КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/20665/24
номер провадження 22-ц/824/6873/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року /суддя Єросова І.Ю./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Санфорд капітал» у жовтні 2024 року звернулося до Святошинського районного суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №С-606-007951-18-980 від 17.04.2018, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем, у розмірі 15 780,26 грн, з яких: 4 974,61 грн - заборгованість за основним боргом, 7 654,79 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 2 354,64 грн - інфляційні втрати, 796,22 грн - три проценти річних.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року позов ТОВ «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд капітал» заборгованість за кредитним договором №С-606-007951-18-980 від 17.04.2018 у розмірі 15 780,26 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн /а.с. 106-109/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з нього на користь позивача заборгованість у розмірі 4 974,61 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого військовослужбовцям під час дії особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Зазначає, що ця норма поширюється на всіх військовослужбовців без виключення та є самостійною нормою. Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц та від 11.12.2019 у справі № 521/7927/16-ц.
Крім того, зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, рішення Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Вважає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необґрунтованим та не відповідає дійсності.
Також посилається на порушення норм процесуального права, зокрема розгляд справи за його відсутності без належного повідомлення, оскільки він перебував у зоні бойових дій та не отримував судової кореспонденції.
Позивач ТОВ «Санфорд капітал» про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, через електронний кабінет, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 17.04.2018 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С-606-007951-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, згідно якої Банк надав відповідачу кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн, ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання Угоди, становить 5 000,00 грн, процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00 % річних, розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється згідно з Тарифами та ДКБО (п. 2.1-2.4 Договору).
17.04.2018 відповідач підписав заяву №С-606-007951-18-980 про відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції - Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) і приєднання до публічної пропозиції укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку АТ «Ідея Банк».
Згідно наданої АТ «Ідея Банк» виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 відображені дата та деталі операції за період з 17.04.2018 по 16.11.2023. /а.с. 66/
16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» укладено Договір факторингу № 16/11-23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передало ТОВ «Фінансовій компанії «СОНАТІ» за плату належні права вимоги до боржників, а ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» прийняло належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №С-606-007951-18-980 від 17.04.2018.
29.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 29/12-23, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» передає ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах боржників.
Згідно п. 2.1 Договору факторингу, за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 5.1 Договору факторингу визначено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами цього договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1, що є додатком до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023, ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №С-606-007951-18-980 від 17.04.2018.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо первісним кредитором АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги 16.11.2023. ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювались.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості, наданої АТ «Ідея Банк», станом на 16.11.2023 загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №С-606-007951-18-980 від 17.04.2018 складає 12 629,40 грн, з яких: 4 974,61 грн - заборгованість за основним боргом, 7 654,79 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
З розрахунку інфляційних втрат та 3 % від суми боргу за період з 18.01.2020 по 23.02.2022 вбачається, що інфляційні втрати складають 2 354,64 грн та 3% у розмірі 796,22 грн. Вказаний розрахунок перевірено судом та визнано таким, що відповідає вимогам ст. 625 ЦК України.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем становить 15 780,26 грн, що складається із: заборгованості за основним боргом у розмірі 4 974,61 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 7 654,79 грн; інфляційних втрат у розмірі 2 354,64 грн; трьох процентів річних у розмірі 796,22 грн.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 526 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; ст. 1048 ЦК України про те, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; ст. 1049 ЦК України про те, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; ст. 512, 514 ЦК України про те, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що оскільки ОСОБА_1 отримав у Банку кредитні кошти та взяв на себе обов`язки по виконанню договору, які на цей час не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку добровільно не сплачено, при цьому позивач на підставі договорів факторингу набув право грошової вимоги до боржника, тому з відповідача на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 780,26 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач є військовослужбовцем і на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відхиляються з таких підстав.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Разом з тим, вказана норма застосовується до нарахувань, які здійснюються під час проходження військової служби, та не скасовує обов`язку сплатити ті проценти, які були нараховані до моменту призову. Відсутні також і докази звернення військовослужбовця безпосередньо до банку, з наданням відповідних підтверджуючих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 7 654,79 грн була нарахована станом на 16.11.2023 - день відступлення права вимоги. Відповідач не надав суду доказів того, що ці проценти були нараховані саме в період проходження ним військової служби, тобто після 18.03.2022. Крім того, як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, нарахування процентів здійснювалося первісним кредитором АТ «Ідея Банк» до моменту відступлення права вимоги, а не позивачем.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що спірні проценти за користування кредитом були нараховані з порушенням п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц та від 11.12.2019 у справі № 521/7927/16-ц, то вони стосуються інших фактичних обставин справ і не спростовують висновків суду першої інстанції у цій справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відхиляються з таких підстав.
Посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, рішення Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 стосуються випадків, коли кредитодавець після спливу строку кредитування продовжує нараховувати проценти за користування кредитом. У цій справі позивач не нараховував проценти самостійно - він набув право вимоги до відповідача на підставі договорів факторингу в обсязі, що існував на момент відступлення права вимоги, тобто станом на 16.11.2023. Всі нарахування здійснювались первісним кредитором АТ «Ідея Банк» до моменту відступлення права вимоги, що узгоджується з вимогами ст. 514 ЦК України. Відповідачеві надавались послуги за відкритим картковим рахунком, за договором комплексного банківського обслуговування (ДКБО), без вказівки на кінцевий термін кредитування, відповідач користувався кредитної карткою.
Щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних, то вони нараховані за період з 18.01.2020 по 23.02.2022, тобто до початку проходження відповідачем військової служби (18.03.2022), а тому пільга, передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на них не поширюється.
Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, зокрема розгляд справи за відсутності відповідача без належного повідомлення, відхиляються з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідач повідомлений про розгляд справи за єдиною відомою суду адресою, конверти повернулись без вручення. Водночас, не може бути скасовано правильне по суті судове рішення лише з цих підстав. Реалізація принципу змагальності для відповідача відбулась шляхом поновлення строків на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу допущено до розгляду, а обставини, викладені у ній щодо незаконності судового рішення, перевірені апеляційним судом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: