КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 758/17900/21 Головуючий у 1 інстанції: Анохін А.М.
Провадження № 22-ц/824/16470/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
секретар Тіткова І.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Святогора Євгена Анатолійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року, ухвалене в м. Києві в складі судді Анохіна А.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя,
в с т а н о в и в:
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Зазначав, що з 11 березня 1994 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Під час перебування у шлюбі ними було набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 , покупцем у договорі була зазначена ОСОБА_1
ОСОБА_2 просив здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначав, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана за кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 , яка належала сім`ї відповідачки ОСОБА_1 , а саме, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 і ОСОБА_7 . Також для придбання вказаної квартири батько відповідачки ОСОБА_5 отримав в борг додаткові кошти за місцем роботи. Відтак, спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана за кошти ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року залишено без змін.
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року.
Постановою Верховного Суду від 29 липня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд не надав оцінки доводам представника ОСОБА_1 , що спірна квартира була придбана за кошти, отримані від продажу її сім`єю іншої квартири АДРЕСА_2 на підставі договору, укладеного в той же день і тій же нотаріальній конторі, та кошти, отримані її батьком ОСОБА_5 у позику.
В апеляційній інстанції представники ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 та треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за їх відсутності.
Вислухавши пояснення представників ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції з урахуванням вказівок Верховного Суду у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, з 11 березня 1994 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського району м. Києва, актовий запис № 161 (а.с. 5 т.1).
За час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Барановою Т.І., придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,60 кв.м. Покупцем згідно вказаного договору зазначена ОСОБА_1 (а.с. 6 т. 1).
ОСОБА_2 порушив питання про поділ квартири АДРЕСА_1 як спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за кожним із сторін права власності на 1/2 частину квартири.
Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 . Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Як встановлено судом, договір купівлі-продажу, на підставі якого сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , був укладений 29 вересня 2003 року. Відтак, правовий статус квартири АДРЕСА_1 визначається положеннями КпШС України, який був чинним на момент набуття права власності.
Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі,якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства,доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя,за винятком коштовностей та предметів розкоші.
Тобто, КпШС України, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 29 вересня 2003 року, передбачав презумпцію спільної сумісної власності на набуте подружжям за час шлюбу майно та відносив до роздільної власності лише те майно, яке належало кожному із подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, та не ставив виникнення спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, в залежність від того, за які кошти таке майно було набуте.
Відтак, установивши, що квартира АДРЕСА_1 була придбана під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку, що вона є об`єктом спільної сумісної власності і підлягає поділу між подружжям у рівних частках - по 1/2 частині кожному.
Мотивуючи свої висновки, суд першої інстанції помилково послався на положення ст.ст. 57, 60, 61 СК України, але це не впливає на правильність його висновку, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, виходячи з правового режиму її набуття у власність.
При цьому колегія суддів враховує вказівки Верховного Суду щодо необхідності надати оцінку доводам представника ОСОБА_1 , що спірна квартира була придбана за кошти, які отримані від продажу сім`єю відповідачки іншої квартири АДРЕСА_2 на підставі договору, укладеного в той же день і тій же нотаріальній конторі, та кошти, отримані її батьком ОСОБА_5 у позику.
На підтвердження своїх заперечень проти позову ОСОБА_1 надала копію укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 договору купівлі-продажу від 29 вересня 2003 року та копію заяви ОСОБА_5 від 11 вересня 2003 року про надання позики за місцем роботи.
Разом з тим, збіг дат укладення договорів (29 вересня 2003 року) про набуття у власність спірної квартири і договору про відчуження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_2 від 29 вересня 2003 року, а також наявність заяви ОСОБА_5 від 11 вересня 2003 року про надання йому позики за місцем роботи не свідчить про набуття спірної квартири у особисту власність відповідачки ОСОБА_1 , оскільки це не відповідає правовому режиму права власності, який врегульований ст.ст. 22, 24 КпШС України.
Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 у відчуженій квартири АДРЕСА_2 належала лише 1/4 частина квартири і відповідачка не надала належних і достатніх доказів використання отриманих нею від продажу квартири коштів саме на придбання спірної квартири. ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів на підтвердження укладання договору дарування грошових коштів з батьком. Згідно з ст.244 ЦК України 1963 року такий договір мав бути посвідчений нотаріально.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу адвоката Святогора Євгена Анатолійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.