ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
22 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4353/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,
У С Т А Н О В И В:
В провадженні суду перебувала справа №600/4353/24-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди з 02 лютого 2024 року по 08 лютого 2024 року, з 08 лютого 2024 року по 16 лютого 2024 року, з 16 лютого 2024 року по 15 березня 2024 року та з 18 червня 2024 року по 26 червня 2024 року, а також пропорційно часу перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 14 березня 2024 року по 12 квітня 2024 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди з 02 лютого 2024 року по 08 лютого 2024 року, з 08 лютого 2024 року по 16 лютого 2024 року, з 16 лютого 2024 року по 15 березня 2024 року та з 18 червня 2024 року по 26 червня 2024 року, а також пропорційно часу перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 14 березня 2024 року по 12 квітня 2024 року.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №600/4353/24-а.
У вересні 2026 року до суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, в якій він просить суд зобов`язати відповідача у п`ятнадцятиденний строк подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.
Подану заяву обґрунтовано тим, що відповідачем у добровільному порядку не виконано рішення суду в даній справі, у зв`язку чим з позивач звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду у справі №600/4353/24-а. 02 березня 2026 року постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №600/4353/24-а, виданого судом 30 січня 2026 року. Разом з цим, станом на день звернення позивача до суду з цією заявою рішення суду у справі №600/4353/24-а не виконано і в примусовому порядку, попри те, що державним виконавцем було направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 вимогу про виконання рішення суду, а 19 травня 2026 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника.
Крім цього, обґрунтовуючи необхідність застосування в даній справі судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, заявник посилається на те, що після постановлення ухвали суду від 22 червня 2026 року Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області листом від 27 липня 2026 року №04-12-10/2994 повідомило орган державної виконавчої служби про виконання у повному обсязі постанови про накладення штрафу від 19 травня 2025 року та стягнуто з військової частини НОМЕР_1 штраф у сумі 5100,00 грн.
На думку заявника, зазначена обставина є новим доказом підтвердження фактичного невиконання рішення суду у справі №600/4353/24-а, оскільки саме по собі стягнення штрафу з військової частини НОМЕР_1 не призвело до вчинення дій щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за рішенням суду у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи те, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі в порядку письмового провадження.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду. Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.
Суд зауважує, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести вагомі аргументи в обґрунтування необхідності вжиття судом таких процесуальних заходів і надати докази на підтвердження наміру відповідача ухилятись від виконання рішення суду або ж наявності факту реального ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання рішення суду. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених згідно із судовим рішенням обов`язків та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Лише наявність обґрунтованих та достатніх сумнівів у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення, надає право (а не обов`язок) суду встановлювати судовий контроль.
Судом встановлено, що 30 січня 2026 року Чернівецьким окружним адміністративним судом на підставі заяви ОСОБА_1 було видано виконавчий лист про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди з 02 лютого 2024 року по 08 лютого 2024 року, з 08 лютого 2024 року по 16 лютого 2024 року, з 16 лютого 2024 року по 15 березня 2024 року та з 18 червня 2024 року по 26 червня 2024 року, а також пропорційно часу перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 14 березня 2024 року по 12 квітня 2024 року.
Постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фалібогою Х.П. від 02 березня 2026 року відкрито виконавче провадження №80382459 з примусового виконання виконавчого листа №600/4353/24-а.
Тобто, позивачем було використано своє право на пред`явлення рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі №600/4353/24-а до примусового виконання на підставі виданого судом виконавчого листа №600/4353/24-а від 30 січня 2026 року.
У зв`язку з наведеним суд зазначає таке.
Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1-5 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
Таким чином, у випадку пред`явлення рішення суду до примусового виконання обов`язок щодо вчинення відповідних дій та вжиття заходів, спрямованих на належне виконання рішення суду, а також надання належної оцінки вчинюваних боржником дій при примусовому виконанні рішення суду, покладається на виконавця.
Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, позивачем було вжито заходи з примусового виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі №600/4353/25-а шляхом подання до органу державної виконавчої служби виконавчого листа в адміністративній справі №600/4353/25-а від 30 січня 2026 року.
Разом з цим, станом на день розгляду судом заяви позивача від 15 вересня 2026 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у матеріалах справи відсутні докази закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 30 січня 2026 року №600/4353/24-а.
Стосовно посилань заявника на примусове стягнення з військової частини НОМЕР_1 штрафу за невиконання судового рішення на підставі постанови державного виконавця від 19 травня 2026 року, то такі не свідчать про безумовну необхідність застосування в даній справі механізму судового контролю за виконання судового рішення, а свідчать лише про вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду у справі №600/4353/25-а в межах виконавчого провадження ВП №80382459, шляхом притягнення боржника - військову частину НОМЕР_1 , якого зобов`язано вчинити певні дії на користь стягувача (в даному випадку - нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення та у зв`язку із перебуванням у відпустці після отримання), до відповідальності за невиконанням рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк.
Суд наголошує, що встановлена Кодексом адміністративного судочинства України можливість звернення до суду із заявою з процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень в адміністративних справах, є крайнім заходом для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду. Перед тим, як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону №1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою з питання встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі.
Відтак, з огляду на відсутність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі №600/4353/24-а (належних доказів наявності такої постанови до суду не подано), суд приходить до висновку про передчасність тверджень позивача щодо не виконання (неналежного виконання) рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у цій справі, що, на думку заявника, зумовлює необхідність установлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №600/4353/24-а.
Враховуючи викладене, суд вважає передчасним подання позивачем заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, що у свою чергу свідчить про відсутність достатніх підстав для використання судом свого права (а не обов`язку) на встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.
Відтак, подана позивачем в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України заява є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241, 248, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк