ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року Справа № 160/19334/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
06.07.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову виплати пенсійного забезпечення починаючи з 28.09.2021 року ОСОБА_1 , оформлене листом №60102-40281/ З-01/8-0400/26 від 18.05.2026 року.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначити дату виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 28.09.2021 року.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплати пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , за період з 28.09.2021 року по 03.04.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області допущено бездіяльності суб`єкта владних повноважень яка є протиправною та є необхідним зобов`язання вчинити певні дії, а саме: ОСОБА_1 отримала право виходу на пенсійне забезпечення з дати звільнення, тобто з 28.09.2021 року. Однак, у зв`язку з протиправними діями відповідача почала отримувати пенсію лише з 03.04.2025 року.
08.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
10.08.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивач не має на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні лише 24 роки 01 місяць 06 днів при необхідних 25 календарних років. Стаття 17 Закону № 2262 визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії. Звертаємо увагу суду на те, що жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами. Крім того, в Законі № 2262 не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 25 календарних років і більше, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Оскільки в резолютивній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 160/26974/24 відсутня дата, з якої слід призначити ОСОБА_1 пенсію, рішення суду виконано з дня набрання ним законної сили. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно пункту «а» статті 12 Закону № 2262 з дня набрання законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 160/26974/24, а саме з 03.04.2025. Для призначення позивачу пенсії з іншої дати підстави відсутні.
14.08.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що доводи відповідача протирічать рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 року по справі № 160/212/22, де зазначено, що «станом на 27.09.2021 року вислуга років ОСОБА_1 складає: у календарному обчисленні - 24 роки, 01 місяць,06 днів; у пільговому обчисленні 26 років, 00 місяців, 6 днів», тобто на час звільнення особа мала необхідну вислугу років, для виходу на пенсійне забезпечення. Крім того, суперечать рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року по справі № 160/26974/24 відповідно до якого, «наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.08.2024 року 3-о встановлено позивачу стаж за вислугу років на день звільнення 27.09.2021 року: - у календарному обчисленні 24 роки 01 місяць 06 днів; - у пільговому обчисленні 26 років 00 місяців 06 днів. Аналогічна кількість вислуги підтверджується і довідкою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26.10.2024 року №301/04-9708-23».
21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 року у справі № 160/212/22, яке набрало законної сили 25.04.2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено та ухвалено:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови (оформленої листом № 3078/10/04-97-08-20 від 29.11.2021 року) в оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) оформити та направити необхідні документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, до відповідного органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 27.11.2017 року по 27.09.2021 року на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця.
Рішенням відповідача від 17.09.2024 року №[номер приховано] позивачу відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на недостатність календарної вислуги років.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач зверталась до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року у справі №160/26974/24, яке набрало законної сили 03.04.2025 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково та ухвалено:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 17.09.2024 року №[номер приховано], яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.09.2024 року №15 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
ОСОБА_1 з 01.05.2025 року призначено пенсію є за вислугою років.
17.04.2026 року позивач на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області направлено заяву про визначення виплати дати пенсійного забезпечення починаючи з 28.09.2021 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області №60102-40281/З-01/8-0400/26 від 18.05.2026 року повідомлено, що оскільки в резолютивній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №160/26974/24 відсутня дата, з якої слід призначити пенсію, рішення суду виконано з дня набрання ним законної сили.
Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову виплати пенсійного забезпечення починаючи з 28.09.2021 року ОСОБА_1 , оформлене листом №60102-40281/З-01/8-0400/26 від 18.05.2026 року протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до ст. 17-1 Закону 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
17 липня 1992 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» №393 (далі - Порядок №393).
Позивача звільнено до внесення змін в Порядок №393 постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №119.
Станом на дату звільнення позивача (27.09.2021 року) Порядок №393 у п. 3 передбачав пільгове обчислення вислуги років саме для призначення пенсії (не для визначення її розміру).
За змістом правового застосування, що міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а, для наявних фактичних обставин право на призначення пенсії визначається на підставі пільгової вислуги років, а не календарної (п. 9.15, 9.16).
Отже, відповідач повинен був розглядати подання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років виходячи з його пільгової вислуги, а не календарної вислуги, що підтверджується обставинами встановленими вищевказаними судовими рішеннями.
Відповідно до п. «б» ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка визначає строки призначення пенсій, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Статтею 50 вказаного Закону також визначено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (останній абз. ст. 50).
Право на призначення пенсії у позивача виникло з 28.09.2021 року (з наступного дня після звільнення зі служби).
08.11.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з заявою щодо розрахунку вислуги років для призначення пенсії за вислугою років та подання відповідних документів до органу Пенсійного фонду України, що підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 року у справі № 160/212/22, яке набрало законної сили 25.04.2022 року.
Таким чином, після звільнення позивач почала вчиняти активні дії щодо призначення їй пенсії за вислугу років.
Отже, з огляду на вказані обставини та те, що позивач оскаржувала відповідні рішення та дії що стосуються призначення їй пенсії та судовими рішеннями було встановлено наявність права на призначення позивачу пенсії за вислугу років, суд дійшов висновку, що позивачу має бути призначена пенсія з 28.09.2021 року (з наступного дня після звільнення зі служби), у зв`язку з чим дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову виплати пенсійного забезпечення починаючи з 28.09.2021 року ОСОБА_1 , оформлене листом №60102-40281/ З-01/8-0400/26 від 18.05.2026 року є протиправними, а вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Тому, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивачки, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення, нарахування та виплату позивачу пенсію, починаючи з 28.09.2021 року (з наступного дня після звільнення зі служби) з урахуванням фактично сплачених сум.
Щодо зобов`язання відповідача визначити дату виплати пенсійного забезпечення, суд зазначає, що така вимога не відповідає належному захисту прав позивача, у зв`язку з чим така вимога не підлягає задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Так, ч.1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Суд зазначає, що обґрунтованих пояснень щодо необхідності покладення на відповідача додаткового обов`язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. Судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, також не встановлено.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №1.716361047.1 від 17.06.2026 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 665,60 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у виплати пенсійного забезпечення починаючи з 28.09.2021 року, оформлене листом №60102-40281/ З-01/8-0400/26 від 18.05.2026 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 призначення, нарахування та виплату позивачу пенсію, починаючи з 28.09.2021 року (з наступного дня після звільнення зі служби) з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв