ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/4441/26
14 вересня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до карток особового рахунку солдата ОСОБА_1 , як військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , за лютий 2023 року встановлено нарахування військовою частиною НОМЕР_2 та виплату військовою частиною НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 40 817,80 гривень, зокрема: нарахування за лютий місяць 2023 року (з 07.02.2023 по 28.02.2023) у розмірі 40 817,80 гривень, з виплатою в березні місяці 2023 року.
Відповідно до карток особового рахунку солдата ОСОБА_1 , як військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , за лютий 2023 року встановлено нарахування військовою частиною НОМЕР_1 та виплату військовою частиною НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 22 643,62 гривень, зокрема: нарахування за лютий місяць 2023 року (з 07.02.2023 по 28.02.2023) у розмірі 22 643,62 гривень, з виплатою в березні місяці 2023 року.
Службовим розслідуванням не встановлено за період часу з лютого місяця 2023 року й по дійсний час фактів доповіді військовослужбовця ОСОБА_1 своєму безпосередньому начальнику у військовій частині НОМЕР_2 про надлишкове та без достатньої на те правової підстави отримання ним грошового забезпечення від військової частини НОМЕР_1 за час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , зокрема за лютий місяць 2023 року.
Відповідно до довідки про надлишкові виплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 за період з 07.02.2023 по 28.02.2023 встановлена загальна надлишкова виплата у розмірі 22 643,62 гривень (двадцять дві тисячі шістсот сорок три гривні 62 копійки).
Отже, помилково отримані солдатом ОСОБА_1 від військової частини НОМЕР_1 кошти у розмірі 22 643,62 гривень підлягають поверненню військовій частині.
Ухвалою суду від 14.07.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2023 № 33, солдата ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 лютого 2023 року, призначити на посаду солдата резерву 1 резервного взводу 12 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , в місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , вважати таким, що з 02 лютого 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.02.2023 № 37, солдата ОСОБА_1 "06"лютого 2023 року вважати таким, що прибув із військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (пункт постійної дислокації) в місце дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 (пункт тимчасової дислокації у зв`язку із відновленням).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (один із підпорядкованих окремих батальйонів військової частини НОМЕР_1 - наразі переформований в 3 мотопіхотний батальйон військової частини НОМЕР_1 ) (по стройовій частині) від 07.02.2023 № 38 солдата ОСОБА_1 за призовом під час мобілізації, який прибув з військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, з 07 лютого 2023 року зарахувати в списки особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення, вважати такими, що справи та посаду прийняв та прибув до пункту дислокації військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 , з 07 лютого 2023 року зарахувати в списки особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення, вважати такими, що справи та посаду прийняв.
Приймання та облік новоприбулого з територіальних центрів комплектації та соціальної підтримки особового складу до військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих їй військових частин, в тому числі й військової частини НОМЕР_2 , а також його подальше направлення до місць фактичного проходження військової служби згідно призначень на відповідні посади, відбувалось через резервну роту військової частини НОМЕР_1 в тимчасовому місці дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .
У військовій частині НОМЕР_1 встановлено допущення в лютому 2023 року лічильної помилки в обліку новоприбулого в особового складу, обумовлену сукупністю наступних обставин: інтенсивність бойових дій з боку агресора, постійна потреба у доукомплектуванні військових частин, значна кількість облікової документації, в тому числі поіменних списків новоприбулих військовослужбовців, у друкованому вигляді або написаної власноруч.
Відповідно до пункту 100 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, забороняється призначення військовослужбовців на посади у порядку службового сумісництва, крім посад, пов`язаних із науково-педагогічною або науковою діяльністю. Призначення на посади в порядку службового сумісництва здійснюється наказом посадової особи, до номенклатури призначення якої належить така посада, на підставі відповідного подання. Особи офіцерського складу, які мають наукові ступені (вчені звання) або стратегічний, оперативно-стратегічний, оперативний, оперативно-тактичний рівень військової освіти та відповідний досвід роботи за фахом, можуть залучатися до Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.07.2026 2 проведення навчальних занять із курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти на умовах погодинної оплати праці з дозволу безпосереднього командира.
Службовим розслідуванням не встановлено суміщення солдатом ОСОБА_1 посад у військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_1 . Зазначені в частині 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" обов`язки військової служби в період часу з 07.02.2023 по 28.02.2023 солдат ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 не здійснював.
Натомість, в період часу з 07.02.2023 по 28.02.2023 солдат ОСОБА_1 обов`язки військової служби виконував у військовій частині НОМЕР_2 .
Таким чином, зважаючи на невиконання солдатом ОСОБА_1 обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в лютому місяці 2023 року та виконання останнім у зазначений період часу обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , слід вважати помилковим та нереалізованим наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2023 № 33 в частині призначення солдата ОСОБА_1 на посаду солдата резерву 1 резервного взводу 12 запасної роти військової частини НОМЕР_1 та визнання його таким, що з 02 лютого 2023 року справи й посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Відповідно до карток особового рахунку солдата ОСОБА_1 , як військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , за лютий 2023 року встановлено нарахування військовою частиною НОМЕР_2 та виплату військовою частиною НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 40 817,80 гривень, зокрема: нарахування за лютий місяць 2023 року (з 07.02.2023 по 28.02.2023) у розмірі 40 817,80 гривень, з виплатою в березні місяці 2023 року.
Відповідно до карток особового рахунку солдата ОСОБА_1 , як військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , за лютий 2023 року встановлено нарахування військовою частиною НОМЕР_1 та виплату військовою частиною НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 22 643,62 гривень, зокрема: нарахування за лютий місяць 2023 року (з 07.02.2023 по 28.02.2023) у розмірі 22 643,62 гривень, з виплатою в березні місяці 2023 року. Службовим розслідуванням не встановлено за період часу з лютого місяця 2023 року й по дійсний час фактів доповіді військовослужбовця ОСОБА_1 своєму безпосередньому начальнику у військовій частині НОМЕР_2 про надлишкове та без достатньої на те правової підстави отримання ним грошового забезпечення від військової частини НОМЕР_1 за час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , зокрема за лютий місяць 2023 року.
Відповідно до довідки про надлишкові виплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 за період з 07.02.2023 по 28.02.2023 встановлена загальна надлишкова виплата у розмірі 22 643,62 гривень (двадцять дві тисячі шістсот сорок три гривні 62 копійки).
Вищенаведені обставини свідчать про те, що причинами надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за період з 07.02.2023 по 28.02.2023 являються: лічильна помилка, яка полягає у помилковому арифметичному розрахунку кількості новоприбулих військовослужбовців та належного їм до виплати грошового забезпечення, і допущена внаслідок значної інтенсивність бойових дій з боку агресора, постійної потреби у доукомплектуванні військових частин, суттєвого обсягу облікової документації, в тому числі поіменних списків новоприбулих військовослужбовців, у друкованому вигляді або написаної власноруч; недобросовісність з боку солдата ОСОБА_1 , яка полягає у невиконанні обов`язку військовослужбовця доповідати своєму безпосередньому начальникові про все, що з ним сталося і стосується виконання службових обов`язків, а саме про отримання надлишкового грошового забезпечення, що очевидно не відповідає тривалості, інтенсивності та умовам військової служби, а також набуте без достатньої на те правової підстави.
Отже, помилково отримані солдатом ОСОБА_1 від військової частини НОМЕР_1 кошти у розмірі 22 643,62 гривень підлягають поверненню військовій частині.
Окрім цього, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.08.2023 № 236, солдата ОСОБА_1 , колишнього оператора 2 розрахунку легкого переносного ракетного комплексу 216 "Корсар" 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 , визнано таким, що 24.08.2023 в умовах воєнного стану відмовився від виконання бойових завдань та самовільно залишив військову частину. З 24.08.2023 призупинено виплату грошового забезпечення та здійснення речового забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.04.2024 № 115, солдату ОСОБА_1 , колишньому оператору 2 розрахунку легкого переносного ракетного комплексу 216 "Корсар" 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 як такому, що в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину 24 серпня 2023 року, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 вересня 2023 № 218-РС, з 16 березня 2024 року призупинити військову службу у Збройних Силах України, увільнити від займаної посади та вважати таким, що не виконує (не несе) обов`язків військової служби.
Поточне місцезнаходження військовослужбовця не відоме, на телефонні дзвінки та повідомлення не відповідає.
06.06.2026 року на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про повернення безпідставно отриманих коштів. Однак відповіді на зазначену вимогу до військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Отже, фактично таку бездіяльність з боку ОСОБА_1 можна вважати відмовою від добровільного повернення коштів, які ним отримані без достатньої правової підстави.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу").
За змістом частини 1 статті 2 Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 4 статті 2 Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 4 статті 24 Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до статті 9 (ч.ч. 1, 2) Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 9 (ч. 4) Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, в статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить норми, що передбачає виплату грошового забезпечення військовослужбовцям за період невиконання ними обов`язків військової служби, зокрема за час безпідставної відсутності у військовій частині та/або внаслідок помилкового, зокрема, зумовленого рахунковою помилкою, облікування військовослужбовця в одній частині, якщо він здійснює обов`язки військової служби та вже отримує грошове забезпечення в іншій військовій частині.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок № 260).
Згідно із пунктом 12 розділу І Порядку № 260 - військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Отже, на період вибуття військовослужбовця на лікування, за військовослужбовцем зберігається виплата грошового забезпечення.
Пунктом 15 розділу І Порядку №260, визначено - грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Згідно до пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 за невихід на службу без поважних причин таким військовослужбовця не виплачується щомісячна премія.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) врегульовано - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, обов`язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно - правової санкції, а не мірою відповідальності. Тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається. Означена цивільно правова санкція застосовується і в тих випадках, коли безпідставне набуття майна є результатом події, поведінки самого потерпілого або третіх осіб. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: перше - збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге - відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Тобто, законодавством передбачені два винятки із цього правила:1) якщо виплати відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; 2) у разі недобросовісності набувача такої виплати.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про працю надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Так, якщо Платник помилився щодо обставин, які мають істотне значення, тобто помилявся щодо наявності чи відсутності та змісту правовідносин між Позивачем та Відповідачем (виконання Відповідачем обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , його права та обов`язки, права та обов`язки військової частини), виплачених коштів, їх цільового призначення, тощо, то це виключає фактор добровільності.
Так, службовим розслідуванням, проведеним у військовій частині НОМЕР_1 , встановлено факт лічильної помилки, зумовленої передачею новоприбулого особового складу в підпорядковані підрозділи, та, разом з тим, недобросовісна поведінка ОСОБА_1 .
Недобросовісність Відповідача полягає в тому, що при отримані коштів без належних правових підстав, Відповідач не доповів своєму безпосередньому командиру, як це передбачено статтею 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відсутність на військовій службі без поважних причин по теперішній час, а також відсутністю будь-яких документів, які б підтверджували проходження ним лікування, військово-лікарської комісії чи наявність інших поважних причин неприбуття до місця служби.
Водночас, незважаючи на наявність рахункової помилки з боку військової частини та недобросовісності з боку військовослужбовця, положення пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України в частині відсутності підстав для повернення добровільно сплачених заробітної плати чи прирівняних до неї платежів, окрім як за наявності рахункової помилки платника та недобросовісності набувача, - не вбачаються застосовними до спірних правовідносин, оскільки в лютому 2023 солдат ОСОБА_1 не виконував обов`язки військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , натомість виконуючи такі обов`язки на законних підставах в іншій військовій частині, а саме військовій частині НОМЕР_2 . За таких умов, попри помилкове облікування військовою частиною НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 як військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , фактично трудові правовідносини (правовідносини військової служби) між сторонами у даному випадку не виникли (з подальшим припиненням) і взагалі не існували.
Відтак випадкова сплата військовою частиною НОМЕР_1 в лютому 2023 року коштів солдату ОСОБА_1 з помилковим зазначенням призначення таких платежів в якості грошового забезпечення за лютий 2023 року, за відсутності відповідних правовідносин, - не означає автоматичного набуття такими коштами правової природи заробітної плати чи прирівняних до неї платежів.
Отже, помилково отримані солдатом ОСОБА_1 від військової частини НОМЕР_1 кошти у розмірі 22 643,62 грн. підлягають поверненню військовій частині на загальних підставах, визначених частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_4 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 22 643 (двадцять дві тисячі шістсот сорок три) гривні 62 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.