ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
Справа №500/5500/26
22 вересня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мартиць О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] від 07.05.2025.
Ухвалою суду від 28.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
10.09.2026 представником Головного управління ДПС у Тернопільській області до суду подано відзив на позовну заяву, а також клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення без розгляду, як таку, що подана поза процесуальними строками.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стверджує, що 10.07.2025 оскаржуване податкове повідомлення-рішення було вручене позивачу особисто, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Ф.119). З даного моменту потрібно відраховувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Зазначає, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №500/1793/26 позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю. Стягнуто в дохід бюджету з ОСОБА_1 податковий борг по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 15632,95 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять дві грн 95 коп.).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі №500/1793/26 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №500/1793/26 в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід бюджету податкового боргу по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 371,09 грн скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 371,09 грн відмовлено.
В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №500/1793/26 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід бюджету податкового боргу по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 15261,86 грн - залишено без змін.
Так рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №500/1793/26 встановлено: 1. "Заборгованість по платежу земельний податок з фізичних осіб в сумі 15632,95 грн виникла у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень:
від 29.04.2021 №4536195-2404-1918 на суму 371,09 грн (а.с.12);
від 15.05.2024 №4171978-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] на суму 29,60 грн (а.с.13);
від 07.05.2025 №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] на суму 15232,26 грн (а.с.14)".
"Податкове повідомлення-рішення №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] від 07.05.2025 на суму 15232,26 грн надіслане відповідачу поштовим зв`язком рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та вручене одержувачу ОСОБА_1 10.07.2025 особисто (а.с.14)".
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 у справі №500/1793/26 встановлено:
"З матеріалів справи вбачається, що ППР від 07.05.2025 на суму 15232,26 грн та податкова вимога від 14.10.2025 були надіслані за правильною адресою відповідача: АДРЕСА_1 . Наявні в матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення (зокрема, № R 06701 8431847 щодо податкової вимоги) містять відмітки поштового оператора про вручення "особисто", дати вручення 10.07.2025 та 21.10.2025 відповідно та містять графічні зображення (підписи) у графі для одержувача".
"В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення податкового боргу в розмірі 15261,86 грн, який сформований на підставі податкових повідомлень рішень від 15.05.2024 на суму 29,60 грн та від 07.05.2025 на суму 15232,26 грн, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Контролюючий орган надав належні та допустимі докази дотримання процедури надіслання та вручення цих рішень, а також податкової вимоги від 14.10.2025. Доводи апелянта у цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду".
Просить суд звернути увагу, що предметом справи №500/1793/26 є заборгованість по платежу земельний податок з фізичних осіб, нарахований в тому числі відповідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в нашій справі, а саме від 07.05.2025 №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] на суму 15232,26 грн, а також, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду встановлено, що ОСОБА_1 отримав оскаржуване податкове повідомлення рішення 21.10.2025, а контролюючий орган надав належні та допустимі докази дотримання процедури надіслання та вручення.
Ухвалою суду від 11.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху із встановленням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та додати докази поважності причин пропуску цього строку.
На виконання вимог ухвали суду від 11.09.2026 про залишення позовної заяви без руху представником позивача адвокатом Молень Ростиславом Богдановичем 17.09.2026 до суду подана заява про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] від 07.05.2025.
В обґрунтування поданої заяви вказано, що податкове повідомлення-рішення №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] від 07.05.2025 у встановленому законом порядку особисто позивачем не отримувалося.
Аналогічно, позивач не отримував податкову вимогу від 14.10.2025 №0[телефон приховано]-1900, що зазначена в рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі №500/1793/26 та Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 у справі №500/1793/26 .
Про існування вказаних документів позивачу стало відомо лише після відкриття провадження у справі №500/1793/26 за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 15632,95 грн, коли зазначені документи та докази їх нібито вручення були долучені відповідачем до матеріалів вказаної справи.
Відповідач у межах справи №500/1793/26, посилався на те, що податкове повідомлення-рішення №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] від 07.05.2025 нібито вручене позивачу 10.07.2025, а податкова вимога - 21.10.2025 на підставі рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №0601159801768 та №R067018431847.
Однак, згідно з рекомендованим повідомлення долученого до матеріалів справи №0601159801768, яким ніби то підтверджується надсилання податкового повідомлення-рішення №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] у графі «Розписка про одержання» відсутні підпис, прізвище та ініціали позивача.
Висновок судів про доведеність факту вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення від 07.05.2025 та податкової вимоги від 14.10.2025 є передчасним та таким, що не ґрунтується на належних і допустимих доказах, наявних у матеріалах справи.
Одночасно представником позивача до заяви долучено копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №0601159801768 та №R067018431847 щодо податкового повідомлення-рішення від 07.05.2025 та податкової вимоги від 14.10.2025.
Дослідивши докази в межах вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду, наявності підстав для визнання їх поважними та підстав для залишення позову без розгляду, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
За правилами частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами першою-третьою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінування учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Тривалість строку звернення до суду визначено залежно від суті позову.
Так, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України. (далі - ПК України)
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1. статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18. статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення визначається частиною другою статті 122 КАС України - шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] прийняте 07.05.2025 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
У той же час позивач звернувся до суду з цим позовом 26.08.2026, (документ сформований в системі "Електронний суд" 25.08.2026), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
При цьому представник позивача вважає, що строк звернення до суду з цим позовом повинен обчислюватися з дня, коли позивачу об`єктивно стало відомо про існування спірного рішення - тобто з моменту ознайомлення з матеріалами справи №500/1793/26 після відкриття у ній провадження 07.04.2026.
Також зважаючи на відсутність належних доказів вручення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, а також з огляду на те, що позивач дізнався про їх існування лише у межах справи №500/1793/26, причини можливого пропуску строку звернення до суду є поважними та не залежали від волі позивача, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України є підставою для поновлення такого строку.
При цьому суд зауважує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані: дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод га інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.01.2023 по справі №380/4985/21 дійшов також наступного висновку: "поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з позовом.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування".
Представником позивача у заяві таких причин не наведено.
Як слідує з матеріалів справи рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі №500/1793/26 позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю. Стягнуто в дохід бюджету з ОСОБА_1 податковий борг по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 15632,95 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять дві грн 95 коп.).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 у справі №500/1793/26 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі №500/1793/26 в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід бюджету податкового боргу по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 371,09 грн скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 371,09 грн відмовлено.
В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі №500/1793/26 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід бюджету податкового боргу по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 15261,86 грн - залишено без змін.
Так рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі №500/1793/26 встановлено: 1. "Заборгованість по платежу земельний податок з фізичних осіб в сумі 15632,95 грн виникла у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень:
від 29.04.2021 №4536195-2404-1918 на суму 371,09 грн (а.с.12);
від 15.05.2024 №4171978-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] на суму 29,60 грн (а.с.13);
від 07.05.2025 №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] на суму 15232,26 грн (а.с.14)".
"Податкове повідомлення-рішення №2896187-2407-1918 UA6104049[телефон приховано] від 07.05.2025 на суму 15232,26 грн надіслане відповідачу поштовим зв`язком рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та вручене одержувачу ОСОБА_1 10.07.2025 особисто (а.с.14)".
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 у справі №500/1793/26 встановлено:
"З матеріалів справи вбачається, що ППР від 07.05.2025 на суму 15232,26 грн та податкова вимога від 14.10.2025 були надіслані за правильною адресою відповідача: вул. Волинська, буд. 18. Наявні в матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення (зокрема, № R 06701 8431847 щодо податкової вимоги) містять відмітки поштового оператора про вручення "особисто", дати вручення 10.07.2025 та 21.10.2025 відповідно та містять графічні зображення (підписи) у графі для одержувача".
"В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення податкового боргу в розмірі 15261,86 грн, який сформований на підставі податкових повідомлень рішень від 15.05.2024 на суму 29,60 грн та від 07.05.2025 на суму 15232,26 грн, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Контролюючий орган надав належні та допустимі докази дотримання процедури надіслання та вручення цих рішень, а також податкової вимоги від 14.10.2025. Доводи апелянта у цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду".
За положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Порядок листування платників податків та контролюючих органів визначено статтею 42 Податкового кодексу України.
Пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України встановлено податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Враховуючи, що матеріалами справи №500/1793/26 підтверджено, що ППР від 07.05.2025 на суму 15232,26 грн та податкова вимога від 14.10.2025 були надіслані за правильною адресою відповідача: вул. Волинська, буд. 18, наявні в матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення (зокрема, № R 06701 8431847 щодо податкової вимоги) містять відмітки поштового оператора про вручення "особисто", дати вручення 10.07.2025 та 21.10.2025 відповідно та містять графічні зображення (підписи) у графі для одержувача та контролюючий орган надав належні та допустимі докази дотримання процедури надіслання та вручення цих рішень, а також податкової вимоги від 14.10.2025, твердження про те, що позивачу об`єктивно стало відомо про існування спірного рішення з моменту ознайомлення з матеріалами справи №500/1793/26 після відкриття у ній провадження 07.04.2026 не відповідає дійсності.
У постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС у складі ВС зазначила: добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Відтак жодних об`єктивних причин, підтверджених належними доказами щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, у заяві представником позивача не наведено.
За таких обставин заява представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не підлягає до задоволення.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд наголошує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
З огляду на наведене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до суду з даним позовом у строк, встановлений законом, позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у цей строк.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, бо ті, що представник позивача навів у заяві про поновлення строку визнані неповажними, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись статтями 123, 240, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника позивача адвоката Моленя Ростислава Богдановича про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду задовольнити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №2896187-2407-1918-UA6104049[телефон приховано] від 07.05.2025 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 22 вересня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).
Головуючий суддя Мартиць О.І.