ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
22 вересня 2026 року Справа № 215/7612/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції начальника відділення поліції № 5 Шульги Анатолія Вікторовича про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
21 вересня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 серпня 2026 року за підсудністю надійшла справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції начальника відділення поліції № 5 Шульги Анатолія Вікторовича (далі - відповідач), в якому позивач просить встановлення наявності компетенції (повноважень) Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції начальника відділення поліції № 5 Шульги Анатолія Вікторовича при отриманні зустрічної заяви від 07.07.26р створювати штучні перешкоди для надання запрошення з приводу розгляду звернення та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю і зобов`язати прийняти ненормативний правовий акт при повторному її розгляді.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
На підставі наведених положень частини першої статті 19 КАС України вирішення адміністративними судами справ з приводу компетенції суб`єктів владних повноважень можливе виключно у публічно-правових спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Саме при вирішенні таких спорів між суб`єктами владних повноважень суд у разі задоволення позову згідно із пунктом 5 частини другої статті 245 КАС України може прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
Наведена правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19.
Спори, визначенні у пункті 3 частини першої статті 19 КАС України, можуть виникати між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.
Суд зазначає, що під компетенційним спором вважається спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Їхня особливість: сторони у них як позивач, так і відповідач є суб`єктами владних повноважень. Завдання суду в таких спорах встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача. Сталою судовою практикою є визначення спірної компетенції між двома суб`єктами владних повноважень. Розмежування компетенції різних органів має ґрунтуватися зокрема на положенні щодо недопущення дублювання їхніх повноважень.
Однак категорія «реалізація компетенції» визначає, що можуть мати місце не лише спори про її розмежування. Такі спори можуть виникати на підставі прийняття рішення, вчинення дій суб`єктом владних повноважень, які, з позиції іншого суб`єкта владних повноважень, не відповідають закону, виходять за межі компетенції відповідача або прийняті з порушенням встановленої процедури тощо. При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів. Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.
Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також, усунення наслідків дублювання повноважень.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 705/748/17, від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19, в постановах Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а, від 29 квітня 2020 року у справі № 160/1106/19 та інших.
Позивач у цій справі не є суб`єктом владних повноважень, а є фізичною особою, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про встановлення наявності компетенції (повноважень) Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції начальника відділення поліції № 5 Шульги Анатолія Вікторовича (далі - відповідач), при отриманні зустрічної заяви від 07.07.26р створювати штучні перешкоди для надання запрошення з приводу розгляду звернення не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень.
Отже, компетенційний спір в розумінні КАС України в цьому випадку відсутній.
Суд також підкреслює, що пов`язаність вимоги про встановлення наявності компетенції (повноважень) із конкретною заявою особи не змінює природу цієї вимогу та спору в цілому як такого, що може виникнути виключно між суб`єктами владних повноважень, яким позивач не є.
Тобто, неможливим є і розгляд похідних вимог про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправною діяльності, а також зобов`язання вчинити певні дії, оскільки основною та визначальною позовною вимогою є вимога про встановлення відсутності компетенції, в той час як інші вимоги мають похідний характер та заявлені виключно у зв`язку із основною вимогою.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що цей спір передусім є компетенційним, а тому не може бути ініційованим позивачем - фізичною особою.
Суд також наголошує на тому, що саме таке правозастосування щодо поєднання вимог стосовно встановлення компетенції з вимогами про визнання протиправною поведінки та зобов`язання вчинити певні дії здійснено і Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 20 грудня 2024 року у справі № 215/2914/24 та від 24 грудня 2024 року у справі 215/5178/22.
Звертаючись до адміністративного суду з позовом про встановлення наявності компетенції (повноважень) Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції начальника відділення поліції № 5 ОСОБА_2 , позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту. Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає в його випадку способам захисту, визначеним у статті 5 КАС України, які може застосувати суд при вирішенні справи, а також вимогам щодо реальності, обґрунтованості, індивідуальної вираженості прав чи інтересів позивача, порушених відповідачем. У разі, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси, належним та ефективним способом захисту у цьому випадку є оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності у конкретно визначеній спірній ситуації, а не пред`явлення позову щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Зважаючи на обставини, у зв`язку з якими ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду і наведене вище правове регулювання цих відносин, суд вважає, що на підставі статті 19 КАС України юрисдикція адміністративного суду не поширюється на зазначену справу і у відкритті провадження в адміністративній справі потрібно відмовити, оскільки цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у світлі частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому в цьому випадку відсутні підстави для зазначення суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 800/227/17.
Частиною другою статті 170 КАС України передбачено, що про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду (частина четверта статті 170 КАС України).
Відповідно до частини п`ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 19, 170, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції начальника відділення поліції № 5 Шульги Анатолія Вікторовича про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали та позовну заяву з додатками невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Здійснювати формування та зберігання справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Суддя І.О. Свергун