КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 753/2780/25
номер провадження № 22-ц/824/7682/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року /суддя Котвицький В.Л./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Євро-Реконструкція» у лютому 2025 року звернулось до Дарницького районного суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії, постачання гарячої води та з абонентської плати у сумі 25 200,80 грн, інфляційну складову боргу в сумі 1 995,82 грн, 3% річних у сумі 506,99 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та з абонентської плати в сумі 25 200,80 грн, інфляційну складову боргу в сумі 1 995,82 грн, 3% річних у сумі 506,99 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн /а.с. 56-60/.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у відповідності до частини 3 статті 267 ЦК України, просив застосувати судом позовну давність (256-258 ЦК України) за заявою відповідача, до винесення рішення; скасувати судове рішення повністю і закрити провадження у справі повністю або залишити позовну заяву без розгляду повністю (пункт 4 частини 1 статті 374 ЦПК України).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, не повідомивши належним чином про дату, час і місце судового засідання. Вказує, що ані позовної заяви з додатками, ані судових повісток він не отримував ні за місцем реєстрації, ні на електронну адресу. Посилається на ч. 2 ст. 190 ЦПК України, яка зобов`язує суд одночасно з копією ухвали про відкриття провадження надіслати учасникам справи копію позовної заяви з додатками, та зазначає, що ця вимога судом виконана не була. Стверджує, що повернення поштової кореспонденції з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного повідомлення, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, відповідно до якого повернення повістки з такою відміткою не свідчить про належне інформування сторони про час і місце розгляду справи.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, тоді як він заперечував проти такого порядку та просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження за його участі. Наголошує, що суд першої інстанції, розглянувши справу за його відсутності, порушив принципи рівності та змагальності сторін, що є складовою права на справедливий судовий розгляд.
Також апелянт зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності. Посилається на ст.ст. 256-258, ч. 4 ст. 267 ЦК України та зазначає, що суд першої інстанції зобов`язаний був застосувати наслідки спливу позовної давності за його заявою, зробленою до ухвалення рішення. Вказує, що спеціальна (скорочена) позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Окремо наголошує на заключенні мирової угоди з реструктуризацією боргу.
Посилається на порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України (розгляд справи за відсутності учасника, не повідомленого належним чином) та п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України (розгляд справи в порядку спрощеного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження).
Від представника позивача - Костюченко В.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. У відзиві вказувала, що суд першої інстанції вжив усіх належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, направивши кореспонденцію на його зареєстроване місце проживання. Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, чим підтвердив свою обізнаність про наявність судового спору. Посилається на правові висновки Верховного Суду у постановах від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 20.03.2019 у справі № 222/1402/16, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним, а отримання такого листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Щодо мирової угоди позивач зазначає, що укладення мирової угоди відповідно до ст. 207 ЦПК України є правом, а не обов`язком сторін, а тому відсутність згоди позивача на її укладення не є підставою для скасування рішення.
Щодо строку позовної давності позивач посилається на п. 12, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких строк позовної давності був продовжений на час дії карантину (з 12.03.2020) та зупинений на час дії воєнного стану (з 24.02.2022), а тому заборгованість за період з 01.12.2018 по 30.11.2024 нарахована в межах строку позовної давності. Посилається на правові висновки Верховного Суду у постановах від 06.12.2023 у справі № 212/10834/21, від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.09.2022 у справі № 920/724/21, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.
Щодо 3% річних та інфляційної складової боргу позивач зазначає, що вони нараховані за період до 23.02.2022, тобто до введення в дію воєнного стану, а тому постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» на них не поширюється.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що надання послуг з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також з абонентської плати в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01.06.2012 № 198.
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_2 , а відтак є споживачем послуг з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води за даною адресою.
Відповідач свої зобов`язання за договором про надання послуг належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії, постачання гарячої води та абонентської плати в сумі 25 200,80 грн, що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 509 ЦК України про те, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; ст. 526 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; ст. 901, 903 ЦК України про те, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу; ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що відповідач споживає послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не звільняється від оплати послуг у повному обсязі, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками і відхиляє доводи апеляційної скарги з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18.02.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками надсилались відповідачу на адресу його місця реєстрації, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Водночас, відповідач скористався своїм процесуальним правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову та зазначив про бажання укласти мирову угоду з позивачем. Тобто відповідач був обізнаний про наявність судового спору та про розгляд справи судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, тоді як вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, також відхиляються з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа за позовом ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ціною позову 27 703,61 грн є малозначною, а тому її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження відповідає вимогам ч. 1 ст. 274 ЦПК України.
Відхиляються і доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12.03.2020), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами Кабінету Міністрів України до 30.06.2023.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, оскільки карантин почався на території України з 12 березня 2020 року, а воєнний стан - з 24 лютого 2022 року, загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину та зупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.
З огляду на викладене, заборгованість за період з 01.12.2018 по 30.11.2024 за послугу з постачання теплової енергії, за період з 01.11.2018 по 30.11.2024 за послугу з постачання гарячої води та за період з 01.11.2021 по 30.11.2024 з абонентського обслуговування нарахована в межах строку позовної давності, а тому вимога про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності не може бути застосована судом до заявлених позивачем позовних вимог.
Щодо спеціальної (скороченої) позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, то позивач не заявляв вимог про стягнення пені. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, є не неустойкою, а компенсаційними нарахуваннями за прострочення грошового зобов`язання, до яких застосовується загальний строк позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено принципи рівності та змагальності сторін, відхиляються з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, виклав свої заперечення проти позову, заявив про бажання укласти мирову угоду. Суд першої інстанції розглянув справу на підставі наявних матеріалів, дослідивши надані сторонами докази. Відповідач не був позбавлений можливості надати свої докази та заперечення, однак не скористався цим правом у повному обсязі.
Право на мирову угоду, виникає за участю обох сторін, а тому вимога апеляційної скарги щодо укладення мирової угоди не ґрунтується на вимогах закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: