у зв`язку із чим просить здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
Відповідач, зокрема, зазначає про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду. Вказує, що 04.12.2022 позивач припинив виконання обов`язків за посадою у 1 Державному пожежно-рятувальному загоні та був виключений з усіх видів грошового забезпечення, а тому саме у грудні 2022 року мав дізнатися про розміри нарахованих та виплачених йому сум. Натомість із цим позовом позивач звернувся до суду 31.07.2026.
Щодо суті позовних вимог відповідач зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до вимог законодавства, чинного у відповідні періоди.
Відповідач вказує, що з березня по листопад 2018 року у позивача не виникло права на поточну індексацію грошового забезпечення, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила встановлений законодавством поріг індексації.
Також відповідач заперечує наявність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці та вважає правомірним здійснений ним розрахунок грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення сторін, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту та перебував на грошовому забезпеченні 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області.
Відповідно до витягу з наказу (по особовому складу) від 18.12.2017 №315 Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області ОСОБА_1 прийнято на службу цивільного захисту та з 20.12.2017 призначено на посаду водія 1 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області.
У подальшому позивач продовжував проходження служби цивільного захисту у структурних підрозділах відповідача, а нарахування та виплату його грошового забезпечення здійснював 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області.
Наказом 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області від 05.12.2022 №417 у зв`язку із призначенням позивача на посаду водія-сапера групи піротехнічних робіт Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області його визнано таким, що здав справи та припинив виконання обов`язків за посадою у 1 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області 04.12.2022.
При цьому припинення позивачем виконання обов`язків у 1 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області 04.12.2022 не було звільненням зі служби цивільного захисту, оскільки позивач продовжив проходження такої служби в іншому структурному підрозділі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області.
Зі служби цивільного захисту позивача звільнено лише 17.06.2026 у зв`язку зі скороченням штату, що підтверджується витягом із наказу (по особовому складу) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області від 17.06.2026 №192 "Про звільнення зі служби цивільного захисту ОСОБА_1 "
Отже, у межах заявленого у цій справі спірного періоду саме відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення.
З матеріалів справи встановлено, що за період з 20.12.2017 по 31.08.2019 поточна індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Починаючи з вересня 2019 року відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу поточної індексації грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, зокрема за вересень 2019 року - 206,72 грн, за жовтень 2019 року - 186,05 грн, за листопад 2019 року - 206,72 грн, за грудень 2019 року - 627,27 грн.
У подальшому поточна індексація грошового забезпечення також нараховувалася та виплачувалася відповідачем упродовж 2020- 2022 років.
Водночас за період з 01.03.2018 по 04.12.2022 індексація грошового забезпечення (індексація-різниця), передбачена абзацами третім-шостим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Крім того, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача відповідач застосовував як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Вважаючи таке нарахування та виплату грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Насамперед суд надає оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас спір у цій справі стосується нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та його складових під час проходження служби цивільного захисту.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 сформував правовий висновок щодо застосування строків звернення до суду у спорах про виплату грошового забезпечення осіб, які проходять публічну службу.
Верховний Суд зазначив, що стаття 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про оплату праці, та поширює свою дію, зокрема, на осіб, які проходять публічну службу.
До 19.07.2022 частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022, статтю 233 Кодексу законів про працю України викладено у новій редакції.
Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов висновку, що у разі, якщо спірні правовідносини охоплюють періоди як до, так і після 19.07.2022, до вимог за період до 19.07.2022 застосовується стаття 233 Кодексу законів про працю України у попередній редакції, яка не обмежувала строк звернення до суду у спорах щодо виплати належної заробітної плати (грошового забезпечення), а до правовідносин, що виникли з 19.07.2022, - стаття 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону №2352-IX.
При цьому Верховний Суд зазначив, що початок перебігу строку звернення до суду пов`язується з моментом, коли особа набула достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер нарахованих та виплачених їй сум.
Судом встановлено, що 04.12.2022 позивач не був звільнений зі служби цивільного захисту, а лише припинив виконання обов`язків за посадою у 1 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області у зв`язку з призначенням на посаду в іншому структурному підрозділі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області.
Зі служби цивільного захисту позивача звільнено 17.06.2026.
Відтак доводи відповідача про те, що саме 04.12.2022 необхідно вважати датою звільнення позивача зі служби та з цієї дати обчислювати строк звернення до суду, є безпідставними.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що детальну інформацію щодо нарахованого та виплаченого йому відповідачем грошового забезпечення, застосованих при його обчисленні розрахункових величин, а також нарахування індексації позивач отримав у відповідь на адвокатський запит у липні 2026 року.
З цим позовом позивач звернувся до суду 31.07.2026.
За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
За приписами статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення ведеться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а тому за наявності передбачених законодавством умов її нарахування та виплата є обов`язковими.
Щодо визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін за період до 01.03.2018, суд враховує таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" було затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу.
Зазначена постанова набрала чинності 01.01.2008.
У подальшому до березня 2018 року посадові оклади за відповідними посадами не підвищувалися.
З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою встановлено нові розміри посадових окладів осіб рядового і начальницького складу.
Отже, для обчислення індексу споживчих цін з метою проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 20.12.2017 по 28.02.2018 таким місяцем є січень 2008 року.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач у зазначений період індексацію грошового забезпечення позивачу не нараховував та не виплачував, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Щодо періоду з 01.03.2018 суд враховує, що саме у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у зв`язку з набранням чинності Постановою №704.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів.
Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої поточної індексації розпочинається з квітня 2018 року.
Водночас сама по собі зміна місяця підвищення доходу не означає виникнення права на виплату поточної індексації вже з наступного місяця. Таке право виникає після перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації - 103 відсотки.
Індекс споживчих цін у квітні 2018 року становив 100,8 відсотка, у травні 2018 року - 100,0 відсотка, у червні 2018 року - 100,0 відсотка, у липні 2018 року - 99,3 відсотка, у серпні 2018 року - 100,0 відсотка, у вересні 2018 року - 101,9 відсотка, у жовтні 2018 року - 101,7 відсотка.
Унаслідок накопичення індексу споживчих цін поріг індексації 103 відсотки був перевищений у жовтні 2018 року, а відповідний індекс споживчих цін офіційно опублікований у листопаді 2018 року.
Тому право на поточну індексацію грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу виникло у позивача з 01.12.2018.
Таким чином, у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 підстав для нарахування позивачу поточної індексації грошового забезпечення не було.
Разом з тим матеріалами справи встановлено, що відповідач не здійснював нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення позивачу і в період з 01.12.2018 по 31.08.2019, хоча у цей період право на її отримання вже виникло.
Починаючи з вересня 2019 року відповідач розпочав нарахування та виплату позивачу поточної індексації грошового забезпечення.
Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 20.12.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін та за період з 01.12.2018 по 31.08.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, та зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 по 04.12.2022 суд зазначає таке.
Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21 сформував правову позицію щодо застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078.
Верховний Суд зазначив, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, які умовно можна визначити як "поточна індексація" та "індексація-різниця".
Право на індексацію-різницю виникає у разі, якщо в місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у цьому місяці.
Так, відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Згідно з абзацом четвертим пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.
За правилами абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Таким чином, для вирішення питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю необхідно визначити розмір підвищення його грошового доходу у березні 2018 року та порівняти його із сумою можливої індексації, що склалася у цьому місяці.
При цьому розмір підвищення доходу визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
Якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, особа набуває право на нарахування та виплату індексації-різниці, розмір якої визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що нарахування та виплата індексації-різниці мають щомісячний характер, гарантуються законом, а повноваження органу щодо її виплати не є дискреційними.
Аналогічний підхід до застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 12.10.2023 у справі №560/5132/21, від 18.01.2024 у справі №240/3619/21, від 25.02.2026 у справі №420/4319/23 та від 03.06.2026 у справі №300/4591/21.
У цій справі матеріалами підтверджується, що у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності Постановою №704 відбулося підвищення посадового окладу та інших складових грошового забезпечення позивача.
Разом з тим розмір такого підвищення був меншим від суми можливої індексації, яка склалася у березні 2018 року.
Отже, у березні 2018 року у позивача виникло право на отримання індексації-різниці відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.
При цьому суд враховує, що відповідач упродовж періоду з 01.03.2018 по 04.12.2022 таку індексацію-різницю позивачу не нараховував та не виплачував.
Нарахування позивачу починаючи з вересня 2019 року поточної індексації грошового забезпечення не припиняє та не замінює його право на отримання індексації-різниці, оскільки ці види індексації мають різні правові підстави та механізм обчислення.
З огляду на наведене бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 01.03.2018 по 04.12.2022 індексації-різниці відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 є протиправною.
Належним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 04.12.2022, виходячи із щомісячної величини, яка визначається як різниця між сумою індексації, що склалася у березні 2018 року, та розміром підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року, відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум індексації.
Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 125 Кодексу цивільного захисту України порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та визначено порядок обчислення посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями.
Пунктом 4 Постанови №704 у первинній редакції було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" пункт 4 Постанови №704 викладено у редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, упродовж 2019 року нормативною розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за спеціальними званнями залишався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.
З 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили зазначеним судовим рішенням, пункт 4 Постанови №704 підлягав застосуванню без змін, внесених пунктом 6 Постанови №103.
Верховний Суд у своїй практиці щодо застосування пункту 4 Постанови №704 виходить із того, що після скасування пункту 6 Постанови №103 розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням підлягають визначенню із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, за період з 01.01.2019 по 28.01.2020 правових підстав для обчислення грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, не було.
Натомість починаючи з 29.01.2020 відповідач повинен був визначати розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, а з 01 січня кожного наступного календарного року - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2021 та 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач упродовж усього спірного періоду застосовував для визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
За таких обставин дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 04.12.2022 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, є протиправними.
Водночас вимоги позивача у цій частині за період з 01.01.2019 по 28.01.2020 задоволенню не підлягають.
Оскільки розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається з урахуванням розміру грошового забезпечення особи, неправильне визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням впливає і на розмір таких виплат.
Тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, та за період з 01.01.2022 по 04.12.2022 - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, шляхом множення відповідного показника на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Також підлягають перерахунку грошова допомога на оздоровлення за 2020- 2022 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2021- 2022 роки, при обчисленні яких враховувалися складові грошового забезпечення, визначені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
У задоволенні позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік необхідно відмовити.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_1 та адвокатом Берзінем Сергієм Людвиговичем укладено договір про надання професійної правової допомоги від 02.07.2026.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано акт наданих послуг від 02.07.2026, відповідно до якого адвокатом надано послуги зі складання та подання адміністративного позову та супроводу справи у суді. В акті визначено тривалість надання правничої допомоги - 8 годин, вартість однієї години - 1000,00 грн та загальну вартість послуг - 8000,00 грн.
Оплату позивачем вартості професійної правничої допомоги у сумі 8000,00 грн підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера №б/н від 02.07.2026.
Отже, позивач документально підтвердив факт надання йому професійної правничої допомоги, її обсяг, вартість та здійснення оплати.
Водночас відповідач у відзиві заперечив щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та просив зменшити їх розмір, посилаючись на неспівмірність заявленої суми зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на їх надання.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Оцінюючи співмірність заявлених позивачем витрат, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг досліджених доказів та фактично виконаної адвокатом роботи, а також те, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судових засідань.
Суд також враховує, що заявлені позивачем вимоги задоволено частково.
З огляду на наведене, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та виходячи з установлених частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв співмірності, суд дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн не відповідає повною мірою складності цієї справи та обсягу фактично наданих адвокатом послуг.
Враховуючи обставини цієї справи, характер та обсяг наданої правничої допомоги, часткове задоволення позовних вимог, а також критерії обґрунтованості, пропорційності та співмірності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.
У відшкодуванні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243 - 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за періоди з 20 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року та з 01 грудня 2018 року по 31 серпня 2019 року.
Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 20 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, та за період з 01 грудня 2018 року по 31 серпня 2019 року із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу.
Визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01 березня 2018 року по 04 грудня 2022 року відповідно до вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01 березня 2018 року по 04 грудня 2022 року, виходячи із щомісячної величини, визначеної як різниця між сумою індексації, що склалася у березні 2018 року, та розміром підвищення грошового доходу у березні 2018 року, відповідно до вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум індексації.
Визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 04 грудня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020- 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021- 2022 роки із застосуванням для визначення розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 04 грудня 2022 року відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", визначивши розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а саме: за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року; за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - встановленого законом на 01 січня 2021 року; за період з 01 січня 2022 року по 04 грудня 2022 року - встановленого законом на 01 січня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки з урахуванням належним чином визначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 6; код ЄДРПОУ 38131220).
Суддя Н. В. Стецик