ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року Справа №160/14993/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050029280 від 25.10.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 21.08.2023 в порядку, передбаченому ст. ст. 27, 28, 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для розрахунку розміру пенсії, як не працюючому пенсіонеру, виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок за заявою, поданою представником;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 21.08.2023 по дату фактичної виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.08.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру, здійснити запити відповідно до записів у трудовій книжці щодо отримання довідок по заробітній платі, що враховується для обчислення пенсії, довідок про перейменування (реорганізацію) підприємств, довідок про стаж, навчання, інших недостатніх для призначення пенсії документів, врахувати найвигідніший період по заробітній платі, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №45547-35831/А-01/8-0400/23 від 19.09.2023 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що позивач не перебуває на обліку як отримувач пенсійної виплати в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №160/2286/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, поданої 21.08.2023, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до чинного пенсійного законодавства України на підставі заяви про призначення пенсії, поданої представником позивача 21.08.2023, та прийняти відповідне рішення. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.10.2024 повідомлено, що стаж позивача складає 5 років 8 місяців 5 днів. 25.04.2026 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив повідомити, які періоди не враховано та з яких підстав; здійснити запити довідок для підтвердження стажу, довідок про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії; відповідь надіслати протягом 10 днів. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.04.2026 повідомлено, що прийнято рішення № 047050029280 від 25.10.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Для вирішення питання витребування від підприємств, установ та організацій необхідних для призначення пенсії довідок про факт роботи та про заробітну плату або інших документів, рекомендовано звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України та надати необхідну інформацію щодо запитуваних документів (періоди роботи, місцезнаходження документів тощо). В рішенні від 25.10.2024 зазначено що до загального стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 14.11.1977, оскільки в записі про зміну прізвища не вказано дату видачі свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва до заяви про призначення не долучено. Також, не зараховані періоди роботи, згідно довідки від 19.12.2016 №3/105, виданої Орендним підприємством «Кременчуцька тютюнова фабрика», довідки від 29.08.2016 №Б-403, виданої архівним відділом Адміністрації міста Нижньовартовськ; довідки від 19.12.2018 №3/104, виданої ПАТ «Джей ТІ Інтернешнл Україна»; копії наказу від 03.09.1979 №190-К Українського промислового об`єднання тютюнової промисловості «УКРТАБАКПРОМ»; копії наказу 10.03.1980 №61-к Українського промислового об`єднання тютюнової промисловості «УКРТАБАКПРОМ», оскільки відсутній зв`язок прізвища ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ). Позивач із такою позицією відповідача не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задоволено. Поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду. Відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2020 по 31.12.2020 (досягнення 60 років) - не менше 27 років. Вік заявниці станом на 21.08.2023 - 63 роки. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 32 роки. У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, починаючи з 01.01.2023 по 31.12.2023 - від 20 до 30 років. У разі відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років при наявності страхового стажу 15 років. До загального стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 14.11.1977, оскільки в записі про зміну прізвища не вказано дату видачі свідоцтва про шлюб, копії свідоцтва до заяви про призначення пенсії не долучено. Також, не зараховані періоди роботи згідно: довідки від 19.12.2016 №3/105, виданої Орендним підприємством «Кременчуцька тютюнова фабрика»; довідки від 29.08.2016 №Б-403, виданої Архівним відділом Адміністрації міста Нижньовартовськ; довідки від 19.12.2018 №3/104, виданої ПАТ «Джей ТІ Інтернешнл Україна»; копії наказу 03.09.1979 №190-К Українського промислового об`єднання тютюнової промисловості «УКРТАБАКПРОМ»; копії наказу від 10.03.1980 №61-к Українського промислового об`єднання тютюнової промисловості «УКРТАБАКПРОМ», оскільки відсутній зв`язок прізвища ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ). На підставі наданих документів, загальний стаж роботи складає 5 років 8 місяців 20 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходу з 21.08.2023, представник відповідача зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №160/2286/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначенні пенсії за віком, поданої 21.08.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до чинного законодавства України на підставі заяви про призначення пенсії, поданої представником ОСОБА_1 - Акерманом Р.М. 21.08.2023 та прийнято відповідне рішення. На виконання рішення суду повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 21.08.2023 та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.10.2024 №047050029280. Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №160/2286/24 виконане у повному обсязі, виходячи із покладених судом зобов`язань. Питання призначення пенсії не розглядалось, рішення про призначення пенсії не приймалось, пенсія не нараховувалась, отже, відсутній пропуск строку виплати пенсії. Рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.10.2024 №047050029280 до цього часу не оскаржувалось. З огляду на викладене, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована як громадянка України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 07.03.2018.
21.08.2023 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком та відповідними підтвердними документами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №160/2286/24 (суддя Златін С.В.) визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, поданої 21.08.2023; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до чинного пенсійного законодавства України на підставі заяви про призначення пенсії, поданої представником ОСОБА_1 - Акерманом О.М. 21.08.2023 та прийняти відповідне рішення.
Означене рішення суду набрало законної сили 01.04.2024.
13.09.2024 позивачем подано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про виплату пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати), починаючи з 13.09.2024, на поточний рахунок, який відкрито у Фiлiї - Одеське обласне управлiння публічного акцiонерного товариства «Державний ощадний банк України».
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №160/2286/24 (суддя Златін С.В.) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 21.08.2023 та за результатом розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.10.2024 №047050029280, яке мотивоване наступним:
«В результаті повторного розгляду заяви у призначенні пенсії відмовлено. За документами, наданими для призначення пенсії, загальний стаж зараховано по 28.05.1992, та складає 5 років 8 місяців 20 днів. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старше після досягнення ними такого віку 59 років - які народилися з 01 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року. Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
До загального стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 14.11.1977, оскільки в записі про зміну прізвища не вказано дату видачі свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва до заяви про призначення не долучено. Також не зараховані періоди роботи відповідно до:
- довідки від 19.12.2016 №3/105, виданої Орендним підприємством «Кременчуцька тютюнова фабрика»;
- довідки від 29.08.2016 №Б-403, виданої Архівним відділом Адміністрації міста Нижньовартовськ;
- довідки від 19.12.2018 №3/104, виданої ПАТ «Джей ТІ Інтернешнл Україна»;
- копії наказу від 03.09.1979 №190-К Українського промислового об`єднання тютюнової промисловості «УКРТАБАКПРОМ»;
- копії наказу від 10.03.1980 №61-к Українського промислового об`єднання тютюнової промисловості «УКРТАБАКПРОМ», оскільки відсутній зв`язок прізвища ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 )».
25.04.2026 представник позивача звернувся через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою (клопотанням), в якій зазначив, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.10.2024 повідомлено, що стаж ОСОБА_1 складає 5 років 8 місяців 5 днів. З огляду на викладене, просив повідомити, які періоди не враховано та з яких підстав; здійснити запити довідок для підтвердження стажу, довідок про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.05.2026 №63020-42795/А-01/8-0400/26 «Про розгляд звернення» повідомлено представнику позивача про те, що виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №160/2286/24 в повному обсязі в межах покладених судом зобов`язань та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 25.10.2024 №047050029280, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Додатково рекомендовано для вирішення питання витребування від підприємств, установ та організацій, необхідних для призначення пенсії довідок про факт роботи та про заробітну плату або інших документів звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України та надати необхідну інформацію щодо запитуваних документів (періоди роботи, місцезнаходження документів тощо).
01.06.2026 представник позивача звернувся через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою (клопотанням), в якій просив здійснити запити довідок для підтвердження стажу, довідок про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії, інших недостатніх документів на підставі записів трудової книжки; повідомити про загальний врахований стаж.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.07.2026 №78824-55667/А-01/8-0400/26 «Про розгляд звернення» повідомлено представнику позивача про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №160/2286/24 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 21.08.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийнято рішення про відмову від 25.10.2024 №047050029280 через відсутність необхідного страхового стажу 27років. Згідно з наданими документами та даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 1 місяць 18 днів (зарахований по 08.08.2011). Відповідно до переліку послуг органів Пенсійного фонду України для надання допомоги у витребуванні документів, необхідних для призначення пенсії, необхідно надати інформацію, що дозволить сформувати запит та отримати необхідний документ, а саме: повну назву підприємства, установи, організації, де особа працювала (навчалась, проходила службу), їх адреси або адреси правонаступників ліквідованих підприємств, установ, організацій.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Згідно зі статтею 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Правлінням Пенсійного фонду затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника, який працював на (в) підприємстві, установі, організації, може бути подана через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи, організації (пункт 1.3 Порядку № 22-1).
Відповідно до частини 2 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнано не конституційними положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та втратили силу з моменту прийняття Конституційним Судом України Рішення.
Зокрема, в пункті 3 резолютивної частини Рішення звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
З часу ухвалення, Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 ПФУ жодних нормативних актів які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають за межами України ПФУ не приймає, та напроти застосовує схеми, спрямовані на позбавлення соціального забезпечення зазначеній категорії громадян.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
Позивач, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України. Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.
Щодо неврахування відповідачем періодів трудової діяльності позивача до його страхового стажу, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду поданих документів відповідач визначив страховий стаж позивача 5 років 8 місяців 20 днів (згідно інформації з форми РС-право), у зв`язку з чим, дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.
При цьому, до страхового стажу відповідачем не було зараховано періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці позивача, посилаючись на те, що в записі про зміну прізвища не вказано дату видачі свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва до заяви про призначення пенсії не долучена.
Крім того, відповідачем не зараховано періоди роботи позивача, відповідно до: довідки від 19.12.2016 №3/105, виданої Орендним підприємством «Кременчуцька тютюнова фабрика»; довідки від 29.08.2016 №Б-403, виданої Архівним відділом Адміністрації міста Нижньовартовськ; довідки від 19.12.2018 №3/104, виданої ПАТ «Джей ТІ Інтернешнл Україна»; копії наказу від 03.09.1979 №190-К Українського промислового об`єднання тютюнової промисловості «УКРТАБАКПРОМ»; копії наказу від 10.03.1980 №61-к Українського промислового об`єднання тютюнової промисловості «УКРТАБАКПРОМ», оскільки відсутній зв`язок прізвища ОСОБА_2 (Коваленко)».
Суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсійне забезпечення є конституційною гарантією соціального захисту особи, а тому реалізація такого права не може ставитися у залежність виключно від формального дотримання вимог щодо оформлення документів, якщо наявні докази у своїй сукупності дають можливість достовірно встановити відповідні обставини.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Разом з тим частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Таким чином, оскільки спірні періоди трудової діяльності позивача припадають на час до 01.01.2004, їх зарахування до страхового стажу повинно здійснюватися за правилами законодавства, яке регулювало порядок обчислення стажу за відповідні періоди.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується, зокрема, робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та господарювання.
При цьому статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічне правило міститься у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Інші документи застосовуються у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Таким чином, сама наявність у позивача трудової книжки має істотне правове значення для вирішення питання щодо його страхового стажу.
У даній справі відповідач фактично не заперечує існування трудової книжки позивача та не ставить під сумнів її належність саме позивачу. Водночас, спірні записи були виключені відповідачем із розрахунку стажу суто з формальної підстави.
Однак, така підстава сама по собі не може бути визнана достатньою для повного неврахування трудової діяльності позивача
Особливої уваги потребує те, що трудова книжка позивача була заповнена 14.11.1977, тобто є документом, оформленим у відповідний період та за правилами ведення трудових книжок, які діяли на той час.
На час оформлення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162. Вказана Інструкція визначала трудову книжку основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Водночас, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, набрала чинності лише у 1993 році та замінила відповідну Інструкцію, яка діяла раніше.
Суд наголошує на тому, що зміст трудової книжки позивача від 14.11.1977 підлягає оцінці в цілому, а не шляхом автоматичного виключення усіх періодів трудової діяльності.
З матеріалів справи судом встановлено, що у трудовій книжці позивача зазначено прізвище ОСОБА_2 , прізвище ОСОБА_3 закреслено.
Разом із цим, на титульній сторінці трудової книжки позивача наявний запис про зміну прізвища на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом РАЦС м. Кременчук Полтавської області.
На підтвердження зазначеної вище обставини у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 09.08.1980, зазначено, що після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_2 .
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на неприпустимість формального підходу до зарахування страхового стражу.
Так, у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист. У цій же справі Верховний Суд звернув увагу на обов`язок органу Пенсійного фонду належним чином перевіряти документи та, за наявності сумнівів, вживати заходів для отримання додаткових відомостей, а не обмежувати право особи лише через формальні недоліки документа.
Аналогічний правовий підхід Верховний Суд застосував у постанові від 20.01.2021 у справі №588/647/17, зазначивши, що відхилення трудової книжки як доказу через формальні розбіжності фактично зводиться до надмірного формалізму.
Отже, орган Пенсійного фонду України, вирішуючи питання про право особи на пенсію, повинен встановлювати фактичну наявність стажу, а не лише перевіряти відповідність кожного реквізиту документа формальним вимогам.
При цьому, недоліки в оформленні трудової книжки, допущені роботодавцем або іншою відповідальною особою, не можуть автоматично покладатися на працівника та мати наслідком позбавлення його права на пенсійне забезпечення.
У даній справі відповідач не навів жодного доказу того, що записи про трудову діяльність позивача є підробленими, внесені щодо іншої особи, містять недостовірні відомості про періоди роботи або що позивач фактично не був працевлаштований до зазначених у трудовій книжці підприємств.
Навпаки, сам факт існування трудової книжки, її оформлення у 1977 році, наявність у ній послідовних записів про трудову діяльність, а також можливість ідентифікувати особу позивача дають підстави для висновку про те, що відповідач без достатніх правових підстав виключив зазначені періоди зі страхового стажу позивача.
Зміна прізвища позивача у трудовій книжці не є порушенням роботодавцем порядку оформлення такого запису та автоматично не позбавляє працівника права на зарахування фактично відпрацьованих періодів роботи до страхового стажу.
Разом із тим, суд зазначає, що відповідальність за неналежне оформлення кадрового документа не може бути фактично перенесена на працівника, який не здійснював відповідного запису та не мав можливості контролювати дотримання роботодавцем правил ведення трудової документації.
Зазначений висновок узгоджується із судовою практикою, відповідно до якої неналежне ведення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.
Таким чином, за відсутності доказів недостовірності записів у трудовій книжці та за наявності можливості встановити тотожність особи позивача, формальна невідповідність оформлення запису про зміну прізвища, а також ненадання самого свідоцтва про шлюб, не може бути підставою для неврахування періодів роботи, які безпосередньо зазначені у трудовій книжці позивача.
Отже, суд приходить до висновку, що неврахування відповідачем періодів трудової діяльності позивача, зазначених у трудовій книжці від 14.11.1977 з мотивів неналежного оформлення запису про зміну прізвища, без встановлення недостовірності таких записів, є проявом надмірного формалізму та не відповідає положенням статей 46 Конституції України, 24 Закону №1058-IV, статей 56, 62 Закону №1788-XII та положенням Порядку №637.
Таким чином, спірні періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці позивача від 14.11.1977 підлягають врахуванню відповідачем при визначенні страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком.
Щодо неврахування відповідачем довідок про підтвердження страхового стажу позивача, суд зазначає таке.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), передбачено перелік документів, що додаються до заяви для призначення пенсії за віком.
Згідно з п. п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Суд наголошує на тому, що у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 25.10.2024 №047050029280, прийнятого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №160/2286/24 (суддя Златін С.В.), відповідачем лише зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи відповідно до: довідки від 19.12.2016 №3/105, виданої Орендним підприємством «Кременчуцька тютюнова фабрика»; довідки від 29.08.2016 №Б-403, виданої Архівним відділом Адміністрації міста Нижньовартовськ; довідки від 19.12.2018 №3/104, виданої ПАТ «Джей ТІ Інтернешнл Україна»; копії наказу від 03.09.1979 №190-К Українського промислового об`єднання тютюнової промисловості «УКРТАБАКПРОМ»; копії наказу від 10.03.1980 №61-к Українського промислового об`єднання тютюнової промисловості «УКРТАБАКПРОМ», оскільки відсутній зв`язок прізвища ОСОБА_6 ).
При цьому, з наданих позивачем матеріалів можливо установити особу позивача, зміну прізвища та належність позивачу підтвердних документів. Інших недоліків та/або розбіжностей у наданих документах відповідачем не зазначено та обґрунтовано.
Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перевірки відповідачем належності відповідних підтвердних документів позивачу, шляхом звернення до органів, установ, організацій, якими означені документи було видано.
Відтак, неврахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки від 14.11.1977 та підтверджуючих періоди роботи позивача документів, наданих разом із заявою про призначення пенсії від 21.08.2023, призвело до безпідставного визначення страхового стажу позивача у 5 років 8 місяців 20 днів та, як наслідок, до відмови у призначенні пенсії за віком.
За таких обставин, спірне рішення відповідача не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, оскільки прийняте без належного встановлення всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про пенсійне забезпечення позивача та без належної оцінки документів, які підтверджують трудову діяльність позивача.
Враховуючи, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, а після зарахування спірних періодів страховий стаж позивача підлягає визначенню з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, суд вважає, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом скасування протиправного рішення відповідача та зобов`язання останнього врахувати спірні періоди при визначенні права позивача на пенсію за віком.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Як слідує з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На час розгляду справи позивачеві пенсія ще не призначена і остаточний правильний обрахунок стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, пенсійним органом не проведено, відтак, останнім і не зроблено остаточного висновку про наявність/відсутність у позивача достатнього страхового стажу для призначення такої пенсії.
При цьому, призначення пенсії, в тому числі і обрахування стажу, необхідного для її призначення, за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України. Суд не має права перебирати на себе функції органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії, якщо відсутні підстави стверджувати, що у цьому випадку для прийняття рішення про призначення пенсії виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У даному випадку прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень-відповідача діяти на власний розсуд, бо останньому слід на виконання цього рішення суду здійснити новий обрахунок страхового стажу позивача, з урахуванням періодів роботи, зазначених у трудовій книжці позивача від 14.11.1977 та підтвердних документів, наданих разом із заявою про призначення пенсії за віком від 21.08.2023 та після остаточного обрахунку страхового стажу позивачу визначитися із тим, чи достатньо такого стажу для призначення позивачеві пенсії за віком на умовах відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.
Саме при повторному розгляді заяви відповідач має здійснити належне визначення страхового стажу позивачки, перевірити всі подані документи, визначити наявність передбачених законом підстав для призначення пенсії та, за наявності відповідного права, здійснити її обчислення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
При цьому повторний розгляд заяви не означає можливості для відповідача повторно відмовити позивачці з підстав, які вже були предметом судової оцінки та визнані судом необґрунтованими.
Водночас вимоги позивача про безпосереднє призначення пенсії як непрацюючому пенсіонеру, визначення її розміру з урахуванням заробітної плати, проведення перерахунку відповідно до статей 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплату пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок на даній стадії є передчасними.
Такі вимоги є похідними від питання про призначення пенсії, яке після скасування протиправного рішення відповідача підлягає повторному вирішенню останнім з урахуванням висновків суду.
Оскільки на час розгляду справи пенсія позивачу відповідачем не призначена, судом не встановлено остаточного розміру страхового стажу, заробітної плати, яка має бути врахована при обчисленні пенсії, а також конкретного розміру пенсійної виплати.
За таких обставин суд не має можливості наперед визначити розмір пенсії, здійснити її перерахунок за статтями 27, 42 Закону №1058-IV.
Так само вимога щодо виплати пенсії на конкретний банківський рахунок є похідною від факту призначення пенсії та виникнення у позивача права на її отримання, а тому, не може бути задоволена до вирішення відповідачем питання про призначення пенсії.
Отже, суд приходить до висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності, зазначених у трудовій книжці, та підтвердних документах, наданих разом із заявою про призначення пенсії за віком від 21.08.2023.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 3 ст. 139 при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У матеріалах справи наявні докази на підтвердження сплати позивачем судового збору в розмірі 851,97 грн. З огляду на часткове задоволення позовної заяви, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 426,00 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 143, 242-243, 245-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050029280 від 25.10.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці від 14.11.1977 та підтвердних документах, наданих разом із заявою про призначення пенсії за віком від 21.08.2023.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.08.2023 із урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності, зазначених у трудовій книжці від 14.11.1977 та підтвердних документах, наданих разом із заявою про призначення пенсії за віком від 21.08.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 426 (чотириста двадцять шість) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька