ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року Справа № 160/16015/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.
за участі:
представника позивача представника відповідача Волошин А.А. Гудков А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
УСТАНОВИВ:
10.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-[телефон приховано] від 19.05.2026 року, рішення №[номер приховано] від 19.05.2026 року, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що наявні процедурні порушення під час призначення та проведення податкової перевірки, зокрема, відповідачем призначено документальну планову виїзну перевірку, а проведено фактично документальну планову невиїзну перевірку. Також позивач зауважила, що відповідно до п.2 ст.9 Закону №265/95-ВР позивач не використовувала РРО/ПРРО при здійсненні підприємницької діяльності, оскільки РРО/ПРРО не використовується при виконанні банківських операцій, оскільки в даному випадку покупці здійснювали саме такі операції, в результаті чого позивач отримувала грошові кошти на свій рахунок ФОП. Крім цього позивач зауважила, що використання податкової інформації у вигляді баз даних ДПС України СОД РРО не є самостійною та достатньою підставою для твердження про наявність податкового правопорушення, в тому числі щодо фіскалізації операцій з отримання торгівельної виручки. Також позивач наголошує, що посилання контролюючого органу на те, що позивач повинна була надати реєстраційну заяву платника ПДВ до 10.02.2021 року є необґрунтованим, оскільки формуються на відомостях, які не були та не могли бути досліджені в ході проведення перевірки. Також позивач зауважила, що на думку контролюючого органу не включено до валових витрат суму у розмірі 650 546,89 грн., зокрема сума невключених витрат є досить значною з урахуванням періоду за 2021 - 2024 роки, відтак повністю спростовує порушення про заниження загального оподаткованого доходу, оскільки у разі як одночасного включення визначеного контролюючим органом доходу та невключених платником податків витрат сума чистого оподаткованого доходу залишиться незмінною, а з урахуванням того, що сума невключених витрат перевищує суму невключеного доходу, сума чистого оподаткованого доходу має бути зменшена. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
15.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
01.07.2026 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивач не надала документи в повному обсязі, а саме: відсутні банківські документи по зазначеним розрахунковим рахункам за період 2019-2020 роки. Також відповідач зауважив, що в ході проведення перевірки встановлено перекручення даних в деклараціях про майновий та доходи за 2021-2024 роки, що призвело до заниження валового доходу на загальну суму 648 687,00 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 83 889,97 грн., за 2022 рік - 345 942,64 грн., за 2024 рік - 218 854,39 грн. Крім цього відповідач наголосив, що в ході перевірки встановлено, що на розрахунковий позивача протягом 2021-2024 років надходили грошові кошти за реалізований товар, які проводились за допомогою послуги - розрахунки по еквайрінгу, (покупці - кінцевий споживач), без застосування РРО, при цьому інші первині документи за 2019-2024 роки стосовно отриманого доходу по розрахунковому рахунку по еквайрингу, позивач до перевірки не надала, що свідчить про неможливість ідентифікувати реалізований товар. Крім цього відповідач зауважив, що позивачем допущено порушення вимог п.177.2 ст.177, пп.177.4.1 пп.177.4.2 пп.177.4.3 пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПКУ, з урахуванням ст.44 ПКУ та пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, а саме: завищено показник витрат у сумі 1 387 662,33 грн., у т.ч. по періодам: 2019 - 649 477,25 грн., 2020 - 738 185,08 грн. за рахунок ненадання підтверджуючих документів, пов`язаних із предметом перевірки та відсутністю підтвердження сплати задекларованих витрат. Також відповідач зазначив, що на порушення п.4 ч.1, п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону №2464 позивачем недостовірно відображено у звітності суми доходу, на який нараховується єдиний внесок, в результаті чого встановлено його заниження на суму 2 036 349,33 грн., у т.ч. по періодам: 2019 - 649 477,25 грн., 2020 - 738 185,08 грн., 2021 - 83 889,97 грн., 2022 - 345 942,64 грн., 2024 - 218 854,39 грн. Крім цього відповідач зауважив, що позивач несвоєчасно надала заяву на реєстрацію платником ПДВ та не надала до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за березень - квітень 2021 року. Також відповідач зауважив, що в ході перевірки встановлено, що позивачем до складу податкових зобов`язань не включено дані податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН на операції з реалізації товару на суму ПДВ - 242,00 грн., у тому числі за вересень 2022 - 242,00 грн., а також в ході перевірки встановлено, що позивачем до складу податкових зобов`язань не включено дані податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН на операції з реалізації товару за лютий 2023 на суму ПДВ 39 995,00 грн. Крім цього відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено, що позивачем до складу податкових зобов`язань не включено суми реалізації товару, які зайшли на розрахунковий рахунок по еквайрингу та не зареєструвала податкові накладні на суму 593 761,00 грн., крім того ПДВ 118 753,00 грн., у тому числі по періодам: грудень 2021 - 28 964,00 грн., крім того ПДВ 5 793,00 грн.; грудень 2022 - 345 943,00 грн., крім того ПДВ 69 189,00 грн.; грудень 2024 - 218 854,00 грн., крім того ПДВ 43 771,00 грн. Також відповідач зауважив, що на порушення п.201.1 ст.201 ПКУ встановлено здійснення позивачем операцій без реєстрації податкових накладних в ЄРПН, обсяг постачання яких склав 7 770,00 грн. на суму ПДВ - 1 554,00 грн. Крім цього відповідач зауважив, що перевіркою встановлено порушення пп.1.2, п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2, ст.177 ПКУ, в результаті чого позивач не нарахував та не сплатив військовий збір у сумі 30 545,24 грн., в т.ч. по періодам: 2019 - 9 742,16 грн., 2020 - 11 072,78 грн., 2021 - 1 258,35 грн., 2022 - 5 189,14 грн., 2024 - 3 282,82 грн. Також відповідач зауважив, що в порушення п.1, п.2, п.11 ст.3 ЗУ від 06.07.1995 року№265/95-ВР, позивач проводила розрахункові операції «розрахунки по еквайрінгу» без застосування РРО та не створила у паперовій та/або електронній формі, не видала розрахункові документи встановленої форми та змісту. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
02.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив.
В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначила, що передумовою для включення до плану-графіку суб`єкта господарювання, відповідно до пп.69.35-2 ПК України, окрім того, що загальна сума витрат дорівнює або є більшою 75% від суми загального доходу, є те, що сума загального річного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності, становить 10 мільйонів гривень і більше. Позивач наголошує, що в звітних (податкових) періодах з 2019-2024 роки загальна сума оподатковуваного доходу не перевищувала 10 мільйонів гривень, в тому числі з урахуванням розрахунків контролюючого органу. З інших підстав позивач підтримала свою позицію, викладену у позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
На підставі п.п.19-1.1.1 п. п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1., п.77.4 ст.77, ст.79, п.82.1 ст.82, п.69.35-2 п.69 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), та п.2 ч.1 ст.13, п.п.9-25 п.9 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, наказів ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2026 №644-п, від 25.03.2026 №1703-п та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2026 рік, проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 року по 31.12.2024 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта перевірки.
08.04.2026 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт №1412/04-36-24-07/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 року по 31.12.2024 року.
Перевірка проведена в приміщенні ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького, буд. 25, кімн. 222 згідно заяви.
Документальною плановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення:
- п.177.2 ст.177, п.п.177.3.1. п.177.3, пп.177.4.1 пп.177.4.2 пп.177.4.3 пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПКУ, з урахуванням ст.44 ПКУ та пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПКУ в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 366 542,89 грн., у т.ч. за 2019 - 116 905,91 грн., за 2020 - 132 873,31 грн., за 2021 - 15 100,20 грн., за 2022 - 62 269,68 грн., за 2024 - 39 393,79 грн.;
- ч.1, п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено недостовірність відображення у звітності суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок на суму 440 907,13 грн., у тому числі по періодам: 2019 - на 142 885,00 грн., 2020 - на 162 400,72 грн., 2021 - на 18 455,83 грн., 2022 - на 70 528,73 грн., 2023 - на 15 001,60 грн., 2024 - на 31 635,25 грн.;
- п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201 ПКУ занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 173 921,00 грн. , у т.ч. по періодам: за лютий 2021 року на суму 8 063,00 грн.; за березень 2021 року на суму 16 099,00 грн.; за квітень 2021 року на суму 30 764,00 грн.; за грудень 2021 на суму 5 793,00 грн.; за вересень 2022 року на суму 242,00 грн.; за грудень 2022 на суму 69 189,00 грн.; за грудень 2024 на суму 43 771,00 грн.;
- п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201 ПКУ до складу податкових зобов`язань не включено суми реалізації товару, які зайшли на розрахунковий рахунок по еквайрінгу та торгову виручку і не зареєструвано податкові накладні на суму ПДВ 118 753,00 грн., у тому числі по періодам: грудень 2021 - 5 793,00 грн.; грудень 2022 - 69 189,00 грн.; грудень 2024 - 43 771,00 грн.;
- п.201.1 ст. 201 ПКУ встановлено здійснення операцій без реєстрації податкових накладних в ЄРПН, обсяг постачання яких склав 7 770,00 грн. на суму ПДВ 1 554,00 грн.;
- пп.1.2, п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2, ст.177 ПКУ, в результаті чого не нараховано та не сплачено військовий збір у сумі 30 545,24 грн., в т.ч. по періодам: 2019 - 9 742,16 грн., 2020 - 11 072,78 грн., 2021-1 258,35 грн., 2022 - 5 189,14 грн., 2024 - 3 282,82 грн.;
- п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.2 розділу 2 Положення №13, ФОП ОСОБА_1 проводила розрахункові операції без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;
- п.1, п.2, п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ФОП ОСОБА_1 проводила розрахункові операції «розрахунки по еквайрінгу» без застосування РРО та не створила у паперовій та/або електронній формі, не видала розрахункові документи встановленої форми та змісту;
- порушено п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПКУ документи надані не в повному обсязі, а саме: відсутні банківські документи (виписки банку) по зазначеним розрахунковим рахункам за період 2019-2020 роки, не надано залишки ТМЦ на перше число кожного року та на кінець перевіряємого періоду.
На підставі висновків акту перевірки №1412/04-36-24-07/3383811820 від 08.04.2026 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] від 19.05.2026 року, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на доходи з фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 366 542,89 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 54 642,35 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №[номер приховано], яким збільшено грошове зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 30 545,24 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 4 553,53 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] від 19.05.2026 року, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, ст.17 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями)» застосовано штрафні санкції в розмірі 1 312 938,01 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №[номер приховано], яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 173 921,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 43 480,25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] від 19.05.2026 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 60 153,50 грн. у зв`язку із нескладанням податкових-накладних в електронній формі та реєстрацію їх в ЄРПН на суму ПДВ 120 307,00 грн. за період з 12.2021 - 12.2024 року;
- податкове повідомлення-рішення №[номер приховано], яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1 020,00 грн. у зв`язку із ненаданням первинних документів, які розкривають здійсненням господарських операцій;
- рішення №[номер приховано] від 19.05.2026 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 166 189,04 грн. за донарахування податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-[телефон приховано] від 19.05.2026 року на суму 440 907,13 грн.
Непогоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України).
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Згідно з пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки, що, в свою чергу, є предметом дослідження у даній справі.
При цьому виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В Податковому кодексу України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.
Аналогічний підхід до розуміння суті виїзної перевірки був сформульований Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 року по справі №520/8836/18, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, а також у постановах Верховного Суду від 17.05.2019 року по справі №823/2530/18, від 23.04.2020 року по справі №826/20146/15, від 24.01.2019 року по справі №805/1941/17-а, від 22.04.2021 року по справі №820/2993/16 та від 13.02.2024 року по справі №140/3135/19.
Як встановлено судом, в акті перевірки зазначено, що перевірка проведена в приміщенні ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького, буд. 25, кімн. 222 згідно заяви.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд зауважує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд звертає увагу відповідача, що позивач визначив як одну з підстав позову - наявність процедурних порушень під час призначення та проведення податкової перевірки, зокрема, відповідачем призначено документальну планову виїзну перевірку, а проведено фактично документальну планову невиїзну перевірку.
В свою чергу відповідач по тексту відзиву не наводить жодних обґрунтувань та заперечень стосовно вказаної підстави позову.
Крім цього відповідачем не надано до суду жодної заяви, про яку зазначено в акті перевірки, та яку відповідач вважає підставою для проведення спірної перевірки в приміщенні контролюючого органу.
Таким чином, встановлені у цій справі обставини свідчать, що відповідачем в порушення положень податкового законодавства, за ініційованої до проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, фактично було проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням позивача.
Стосовно посилання щодо ненадання документів під час проведення перевірки слід зазначити, що обов`язок платника податків надавати усі первинні документи, пов`язані з предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні.
За змістом пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Оскільки позапланову виїзну документальну перевірку проведено у приміщенні податкового органу не можна достеменно вважати, що контролюючий орган вчинив дії, направлені на фактичне отримання від позивача первинних документів після початку проведення перевірки, а позивач мав об`єктивну можливість подати відповідні первинні документи у строк, передбачений для подання таких документів.
Таким чином суд доходить висновку, що відповідач, призначивши документальну планову виїзну перевірку, а провівши фактично документальну планову невиїзну перевірку, порушив порядок проведення податкової перевірки, що є самостійною підставою визнання незаконною такої перевірки та її наслідків.
Означену позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 13.02.2024 року по справі №140/3135/19.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що відповідно наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №644-п від 11.02.2026 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вказана підстава проведення перевірки - п.69.35-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Відповідно пп.69.35-2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що з 1 грудня 2023 року по 31 грудня 2024 року включно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2023 та 2024 роки можуть бути включені виключно:
1) платники податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції;
2) платники податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес);
3) платники податків, які надають/надавали фінансові, платіжні послуги;
4) нерезиденти, які здійснюють/здійснювали в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, та/або відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва нерезидента, які відповідають хоча б одному з таких критеріїв:
рівень зростання податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень зростання доходів платника податків;
декларування нарахованої заробітної плати за відсутності декларування об`єкта оподаткування податком на прибуток або декларування доходу, звільненого від оподаткування відповідно до міжнародного договору України;
5) інші платники податків, які на основі показників, сформованих за підсумками 2021 календарного року, відповідають хоча б одному з таких критеріїв: рівень сплати податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі. Цей критерій не поширюється на платників єдиного податку; рівень сплати податку на додану вартість на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі. Цей критерій не поширюється на платників податків, у яких операції з вивезення товарів за межі митної території України становлять 25 і більше відсотків загального обсягу постачання та одночасно рівень сплати податку на прибуток становить не менше 50 відсотків рівня сплати податку на прибуток у відповідній галузі; дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість більше ніж у два рази; загальна сума витрат, відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального річного доходу, задекларованого у такій декларації, за умови що сума загального річного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності, становить 10 мільйонів гривень і більше; нарахування та/або виплата податковим агентом - юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати в розмірі менше середньої заробітної плати у відповідній галузі у відповідному регіоні (за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику).
Передбачені цим підпунктом рівні сплати відповідного податку по галузях та показники середньої заробітної плати у відповідній галузі за регіонами, сформовані на основі показників за підсумками 2021 календарного року, публікуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок". При цьому для цілей цього підпункту галузь визначається за видами економічної діяльності на рівні класу згідно з КВЕД 009:2010.
При формуванні плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2024 рік враховуються показники позитивної динаміки: рівнів сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по відповідній галузі за дев`ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання річної звітності враховуються показники за 2023 рік. У разі якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, враховуються показники за попередній рік; рівнів нарахування та/або виплати податковим агентом - юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати за дев`ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за четвертий квартал 2023 року враховуються показники за чотири квартали 2023 року.
При цьому формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок та внесення змін до нього здійснюються без урахування вимог, передбачених пунктом 77.2 статті 77 цього Кодексу.
Таким чином, встановлено, що п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлює відмінні від ст.77 Податкового кодексу України підстави для проведення документальної планової перевірки, а саме: спеціальне коло суб`єктів, що підлягають перевірці, спеціальний порядок формування плану графіку та внесення змін до річних планів графіків; спеціальний порядок повідомлення платників податків про перевірку.
Однак, в наказі відповідача не вказана конкретна підстава проведення перевірки позивача.
Крім цього суд зазначає, що пп.69.35-2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України установив підстави для проведення документальних планових перевірок на 2023 та 2024 роки.
В свою чергу в даному випадку документа планова перевірка була проведена в 2026 році.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість в даному випадку правової підстави для призначення документальної планової перевірки позивача.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 по складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".
У ще одній справі (постанова від 22.09.2020 року по справі №520/8836/18), окрім наведених, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".
Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.04.2026 року по справі №460/7706/25.
З вказаного вбачається, що встановивши таке порушення процедури проведення перевірки, як необґрунтованість в даному випадку правової підстави для призначення документальної планової перевірки, а також проведення іншого виду перевірку, а саме: документальної планової невиїзної, замість документальної планової виїзної перевірки, тобто в даному випадку було проведено перевірку без дотримання порядку призначення і проведення такого виду перевірки, має своїм наслідком визнання протиправними її результатів і до аналізу інших обставин, суд може не переходити, з огляду на викладену вище практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Оскільки істотні порушення у порядку призначення та проведення податкової перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд не вдається до аналізу доводів сторін щодо наявності або відсутності порушень в діях позивача, викладених в акті перевірки.
Таким чином суд доходить висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-[телефон приховано] від 19.05.2026 року та рішення №[номер приховано] від 19.05.2026 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 13 312,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, №[номер приховано] від 19.05.2026 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-[телефон приховано] від 19.05.2026 року та рішення №[номер приховано] від 19.05.2026 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 13 312,00 грн. (тринадцять тисяч триста дванадцять гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 22.09.2026 року відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський