Справа № 760/11735/26
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14294/2026
Головуючий у суді першої інстанції: Середюк Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року, ухвалене у м. Києві, у складі судді Сердюк Н.В., повний текст якого складено 08 червня 2026 року, у справі № 760/11735/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 10.09.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1445-7697, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 29 500,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20% від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90% в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день. Вказаний договір був укладений у вигляді електронного документа, відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, ознайомлено з Правилами надання споживчих кредитів та інших супутніх документів. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 прострочену заборгованість за кредитом - 29 500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 88 087,00 грн; заборгованість по комісії - 5 900,00 грн; заборгованість по штрафам - 4 410,00 грн, що разом становить 127 897,00 грн.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1445-7697 від 10.09.2024 року в загальному розмірі 117 587,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 29 500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 88 087,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 447,81 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про використання нею кредитних коштів виключно на підставі факту їх зарахування на банківський рахунок. Разом з тим судом не було досліджено подальший рух коштів після їх зарахування на рахунок в АТ «УкрСиббанк», не встановлено осіб, які фактично розпорядилися зазначеними коштами, не перевірено обставини подальших фінансових операцій та не витребувано відомостей про рух коштів. Сам по собі факт зарахування коштів на банківський рахунок не свідчить беззаперечно про фактичне використання цих коштів саме нею. За відсутності дослідження подальшого руху коштів висновок суду про використання кредитних коштів є передчасним та таким, що не ґрунтується на повному й всебічному дослідженні доказів. Вказує, що відомості щодо подальшого руху коштів після їх зарахування на рахунок, перебувають у володінні АТ «УкрСиббанк» та становлять банківську таємницю, тому самостійно отримати їх вона не має можливості. Саме з цих причин виникла необхідність витребування відповідних доказів судом, без дослідження яких неможливо достовірно встановити всі фактичні обставини справи. Також судом неналежно перевірено розмір заявленої заборгованості. Звертає увагу на те, що розмір процентів майже втричі перевищує суму основного боргу. Суд обмежився посиланням на розрахунок позивача та не надав належної оцінки співмірності нарахованих процентів принципам добросовісності, розумності та справедливості, передбаченим ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України.
В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином тому, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1445-7697. Договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8236 (а.с. 19-38).
Відповідно до умов даного договору, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов`язалося надати ОСОБА_1 умовах, передбачених договором, грошові кошти (кредит) у сумі 29 500,00 грн. на строк 300 днів (базовий період - 14 днів) із сплатою зниженої відсоткової ставки - 0,90 % в день, стандартною ставкою - 1,00 % в день, комісії за видачу кредиту - 20% від суми кредиту, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» посилалося на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 18 березня 2026 року склала 127 897,00 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 29 500,00 грн.; сума заборгованості за нарахованим процентам - 88 087,00 грн.; сума заборгованості по комісії - 5 900,00 грн; сума заборгованості по штрафам - 4 410,00 грн.
З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 29 500,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами в сумі 88 087,00 грн., а всього 117 587,00 грн.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.
При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження заявлених вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало суду копію договору про відкриття кредитної лінії № 1445-7697 від 10 вересня 2024 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 і підписаного відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А8236; копію довідки про перерахування суми кредиту № 1445-7697 від 10 вересня 2024 року за допомогою системи LIQPAY, квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Капітал» його клієнтам через систему платежів LIQPAY, розрахунок заборгованості та копію паспорта споживчого кредиту.
Відповідно до кредитного договору № 1445-7697 від 10 вересня 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 29 500,00 грн., на строк 300 календарних днів до 06 липня 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування.
Відповідачка ОСОБА_1 не оспорював у встановленому законом порядку укладення нею вищевказаного кредитного договору, а також не надала суду належних і допустимих доказів виконання нею зобов`язань за цим договором у повному обсязі.
Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1445-7697 від 10 вересня 2024 року.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що судом не було досліджено подальший рух коштів після їх зарахування на рахунок в АТ «УкрСиббанк» та не встановлено осіб, які фактично розпорядилися зазначеними коштами.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ОСОБА_1 не оспорювала сам факт укладення нею вищевказаного кредитного договору, як і не спростовувала факт зарахування на її картковий рахунок кредитних коштів за цим договором.
На підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до позовної заяви додало довідку про перерахування суми кредиту № 1445-7697 від 10 вересня 2024 року за допомогою системи LIQPAY на платіжну картку № НОМЕР_1 та квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів в розмірі 29 500,00 грн. від ТОВ «Укр Кредит Капітал» через систему платежів LIQPAY платіжну картку № НОМЕР_2 .
Будучи володільцем інформації, яка містить банківську таємницю, зокрема, щодо наявних у неї банківських рахунків та руху коштів по ним, ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження відсутності у неї рахунків з відповідними реквізитами на, які було перераховано кредитні кошти. При цьому, подальший рух кредитних коштів після їх зарахування на рахунок відповідачки не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 1445-7697 від 10 вересня 2024 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що розмір процентів майже втричі перевищує суму основного боргу, а суд першої інстанції не надав належної оцінки співмірності нарахованих процентів принципам добросовісності, розумності та справедливості, передбаченим ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося позивачем відповідно до умов укладеного договору про відкриття кредитної лінії № 1445-7697 від 10 вересня 2024 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування доказів, у якому просила витребувати від АТ «УкрСиббанк» інформацію щодо карткового рахунку, до якого прив`язана картка № НОМЕР_1 , а саме: чи були зараховані 10.09.2024 року грошові кошти в сумі 29 500,00 грн від ТОВ «Укр Кредит Капітал», точний час зарахування коштів, виписку про рух коштів за вказаним рахунком за 10.09.2024 року, та інформацію про подальше списання (переказ) цих коштів після їх зарахування, із зазначенням часу здійснення операцій, підстав списання та реквізитів отримувача, якщо така інформація може бути надана суду. Разом з тим, відповідачка не обґрунтувала наявності правових підстав для заявлення даного клопотання в суді апеляційної інстанції з урахуванням положень ст. 367 ЦПК України. Мотивуючи необхідність витребування доказів відповідачка посилався на неможливість їх самостійного отримання, разом з тим, не навела доводів щодо заявлення даного клопотання в суді першої інстанції та необґрунтованості відмови суду в його задоволенні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по комісії - 5 900,00 грн та суми заборгованості по штрафам - 4 410,00 грн сторонами не оскаржене, а тому, колегія суддів не перевіряє правильності висновків суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року - без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді