МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
21 вересня 2026 р. № 400/11581/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. розглянув адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дії щодо виплати пенсії з 19.12.2025 року з урахуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, а також нездійснення виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі № 400/11972/25; зобов`язання виплачувати пенсію, починаючи з 19.12.2025 року без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі № 400/11972/25.
Суд встановив, що ухвалою від 16 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу № 580/490/26 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду на підставі частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшовши переконання про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, та застосування правового підходу, сформульованого у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.
Так, Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25 виснував, що застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 під час виконання судового рішення саме по собі не змінює процесуальної природи спірних правовідносин і не є підставою для звернення до суду з новим адміністративним позовом, оскільки законність таких дій має перевірятися у межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень.
Разом з тим, у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25 Верховний Суд дійшов висновку, що спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, який виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову. При цьому Верховний Суд виходив із того, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про виконання судового рішення із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 є реалізацією ним владних управлінських функцій, а тому таке рішення підлягає самостійній перевірці на відповідність вимогам законодавства в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, істотно відрізняється від правового підходу, сформульованого цього ж дня у постанові у справі № 620/13341/25, у якій Верховний Суд виходив із того, що визначальним для встановлення належного способу судового захисту, є не зміст нормативно-правового акта, застосованого суб`єктом владних повноважень, а процесуальна природа спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення.
Передаючи справу № 580/490/26 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду судова колегія дійшла висновку, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, не забезпечує системного застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України та не може вважатися таким, що узгоджується з принципами правової визначеності, остаточності судового рішення й ефективності судового захисту.
Аналіз правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 квітня 2026 року у справах № 340/7985/25 та № 620/13341/25, свідчить про наявність різних підходів до застосування одних і тих самих норм процесуального права при визначенні належного способу судового захисту у спорах, пов`язаних із виконанням судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу у цій справі щодо виплати пенсії без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 № 821 про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд цієї справи по суті потребує вирішення судом з урахуванням правових висновків судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 580/490/26, тому суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 580/490/26.
Керуючись статтями 236, 243, 248, 256, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 580/490/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко