Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
22 вересня 2026 року № 520/642/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2020 по день здійснення фактичного розрахунку 11.12.2025 (включно);
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2020 по день здійснення фактичного розрахунку 11.12.2025 (включно).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не нараховано та не виплачено на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби.
Ухвалою суду від 30.04.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивача було виключено зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби з 01.08.2020, при цьому на виконання судових рішень у справах № 520/21749/24, № 520/6105/25 та № 520/9660/25 йому здійснено належні виплати, зокрема грошове забезпечення, середній заробіток за час затримки розрахунку та компенсацію втрати частини доходів. На думку відповідача, право позивача на компенсацію втрати частини доходів виникло лише після ухвалення судового рішення у справі № 520/21749/24, тобто вже після звільнення, а тому така компенсація не була сумою, належною позивачу на день виключення зі списків особового складу, та її невиплата не може бути підставою для нарахування середнього грошового забезпечення за правилами статті 117 КЗпП України. Також відповідач вважає, що питання відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні вже було предметом розгляду у справах № 520/6105/25 та № 520/9660/25, у зв`язку з чим повторне стягнення середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку щодо окремої виплати є неприпустимим. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 01.07.2020 № 621-ОС позивача звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту. Відповідно до витягу з наказу від 30.07.2020 № 737-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби з 01.08.2020.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі № 520/21749/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 01.08.2020 із застосуванням відповідного показника прожиткового мінімуму, а також інших належних при звільненні виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 520/6105/25 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 100 000 грн, на виконання якого позивачу виплачено 77 000 грн після відрахувань.
Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 520/9660/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025, вирішено питання щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
На виконання зазначеного рішення 12.12.2025 відповідач виплатив позивачу 84 770,92 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Позивач, посилаючись на те, що остаточний розрахунок з ним при звільненні фактично проведено лише у грудні 2025 року, звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2020 по 11.12.2025 та зобов`язати відповідача здійснити відповідні нарахування і виплату.
Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.
У силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 2 ст. 116 КЗпП України визначено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
Закон України № 2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.
Тож у випадку встановлення порушення роботодавцем вищевказаних норм та наявності для застосування до останнього наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України, належним способом захисту порушених прав працівника буде стягнення з такого роботодавця суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 520/9660/25, 12.12.2025 відповідач виплатив позивачу 84 770,92 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян та інші.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
За змістом ст.ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Суд зазначає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати (грошового забезпечення), індексації грошових доходів громадян, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення)). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до змісту розділу І положення виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Також суд зазначає, що відповідно до положень підпункту "Л" пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ № 100 від 8 лютого 1995 р. , при обчисленні середньої заробітної плати не враховується компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
Отже, суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати не входить до структури грошового забезпечення, затвердженого профільним законодавством, так як не є винагородою за виконання службових обов`язків та має виключно компенсаторний характер.
Відтак, виплата відповідачем 12.12.2025 відповідної компенсації на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 520/9660/25 не свідчить про наявність затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача. Компенсація втрати частини доходів, виплачена за наслідком судового розгляду справи № 520/9660/25, виникла як наслідок несвоєчасної виплати зазначеного грошового забезпечення та не є сумою, яка повинна б була виплачена позивачу при звільненні.
Отже, остаточний розрахунок з позивачем відповідачем було здійснено - 27.02.2025 на виконання рішення суду у справі №520/21749/24. У свою чергу, виплата здійснена відповідачем 12.12.2025 є виконанням ним окремого грошового обов`язку компенсаційного характеру, який виник у зв`язку з простроченням виплати позивачу грошового забезпечення та не є сумою щодо несвоєчасної виплати якої можуть бути застосовані наслідки передбачені статтею 117 КЗпП України.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат не здійснюється у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.