КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 357/19372/25
номер провадження 22-ц/824/9600/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року /суддя Кошель Б.І./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць /а.с. 76-81/.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині встановлення максимального розміру аліментів на дитину в межах десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, представник позивача - адвокат Проценко О.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення змінити, виключивши з абзацу другого його резолютивної частини фразу «та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку». В іншій частині рішення залишити без змін.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині встановлення максимального розміру аліментів на дитину в межах десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Зазначає, що позовна заява не містила вимоги про призначення аліментів в розмірі не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Звертає увагу, що ані стаття 182, ані стаття 183 Сімейного кодексу України, ані будь-яка інша стаття Закону не містить обмежень щодо максимального розміру аліментів на дитину, які призначаються у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини за рішенням суду. Наголошує, що така вимога щодо граничного розміру аліментів передбачена частиною 5 статті 183 СК України та пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України при розгляді справи у наказному, а не позовному провадженні. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 15 000 грн.
Від представника відповідача - адвоката Рашкової В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2026 року - залишити без змін. У відзиві зазначено, що відповідач у добровільному порядку сплачує аліменти на утримання власного сина, надсилаючи кошти декількома платежами щомісячно (орієнтовно 30 000 грн щомісяця), що продовжує робити і на даний момент. Відповідач є військовослужбовцем, знаходиться у зоні ведення активних бойових дій, отримав поранення при виконанні бойового завдання, несе постійний ризик для життя та здоров`я. Крім того, на утриманні відповідача знаходиться його мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку, пенсіонеркою та має третю групу інвалідності. Апелянт заявляючи вимоги у суді першої інстанції не обґрунтувала і не довела необхідності стягнення аліментних зобов`язань у розмірі більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції було прийнятим з урахуванням всіх наявних доказів та на підставі досліджених об`єктивних обставин справи, а відтак є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09.06.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області.
11.03.2025 року у Білоцерківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про що зроблено Актовий запис за №186, що підтверджується витягом з Актового запису про шлюб з застосунку «Дія».
Позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з реєстру Білоцерківської територіальної громади.
Звертаючись до суду з вищевказаною позовною заявою позивач зазначає, що малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні.
Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 перебуває на службі у Збройних Силах України та 29.08.2025 р. отримав поранення при виконанні бойового завдання, що підтверджується Довідкою про обставини травми від 08.09.2025 за №10918, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 .
З наданих відповідачем платіжних інструкцій АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було перераховано: 20.11.2025 - 3000,00 грн; 21.11.2025 - 1147,00 грн; 05.12.2025 - 20000,00 грн; 18.12.2025 - 6000,00 грн; 29.12.2025 - 7000,00 грн; 03.01.2026 - 20000,00 грн. Призначення платежу - аліменти.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що на його утриманні перебуває мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку, пенсіонеркою та має третю групу інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався ст. 180 СК України про те, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; ч. 3 ст. 181 СК України про те, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; ч. 1 ст. 182 СК України про те, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; ч. 2 ст. 182 СК України про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; ч. 1 ст. 183 СК України про те, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; ст. 191 СК України про те, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що наявний визначений законом обов`язок обох батьків утримувати власну дитину, відсутня домовленість між сторонами (батьками) про утримання дитини, а тому наявні підстави для часткового задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття. При цьому суд врахував стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, зокрема те, що відповідач є військовослужбовцем, отримав поранення при виконанні бойового завдання, а також наявність на його утриманні непрацездатної матері похилого віку, яка має третю групу інвалідності.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, встановивши максимальний розмір аліментів у межах десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За приписами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Отже, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції діяв у межах своїх повноважень, визначених ст. 183 СК України, та з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК України. При цьому суд першої інстанції врахував не лише матеріальне становище позивача та дитини, а й стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, зокрема те, що він є військовослужбовцем, отримав поранення при виконанні бойового завдання, перебуває у зоні ведення активних бойових дій, а також наявність на його утриманні непрацездатної матері похилого віку, яка має третю групу інвалідності.
Встановлюючи верхню межу аліментів у розмірі десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, суд першої інстанції виходив не з формального застосування ч. 5 ст. 183 СК України, а з необхідності забезпечення розумного балансу між потребами дитини та можливостями платника аліментів з урахуванням конкретних обставин справи, що узгоджується з принципами справедливості, розумності та співмірності.
Крім того, позивач не надала суду першої інстанції доказів того, що дитина потребує утримання у розмірі, який перевищує десять прожиткових мінімумів, або що відповідач має доходи, які б дозволяли стягувати аліменти у більшому розмірі без порушення його прав та інтересів інших осіб, які перебувають на його утриманні.
Посилання апелянта на те, що позовна заява не містила вимоги про призначення аліментів в розмірі не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, визначив розмір аліментів у межах заявлених позовних вимог (1/3 частини), зменшивши його до 1/4 частини, та обмежив верхню межу, враховуючи відзив та пояснення відповідача, що є дискреційним повноваженням суду, передбаченим ст. 183 СК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що обмеження максимального розміру аліментів десятьма прожитковими мінімумами передбачено лише для наказного провадження, відхиляються з таких підстав.
Суд першої інстанції, встановлюючи верхню межу аліментів, керувався не приписами ч. 5 ст. 183 СК України як нормою наказного провадження, а виходив із загальних засад цивільного судочинства, зокрема принципів справедливості, розумності та співмірності, а також врахував конкретні обставини справи, які мають істотне значення для визначення розміру аліментів відповідно до ст. 182 СК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: