Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 року Справа № 520/18326/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 056650011672 від 01.05.2026 про відмову у призначенні пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.04.2026 із зарахуванням до пільгового стажу періоди роботи з 11.10.2000 по 15.02.2001, з 01.02.2021 по 30.07.2023 та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 на підставі п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ, починаючи з 24.04.2026; - вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Подав заяву до органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії через, нібито, відсутність пенсійного віку. Позивач вважає відмову протиправною, а рішення таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим зобов`язати відповідача до вчинення відповідних дій. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.
Відповідач подав до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку.
підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність у відповідному списку виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, професії (посади), яку обіймає (обіймав) працівник, виробництв, на якому працює (працював), та роботи, яку виконує (виконував); зайнятість на вказаних роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов праці працівників за результатами атестації робочих місць, а до 21.08.1992 - підтвердження документами відповідних умов праці. Оскаржуваним рішенням встановлено, що вік позивача - 50 років 2 місяці 28 днів. Страховий стаж становить 28 років 10 місяців 19 днів, в тому числі пільговий стаж по Списку № 2 - 18 років 6 місяців 9 днів. За даними документами до страхового стажу зараховано всі періоди. За даними документами до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки № 18 від 01.02.2025 з 01.12.2007 по 31.10.2010, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки № 18 від 01.02.2025 з 11.10.2000 по 15.02.2001, з 01.02.2021 по 30.07.2023, оскільки є перерва між атестаціями. ОСОБА_1 станом на дату звернення з питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах в порядку, визначеному Законом № 1058, не досягла необхідного пенсійного віку 55 років, тому відсутні законні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 114 цього Закону. Вимоги позивача призначити пенсію згідно із п. «б» ст. 13 Закону № 1788 є безпідставними, оскільки застосуванню підлягає Закон України № 1058. Просить у позові відмовити.
Третьою особою подано до суду пояснення щодо позову. Наводить аргументи про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звертає увагу суду, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є: рішення № 056650011672 від 01.05.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Відповідно до принципу екстериторіальності для розгляду заяви про призначення пенсії був визначений структурний підрозділ - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за результатом розгляду заяви позивача прийняло рішення від 01 травня 2026 року № 056650011672. Наводить наступне. Дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 24.04.2026. Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Список 2, становить 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік заявниці 50 років 2 місяці 28 днів. Страховий стаж особи становить 28 років 10 місяців 19 днів, в т.ч. пільговий стаж по Списку №2-18 років 6 місяців 9 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано: -періоди роботи згідно з довідки №18 від 01.02.2025 з 11.10.2000 по 15.02.2001, 3 01.02.2021 по 30.07.2023, оскільки є перерва між атестаціями. Прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно зч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом №1788-XII.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Приписами абз.1 п.3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд установив, позивача з 14.10.1997 до 09.08.1998, з 26.12.1998 до 12.04.1999, з 11.10.2000 до 20.09.2024 прийнята на посади у ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля», які були передбачені Списком 2 постановами КМУ від 11.03.1994 №162, від 11.03.1994 №162, 24.06.2016 №461. Дані обставини підтверджено копією трудової книжки позивача та довідкою ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» від 01.02.2025 №18.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що трудова книжка позивача містить в собі записи щодо характеру роботи позивача.
Щодо незарахування періодів роботи з 11.10.2000 по 15.02.2001, з 01.02.2021 по 30.07.2023, у зв`язку із наявністю перерв між атестаціями, згідно з довідки від 01.02.2025 №18, суд прийшов наступного.
Суд установив, ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» проводило атестацію робочих місць відповідно до наказів підприємства від 16.02.2001 №01/156, від 09.02.2006 №01/233, від 04.02.2011 №01/170 пр, від 01.02.2016 №01/50, від 31.07.2023 №01/720. Дані обставини підтверджено довідкою від 01.02.2025 №18 та зазначеними наказами.
Згідно з даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) періоди роботи з 11.10.2000 по 15.02.2001 р. обліковуються за кодом спецстажу «ЗПЗ013Б1», з 01.02.2021 по 30.07.2023 року обліковуються за кодом спецстажу «ЗПЗ013Б1».
Щодо атестації робочих місць.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відповідно пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затв. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005383, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731) результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умові характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація має проводитися у передбачені для цього строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 (адміністративне провадження К/9901/20098/18, справа №352/547/16-а) та постанові від 10.07.2018 (справа №227/545/17, адміністративне провадження №К/9901/22421/18) вказуючи, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Суд повторно відмічає, що відомості про атестацію робочих місць містяться у довідці від 01.02.2025 № 18 та підтверджено відповідними наказам, де чітко вказано, що зайнята посада позивачем дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Дані записи є чіткими, без виправлень та дозволяють однозначно пересвідчитись в конкретних періодах роботи позивача на конкретній посаді, яка передбачена Списком № 2.
Суд враховує правову позицію великої Палата Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а щодо застосування норм матеріального права у спорах щодо атестації робочого місця у подібних правовідносинах, а саме: - " особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць; - особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник".
Враховуючи, що позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для отримання відповідних первинних документів і у нього відсутня будь-яка можливість в інший спосіб їх отримати з незалежних від нього підстав, а відповідач в свою чергу не вжив заходів для всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви позивача, то поведінка органу Пенсійного фонду щодо не зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є непропорційною заявленій легітимній меті, тому її не можна вважати такою, яка вчинена обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, №31.03.1994 №202, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 №461, затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно з Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, посада позивача відноситься до робіт із шкідливими умовами праці Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Таким чином, відповідно до законодавства України позивач працював за професією та в умовах праці, що віднесені до Списку №2.
Відтак суд установив факт перебування позивача на посадах та виконання ним робіт, що містяться у Списку № 2 повний робочий день, а також зайнятість позивача за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яка полягає в наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці, а відтак має право на зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 спірних періодів роботи за професією з 11.10.2000 по 15.02.2001, з 01.02.2021 по 30.07.2023.
Суд додатково зазначає, що згідно статті 62 Закону України № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд звертає увагу, що відповідачем не врахований пільговий стаж позивача за Списком №2 за трудовою книжкою, однак відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача, суд прийшов наступного.
Суд зауважує, що пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників приймаються для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємством, установою або організацією необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 (справа №234/13910/17), від 07.03.2018 (справа №233/2084/17).
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Щодо підстави для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах недосягнення позивачем 55 років, суд прийшов наступного.
Відповідно до оспорюваного рішення дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 24.04.2026 р. Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Список 2, становить 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік заявниці 50 років 2 місяці 28 днів.
Отже зі змісту спірного рішення убачається, що пенсійний орган, вирішуючи питання призначення позивачці пенсії, керувався пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058.
Натомість позивачка у адміністративному позові, обґрунтовуючи своє право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, наполягає на необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1788 (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213)).
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосовуються стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що застосовуються відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.
Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи рішення Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, виснувала:
«У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
У цьому рішенні суд вказав на те, що воно є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, та наведено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме:
а) позивачем є особа, яка:- звернулась до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону № 1788; - на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років; - набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
Згідно з рішенням у зразковій справі до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788 після 23 січня 2020 року (набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), належать особи, які працювали до 01 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788 в редакції, яка діяла до 01 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії.
Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 чи № 1058 в редакції Закону № 2148 застосовуються у спірній ситуації, суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, якою чітко визначено, що застосовується, зокрема стаття 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Визначальним у цій правовій ситуації є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213, саме до 01 квітня 2015 року і у разі якщо так, то під час вирішення питання про призначення такій особі пільгової пенсії належить керуватися саме статтею 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213.
Верховний Суд, вирішуючи спір з подібним предметом спору (постанова від 16 червня 2025 року у справі № 200/4104/24), зазначив, що, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2, до 01 квітня 2015 року, то застосовуються норми статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213.
Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01 квітня 2015 року, то під час призначення такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148.
Отже, застосування статті 13 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 можливе щодо осіб, які до 01 квітня 2015 року не лише працювали на відповідних посадах, а й набули необхідний пільговий стаж за Списком № 2.
Відповідний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10 червня 2026 року у справі № 380/1208/25, який суд враховує в силу імперативних норм ч. 5 ст. 242 КАС України.
Суд встановив, позивач набув свій пільговий стаж за Списком № 2 (який згідно з оскаржуваним рішенням (врахований у подвійному розмірі) та становить 18 років 06 місяців 9 днів (до 01 квітня 2015 року стаж роботи позивача на пільгових умовах з 14.10.1997 до 09.08.1998, з 26.12.1998 до 12.04.1999, з 11.10.2020 до 31.03.2015, становить не менше 10 років на зазначених роботах), що підтверджено оспорюваний рішенням відповідача та установленими даними у цій справі, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач досягла пенсійного віку, мала необхідний страховий і пільговий стаж за Списком №2, а наявність перерв між атестаціями за наявності записів у трудові книжці позивача, які у сукупності із іншими доказами підтверджуються повністю, не може бути підставою для незарахування оспорюваних періодів до пільгового стажу, оскільки позивач не несе відповідальності за оформлення документів з цього питання; пенсійним органом не вчинено дій для перевірки та отримання додаткових документів, які б підтвердили пільговий стаж позивача; позивачем спірний періоди роботи, підтверджено належними, допустимими доказами, а відтак суд прийшов висновку про визнання оспорюваного рішення протиправним, у зв`язку із чим таке необхідно скасувати.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати з 24.04.2026 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд прийшов наступного.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Суд установив, що розгляд заяви позивача про призначення пенсії та ухваленні рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за заявою позивача здійснювалось ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку 22-1.
Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд зазначає про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 24.04.2026 про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що у позовній вимозі про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати з 24.04.2026 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах необхідно відмовити.
Інших важливих даних на обґрунтування своїх позовних вимог, заперечення проти них учасниками справи не надано.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у х в а л и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.05.2026 №056650011672 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи: з 11.10.2000 до 15.02.2001, з 01.02.2021 до 30.07.2023.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження - Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок №158-Б, код ЄДРПОУ 20490012;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, місцезнаходження - Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 22.09.2026.
Суддя М. І. Садова