КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 373/3197/25
номер провадження № 22-ц/824/9777/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяславський міськрайонний суд Київської області від 24 лютого 2026 року /суддя Свояк Д.В./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №00-9609675 від 03.02.2024 у розмірі 54 351,70 грн, з яких: 6 500,00 грн - заборгованість за кредитом, 47 201,70 грн - заборгованість за процентами, 650,00 грн - комісія, а також стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9609675 від 03.02.2024 у розмірі 26 260,00 грн, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 500,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 19 110,00 грн, комісії у розмірі 650,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 1 170,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 449,30 грн /а.с. 38-41/.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 19 110,00 грн, ОСОБА_1 звернулася з апеляційними скаргами, зареєстрованими 26.03.2026 р. з №37643 і №37642, які апеляційний суд вважає однією скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення, яким визначити проценти відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України за відповідний період з 28.02.2024 до 17.12.2024 у розмірі 701,91 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що кредитний договір №00-9609675 від 03.02.2024 був укладений після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Разом з тим, спірним кредитним договором встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Посилається на ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Вважає, що умова кредитного договору щодо встановлення стандартної процентної ставки у розмірі 2,47% за кожний день користування кредитом суперечить імперативним приписам Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемною в силу закону та не підлягає застосуванню судом при вирішенні спору незалежно від того, чи заявлялася окрема вимога про визнання її недійсною.
Зазначає, що оскільки сторонами фактично не було погоджено дійсний та допустимий законом розмір процентів за користування кредитом, підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до яких, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Наводить власний розрахунок процентів за період з 28.02.2024 до 17.12.2024 із застосуванням облікових ставок НБУ (15%, 14,5%, 13,5%, 13%), відповідно до якого розмір процентів становить 701,91 грн.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, застосувавши ставку 1% на день до всього періоду нарахування процентів, вийшов за межі наданих йому повноважень, втрутився у сферу договірної свободи сторін, змінив зміст цивільного зобов`язання поза межами заявлених вимог та неправильно застосував норми матеріального права. Посилається на принцип свободи договору, закріплений у ст. 629 ЦК України, та на постанову Херсонського апеляційного суду від 13.05.2025 у справі №766/21115/24.
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, через електронний кабінет, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 03.02.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачкою в електронній формі був укладений договір кредитної лінії №00-9609675, який засвідчений електронним підписом.
Умови договору передбачали надання кредиту у виді кредитної лінії, ліміт якої складає 6 500,00 грн. Строк дії кредитної лінії 360 днів з кінцевим терміном повернення 28.01.2025. Детальні терміни повернення кредиту визначені в Графіку платежів, що є додатком № 1 до договору. Знижена процентна ставка становить 0,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту) протягом строку кредитування. Стандартна процента ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 650,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме 28.01.2025.
У п.2.8 договору вказано, що кошти кредиту надаються товариством на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
До позову додані копії паспорту споживчого кредиту, довідки про ідентифікацію клієнта, правила надання грошових коштів у позику товариством. До позову додана копія довідки ТОВ «Платежі Онлайн» про перерахування через платіжний сервіс «Platon» коштів відповідачці відповідно до кредитного договору №00-9609675 від 03.02.2024.
Як вбачається з копії договору факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Макс Кредит», останнє передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників. До позову додані копії акту прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, платіжної інструкції №358 від 06.01.2025.
Відповідно до договору факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» останньому відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. До позову додані копії акту прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, платіжної інструкції №370 від 30.09.2025.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 509 ЦК України про те, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; ст. 526 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; ст. 1048 ЦК України про те, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; ст. 512, 514 ЦК України про те, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що кредитний договір №00-9609675 був укладений 03.02.2024, тобто після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Оскільки договором була встановлена стандартна процентна ставка 2,47% на день, суд першої інстанції застосував максимально допустиму ставку 1% на день, нарахувавши проценти за період з 28.02.2024 до 17.12.2024 у розмірі 19 110,00 грн.
З таким висновком суду колегія суддів апеляційного суду погоджується, з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що умова договору про встановлення стандартної процентної ставки у розмірі 2,47% на день є нікчемною, а розмір процентів має визначатися на рівні облікової ставки НБУ, відхиляються.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №00-9609675 був укладений 03.02.2024, тобто після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Отже, на момент укладення договору діяла імперативна норма щодо обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %. Разом з тим, умовами договору була встановлена стандартна процентна ставка у розмірі 2,47% на день, що перевищує встановлений законом максимум.
Таким чином, умова кредитного договору щодо встановлення стандартної процентної ставки у розмірі 2,47% за кожний день користування кредитом суперечить імперативним приписам Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемною в силу закону.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта про те, що внаслідок нікчемності умови договору про розмір процентів підлягає застосуванню ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка передбачає визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Зазначена норма підлягає застосуванню у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів. Разом з тим, у цій справі договором розмір процентів був встановлений, однак ця умова є нікчемною в частині, що перевищує встановлений законом максимальний розмір денної процентної ставки у 1 %. Тобто договір не є таким, що не містить умови про розмір процентів, а містить умову, яка підлягає застосуванню в частині, що не перевищує встановлений законом максимум.
Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував наслідки нікчемності умови договору про процентну ставку, перерахувавши проценти за максимально допустимою ставкою 1% на день, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, самостійно змінивши умови договору, відхиляються.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за процентами у розмірі 47 201,70 грн. Суд першої інстанції, встановивши, що умова договору про розмір процентної ставки є нікчемною в частині, що перевищує 1% на день, задовольнив цю вимогу частково, стягнувши 19 110,00 грн. Тобто суд першої інстанції діяв у межах заявлених позовних вимог, оскільки стягнута сума є меншою за заявлену позивачем.
Крім того, суд першої інстанції не змінював умови договору, а лише застосував наслідки нікчемності умови договору, що є способом захисту прав споживача, передбаченим законом.
Щодо посилання апелянта на постанову Херсонського апеляційного суду від 13.05.2025 у справі №766/21115/24, то вона не є позицією Верховного Суду, а тому врахуванню при розгляді як судова практика вищого суду не підлягає.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: