КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 року м. Київ справа №320/3787/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІР ХАБ»
до Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІР ХАБ» (надалі - Позивач/ТОВ «БІР ХАБ»/Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - Відповідач/ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №[номер приховано] від 24.07.2023 р. (надалі - ППР №[номер приховано]).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване ППР прийняте ГУ ДПС у м. Києві за результатами безпідставно проведеної фактичної перевірки, а тому застосування до Товариства штрафних санкцій на підставі такого ППР є незаконним.
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання вимог ухвали суду ГУ ДПС у м. Києві подало до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що ППР №[номер приховано] прийняте контролюючим органом правомірно, оскільки фактична перевірка Товариства була проведена у відповідності до вимог податкового законодавства, за результатами якої встановлено факт порушення ТОВ «БІР ХАБ» норм законодавства, що регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, щодо несвоєчасного подання звітів форми №2-РС та форми №1-ОА, а також подання вказаних звітів із недостовірними відомостями.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БІР ХАБ» (код ЄДРОПУ 44232344) зареєстроване Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією та з 16.06.2021 р. перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у м. Києві (Оболонський район м. Києва).
Основним видом господарської діяльності Товариства є виробництво пива (КВЕД: 11.05), для провадження якої була отримана відповідна ліцензія.
20.06.2023 р. на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання» №1861-п від 04.05.2023 р. (надалі - Наказ №1861) та ст.20 та ст.80 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) ГУ ДПС у м. Києві була проведена фактична перевірка ТОВ «БІР ХАБ» за місцем виробництва пива (цеху) з питань дотримання вимог ПК України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», за результатами якої складений акт №47030/Ж5/26-15-09-01/44232344 від 30.06.2023 р. (надалі - Акт перевірки №47030).
Відповідно до змісту Акта перевірки №47030 ГУ ДПС у м. Києві було проведено фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ «БІР ХАБ» - цех (місце виробництва пива) за адресою: м. Київ, вул. Академіка Білецького, 34-Б, де Позивач здійснює виробництво алкогольних напоїв (пиво) товарної позиції виду продукції згідно УКТ ЗЕД [номер приховано], [номер приховано]. Також за вказаною адресою знаходиться місце зберігання алкогольних напоїв (виключно пиво), внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання 05.06.2023 р., індивідуальний номер МЗ 26180200821.
На момент проведення перевірки Товариство мало діючі ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв товарної позиції виду продукції згідно УКТ ЗЕД [номер приховано] та [номер приховано] за реєстраційним номером 9901082022200048, терміном дії з 24.11.2022 р. - безстроково; ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, виключно пивом, для виробників пива з обсягом виробництва до 3000 гектолітрів на рік за реєстраційним номером 99021[телефон приховано], терміном дії з 15.02.2023 р. по 15.02.2028 р.
При цьому згідно із наданими Товариством до перевірки пояснень разом із копіями документів на запит контролюючого органу останнім під час проведення фактичної перевірки встановлено обставини щодо:
зберігання алкогольних напоїв (пиво) товарної позиції виду продукції згідно УКТ ЗЕД [номер приховано], [номер приховано] у період з 23.02.2023 р. по 04.06.2023 р. у місці зберігання за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Академіка Білецького, 34-Б, невнесеного до Єдиного державного реєстру місць зберігання;
несвоєчасне подання звітів за формою №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» за 7 звітних періодів: листопад та грудень 2022 р., а також січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 р. Крім того, звіти за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 р. надано Товариством з недостовірними відомостями про обсяги виробництва - у гр.5 «Вироблено у звітному місяці» розділу І «Обіг алкогольних напоїв» таких звітів;
несвоєчасне подання звітів за формою №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» за 4 звітні періоди: лютий, березень, квітень, травень 2023 р. Крім того, звіти за лютий, березень, квітень, травень 2023 р. надано Товариством з недостовірними відомостями про обсяги придбання алкогольних напоїв у звітному періоді - у гр.5 «Обсяги придбання алкогольних напоїв у виробника у звітному місяці» розділу І «Обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв» таких звітів.
У зв`язку із цим, в Акті перевірки №47030 викладено висновок про виявлення ГУ ДПС у м. Києві порушень вимог законодавства, а саме: ч.59 ст.15 та ч.3 ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Разом із тим 24.07.2023 р. на підставі Акта перевірки №47030 ГУ ДПС у м. Києві було прийняте ППР за формою «С» №[номер приховано] з розрахунком фінансових санкцій, яким застосовано до ТОВ «БІР ХАБ» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 187 000,00 грн. за платежем: штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Не погоджуючись із вказаним ППР, Товариство оскаржило його в адміністративному порядку, за результатами чого ДПС України було прийняте рішення №30668/6/99-00-06-03-02-06 від 13.10.2023 р. «Про результати розгляду скарги», яким ППР №[номер приховано] залишено без змін, а скарга Товариства - без задоволення.
У той же час, вважаючи, що ГУ ДПС у м. Києві були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «БІР ХАБ» під час проведення фактичної перевірки та прийняття ППР №[номер приховано], Позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого суд приймає рішення з огляду на наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ПК України).
Відповідно до п.61.1 та п.61.2 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст.41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно із пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Поряд із цим, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст.80 ПК України, за вимогами п.80.1 якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу, де визначені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок (п.80.5 ст.80 ПК України).
Згідно із п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Не пред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
Таким чином, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
При цьому у питанні застосування пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Отже, як зазначив Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 р. у справі №280/1431/23, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього п.81.1 ст.81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі №460/2663/22, від 26.07.2023 р. у справі №280/4696/22, від 27.11.2023 р. у справі №420/11790/22.
Окрім того, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 р у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 28.09.2022 р. у справі №160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується Позивачем, перед початком проведення фактичної перевірки ГУ ДПС у м. Києві були пред`явлені директору ТОВ «БІР ХАБ» службові посвідчення, направлення на перевірку від 16.06.2023 р. №10189/26-15-01-01 та №10190/26-15-01-01, а також вручено копію Наказу №1861 разом із Додатком №17 до нього під підпис.
З огляду на зміст Наказу №1861 та Додатку №17 до нього судом встановлено, що окрім посилань на пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України та Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» як на підставу фактичної перевірки, у ньому також зазначено про проведення перевірки з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво і обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Також наявне посилання на доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами №1435/26-15-09-01-09 від 04.05.2023 р.
Згідно із цим, оскільки здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах є самостійною підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, у даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.
Таким чином, суд зазначає, що Наказ №1861 відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення фактичної перевірки у відповідності до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, тому не приймає до уваги посилання Позивача на відсутність правового обґрунтування проведення Відповідачем такої перевірки як на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення фактичної перевірки, що зумовлюють протиправність прийнятого за її результатом ППР.
У той же час щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та правомірності нарахування штрафних санкцій за оскаржуваним ППР №[номер приховано] суд звертає увагу на нижченаведене.
Відповідно до змісту ППР №[номер приховано] ГУ ДПС у м. Києві повідомлено ТОВ «БІР ХАБ» про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 187 000,00 грн. на підставі Акта перевірки №47030 за порушення ч.3 ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Так, з Акта перевірки вбачається, що підставами для вказаного висновку Відповідача слугувало встановлення під час фактичної перевірки Товариства наступних обставин, а саме:
несвоєчасне подання звітів за формою №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» за 7 звітних періодів: листопад та грудень 2022 р., а також січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 р. Крім того, звіти за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 р. надано Товариством з недостовірними відомостями про обсяги виробництва - у гр.5 «Вироблено у звітному місяці» розділу І «Обіг алкогольних напоїв» таких звітів»;
несвоєчасне подання звітів за формою №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» за 4 звітні періоди: лютий, березень, квітень, травень 2023 р. Крім того, звіти за лютий, березень, квітень, травень 2023 р. надано Товариством з недостовірними відомостями про обсяги придбання алкогольних напоїв у звітному періоді - у гр.5 «Обсяги придбання алкогольних напоїв у виробника у звітному місяці» розділу І «Обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв» таких звітів.
При цьому у Додатку №1 до вказаного Акта перевірки викладені дані щодо виявлених під час перевірки розбіжностей між фактичними даними у наданих Товариством до перевірки документів та зазначеними Позивачем показниками у Звітах за формою №2-РС про обсяги виробництва - у гр.5 «Вироблено у звітному місяці» розділу І «Обіг алкогольних напоїв», а також у Звітах за формою №1-ОА про обсяги придбання алкогольних напоїв - у гр.5 «Обсяги придбання алкогольних напоїв у виробника у звітному місяці» розділу І «Обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв» у звітних періодах.
Також у Додатку №2 до Акта перевірки №47030 наведено зведені дані щодо поданих Товариством Звітів за формами №2-РС та №1-ОА за перевіряємий період із порушенням граничного терміну їх подання за відповідні звітні періоди, а саме щодо кожного Звіту зазначено: рік, місць та тип періоду, реєстраційний номер документу, дата фактичної подачі, код та найменування типу документу, граничний термін подачі.
Поряд із цим, як зазначено Акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, під час проведення фактичної перевірки директором ТОВ «БІР ХАБ» були надані письмові пояснення за вих.№1 від 22.06.2023 р. щодо виявлених контролюючим органом порушень несвоєчасного подання звітності за формами №2-РС та №1-ОА із посиланням Товариства на воєнний стан, постійні перебої електроенергії тощо, що не сприяло коректній роботі підприємства. Також Товариство не спростовує факт зазначення у Звітах за формами №2-РС та №1-ОА за звітні періоди недостовірних даних та вказує на допущення механічної помилки, зокрема у Звіті за формою №2-РС за квітень 2023 р.
Тобто Позивачем самостійно погоджено наявність виявлених контролюючим органом порушення.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/надалі - Закон №481/95) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, у тому числі алкогольними напоями.
Контроль і відповідальність за порушення Закону №481/95 регулюється розділом V цього Закону, у ч.1 ст.16 якого вказано, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Частиною 3 ст.16 Закону №481/95 передбачено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, за формою, встановленою цим органом. У разі якщо в місяці, наступному за звітним місяцем, суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) самостійно виявив помилки у поданому ним звіті за звітний місяць, він зобов`язаний подати уточнений звіт до кінця місяця, наступного за звітним місяцем. У такому разі штраф, встановлений абз.19 ч.2 ст.17 цього Закону, не застосовується.
Поряд із цим, відповідно до ч.3 ст.16 Закону №481/95 наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 р. №49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення» (у редакціях, чинних на момент виникнення правовідносин), яким були затверджені форми звіту №1-ОА (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.03.2016 р. за №340/28470) та №2-РС (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.03.2016 р. за № 341/28471), а також порядки їх заповнення.
Отже, оскільки вказаним вище Наказом чітко передбачені вимоги та порядок заповнення Звітів №1-ОА та №2-РС, тому у разі встановлення допущених помилок та/або невірне відображення даних у таких звітах у порівнянні контролюючим органом з первинними документами, відображені у Звітах №1-ОА та №2-РС дані правомірно не будуть вважатися достовірними.
Згідно із абз.19 ч.2 ст.17 Закону №481/95, де встановлюється відповідальність за порушення норм цього Закону, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується доводами позовної заяви, Позивач не спростовує висновки Відповідача щодо подання ТОВ «БІР ХАБ» у звітних періодах Звітів за формами №2-РС та №1-ОА з недостовірними відомостями та погоджується із порушенням граничних термінів для їх подання за відповідні звітні періоди, посилаючись на воєнний стан як на належну обставину щодо причин неподання такої звітності у встановлений Законом №481/95 строк, на підтвердження чого до позовної заяви додав роздруківку із сайту новин від 09.05.2023 р.
Згідно із цим, суд вважає за належне вказати, що відповідно до абз.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №2102-1Х, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Підпунктом 69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків на зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст.ст.39 і 392, п.46.2 ст.46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У той же час суд також звертає увагу на наказ Міністерства фінансів України від 29.07.2022 р. №225, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2022 р. за №967/38303, яким затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків обов`язків, визначених п.69.1 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та перелік документів на підтвердження (надалі - Порядок №225).
Відповідно до абз.2 п.3 розділу ІІ Порядку №225 у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30.09.2022 р. заяву про відсутність такої можливості.
Платники податків, які не подали у строки, встановлені п.п.3 та 4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченого Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов`язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи (п.7 розділу ІІ Порядку №225).
Таким чином, єдиним документально підтверджуючим доказом відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій обов`язок, у т.ч. щодо дотримання термінів подання звітності, є заява у довільній формі про відсутність такої можливості та відповідні документи (копії документів), які подані до контролюючого органу не пізніше 30.09.2022 р.
Однак матеріали справи не містять доказів виконання Позивачем вказаної вимоги, як і не містить позовна заява обґрунтувань щодо факту подання/неподання Товариством до 30.09.2022 р. необхідної заяви до контролюючого органу, а тому відсутні підстави вважати Позивача таким, що не мав можливості виконати вчасно обов`язок із подання Звітів за формами №2-РС та №1-ОА за звітні періоди.
Підсумовуючи вищенаведене, Позивач висновки Акта перевірки №47030 про порушення ТОВ «БІР ХАБ» вимог ч.3 ст.16 Закону №481/95 не спростував, доказів, які б засвідчували протилежне суду не надав, у зв`язку із чим суд вважає правомірним застосування ГУ ДПС у м. Києві до Товариства штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 187 000,00 грн. (11*17 000,00 грн.), а підстави для скасування ППР №[номер приховано] - відсутніми.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005 р., п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006 р., п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010 р., п.58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п.29).
Відповідно до ч.5 та ч.8 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «БІР ХАБ» у повному обсязі, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття ним ППР №[номер приховано].
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, яка не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір відшкодуванню не підлягає.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «БІР ХАБ» відмовити в повному обсязі.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.