Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
22 вересня 2026 року Справа № 520/27928/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Волиньщини" про залишення без розгляду адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 14070760, майдан Свободи, 5, кор.1 , оф.16, м. Харків, 61022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Волиньщини" (код ЄДРПОУ 43647095, в`їзд Білостоцький, 3, м. Харків, 61038) стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Волиньщини" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070400 Код: 37874947,Р/р IBAN: [рахунок приховано] (Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 533 905,82 грн. (п`ятсот тридцять три тисячі дев`ятсот п`ять грн.82коп.)
Ухвалою від 07.09.2026 було відкрито спрощене провадження у справі.
15.09.2026 до суду надійшла заява відповідача, в якій він просив:
- позовну заяву залишити без розгляду.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач звернувся до суду з пропуском установленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Відповідач зазначає, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень установлено тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог, якщо інше не встановлено Кодексом або іншим законом.
На думку відповідача, Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не встановлює іншого строку звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк, передбачений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.11.2020 у справі №160/8707/19, від 06.02.2018 у справі №П/811/2242/15, від 05.07.2018 у справі №809/1933/16 та від 08.08.2019 у справі №809/1931/16, відповідач указує, що адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підлягають самостійній сплаті підприємствами до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу, а з 16 квітня відповідного року у відділення Фонду виникає право на звернення до суду з позовом про стягнення несплачених сум.
З огляду на те, що спірні адміністративно-господарські санкції нараховано за невиконання нормативу робочих місць у 2025 році, відповідач вважає, що перебіг строку звернення до суду розпочався 16.04.2026 та закінчився 16.07.2026. Оскільки позовну заяву подано у вересні 2026 року, відповідач стверджує про пропуск позивачем установленого тримісячного строку.
Також відповідач посилається на те, що Законом України від 15.01.2025 №4219-IX, введеним у дію з 01.01.2026, внесено зміни до правового регулювання працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону для періодів до дати введення його в дію збережено попередній порядок нарахування і сплати адміністративно-господарських санкцій, однак, на переконання відповідача, не передбачено іншого, ніж установлений статтею 122 КАС України, строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що наявні передбачені частиною третьою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
18.09.2026 позивачем були подані заперечення на заяву відповідача, в яких він просив:
- відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ФАРМАЦІЯ ВОЛИНЬЩИНИ" про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з нібито пропуском строку звернення до адміністративного суду;
- визнати, що Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю строк звернення до адміністративного суду не пропущено;
- продовжити розгляд справи № 520/27928/26 по суті.
В обґрунтування заперечень зазначено, що посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальним Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Позивач зазначає, що абзацом другим частини другої статті 122 КАС України передбачено можливість установлення Кодексом або іншими законами інших строків звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду.
Законом України від 21.08.2024 №3911-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сферах охорони здоров`я, реабілітації, соціального захисту та державної реєстрації окремих об`єктів санітарних заходів», який набрав чинності 18.12.2024, частину четверту статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» викладено в новій редакції.
Відповідно до вказаної норми адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу, а позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку, встановленого для їх самостійної сплати.
На думку позивача, частина четверта статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» є спеціальною нормою щодо загального тримісячного строку, передбаченого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Позивач указує, що спірні адміністративно-господарські санкції нараховано за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році. Строк для їх самостійної сплати закінчився 15.04.2026, після чого розпочався встановлений спеціальним законом шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Також позивач зазначає, що наведені відповідачем постанови Верховного Суду стосуються правового регулювання, яке діяло до внесення Законом України №3911-IX змін до частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та запровадження спеціального шестимісячного строку пред`явлення позовів. Тому сформульовані в цих постановах висновки, на переконання позивача, не можуть застосовуватися без урахування подальшої зміни законодавства.
Крім того, позивач посилається на пункт 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2025 №4219-IX, відповідно до якого нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць у періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення його в дію.
На думку позивача, зазначена перехідна норма не скасовує та не змінює встановленого Законом України №3911-IX спеціального шестимісячного строку звернення до суду щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік.
З огляду на викладене позивач вважає, що позов подано в межах установленого спеціальним законом строку, а підстави для застосування частини третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України відсутні.
Розглянувши заяву відповідача та заперечення позивача, дослідивши матеріали справи і норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом другим частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень установлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Отже, передбачений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України тримісячний строк є загальним та застосовується за умови, якщо КАС України або іншим законом не встановлено спеціального строку звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду з відповідними вимогами.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, застосування передбаченого наведеними нормами процесуального наслідку можливе лише за умови встановлення судом факту подання позову після закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Спірні правовідносини виникли з приводу стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем у 2025 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Правові засади забезпечення соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, зокрема обов`язок роботодавців виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідальність за його невиконання, у спірний період визначалися Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII.
Законом України від 21.08.2024 №3911-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сферах охорони здоров`я, реабілітації, соціального захисту та державної реєстрації окремих об`єктів санітарних заходів» частину четверту статті 20 Закону України №875-XII викладено в новій редакції.
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України №875-XII у редакції Закону України №3911-IX адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними у частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин спеціальним законом було безпосередньо встановлено не лише строк самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій, а й спеціальний шестимісячний строк пред`явлення позовів про їх стягнення.
Наведена норма набула чинності до початку звітного періоду, за який позивачем нараховано спірні адміністративно-господарські санкції, та діяла протягом усього 2025 року.
Законом України від 15.01.2025 №4219-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю», введеним у дію з 01.01.2026, змінено механізм забезпечення роботодавцями працевлаштування осіб з інвалідністю та, зокрема, виключено статтю 20 Закону України №875-XII.
Водночас законодавець окремо врегулював наслідки такої зміни для правовідносин, які виникли у період до введення в дію Закону України №4219-IX.
Так, пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4219-IX установлено, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.
Адміністративно-господарські санкції та пеня за їх несвоєчасну сплату зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та використовуються відповідно до статті 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Зміст наведеної перехідної норми свідчить про те, що законодавець розмежував правове регулювання залежно від періоду, у якому роботодавцем не було забезпечено виконання нормативу робочих місць.
До правовідносин за періоди, що передували 01.01.2026, підлягає застосуванню порядок, який діяв до введення в дію Закону України №4219-IX, тоді як новий механізм сплати внеску застосовується до правовідносин, що виникають після цієї дати.
Оскільки спірні адміністративно-господарські санкції нараховано за невиконання відповідачем нормативу робочих місць у 2025 році, до таких правовідносин відповідно до прямої вказівки пункту 5 розділу II Закону України №4219-IX застосовується порядок, який діяв до 01.01.2026.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що зазначена перехідна норма зберегла виключно правила визначення розміру санкцій та їх добровільної сплати, однак не зберегла спеціального строку звернення до суду з позовом про стягнення несплачених сум.
Частиною четвертою статті 20 Закону України №875-XII у редакції, чинній упродовж 2025 року, було врегульовано єдиний послідовний механізм реалізації відповідальності роботодавця за невиконання нормативу робочих місць, який включав розрахунок адміністративно-господарських санкцій, їх самостійну сплату до 15 квітня наступного року та судове стягнення несплачених сум протягом шести місяців після закінчення строку для їх самостійної сплати.
Встановлений цією нормою шестимісячний строк звернення до суду безпосередньо пов`язаний зі строком виконання роботодавцем обов`язку щодо самостійної сплати санкцій, оскільки початок його перебігу визначається саме закінченням строку добровільного виконання такого обов`язку.
Тому судове стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій є завершальною складовою порядку реалізації відповідальності за невиконання нормативу, а не окремим правовідношенням, відміннім від порядку їх нарахування та сплати.
Інше тлумачення пункту 5 розділу II Закону України №4219-IX призводило б до одночасного застосування до одного правовідношення двох різних правових режимів: попереднього - щодо підстав відповідальності, способу розрахунку санкцій і строку їх самостійної сплати, та нового загального - виключно щодо строку примусового стягнення.
Проте зміст перехідних положень Закону України №4219-IX не містить припису про таке вибіркове застосування попереднього правового регулювання.
Використавши у пункті 5 розділу II Закону України №4219-IX формулювання «у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону», законодавець не обмежив застосування попереднього порядку окремими його елементами та не передбачив заміни встановленого спеціальним законом шестимісячного строку звернення до суду загальним тримісячним строком, визначеним частиною другою статті 122 КАС України.
Суд також ураховує, що відповідно до пункту 6 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2025 №610, спори, що виникають із правовідносин щодо порядку нарахування та сплати роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.
Наведене також підтверджує, що судове вирішення питання про стягнення несплачених санкцій належить до механізму реалізації правовідносин щодо їх нарахування та сплати.
Суд зазначає, що виключення статті 20 Закону України №875-XII з 01.01.2026 не свідчить про неможливість застосування її положень до санкцій за 2025 рік, оскільки підставою для такого застосування є чинний пункт 5 розділу II Закону України №4219-IX.
Більше того, без застосування положень статті 20 Закону України №875-XII у попередній редакції після 01.01.2026 було б неможливим як нарахування санкцій за 2025 рік, так і визначення строку їх самостійної сплати до 15.04.2026 та виникнення права на їх примусове стягнення.
Отже, виключення статті 20 з 01.01.2026 не припинило правового механізму реалізації відповідальності за порушення, допущені у період до цієї дати.
Такий висновок відповідає також вимогам правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Правові наслідки невиконання нормативу робочих місць у 2025 році, зокрема строк, протягом якого несплачені санкції могли бути стягнуті в судовому порядку, були встановлені законом, чинним упродовж відповідного звітного періоду.
Закон України №4219-IX не містить норми, яка б прямо передбачала скорочення цього строку щодо правовідносин за попередні періоди.
Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.11.2020 у справі №160/8707/19, від 06.02.2018 у справі №П/811/2242/15, від 05.07.2018 у справі №809/1933/16 та від 08.08.2019 у справі №809/1931/16, суд оцінює критично.
Наведені судові рішення ухвалені до внесення Законом України №3911-IX змін до частини четвертої статті 20 Закону України №875-XII, якими вперше було прямо встановлено спеціальний шестимісячний строк пред`явлення позовів про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені.
Отже, зазначені висновки Верховного Суду сформовано за іншого нормативно-правового регулювання, коли спеціальний строк звернення Фонду до адміністративного суду законом не був установлений.
Тому вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин без урахування законодавчих змін, які набрали чинності до початку 2025 року.
У спірних правовідносинах строк самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік закінчився 15.04.2026.
Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Згідно з частиною третьою статті 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Таким чином, перебіг установленого спеціальним законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду розпочався 16.04.2026 та закінчувався 16.10.2026.
Адміністративний позов у цій справі подано засобами підсистеми «Електронний суд» 04.09.2026, тобто в межах установленого частиною четвертою статті 20 Закону України №875-XII у редакції Закону України №3911-IX шестимісячного строку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю строк звернення до адміністративного суду не пропущено, а тому передбачені частиною третьою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
Отже, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Волиньщини» про залишення адміністративного позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 120, 122, 123, 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Волиньщини" про залишення без розгляду адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 14070760, майдан Свободи, 5, кор.1 , оф.16, м. Харків, 61022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Волиньщини" (код ЄДРПОУ 43647095, в`їзд Білостоцький, 3, м. Харків, 61038) стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Н.А. Полях