КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/46600/25-ц
номер провадження 22-ц/824/9261/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року /суддя Остапчук Т.В./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 114 876,47 грн, моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 159,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн та судовий збір у розмірі 201,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. /а.с. 83-86/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що працівники поліції не є експертами з технічних пошкоджень транспортних засобів та не можуть зазначити усі пошкодження, які зазнав транспортний засіб після ДТП. Зазначає, що після детального огляду на станції технічного обслуговування під час проведення експертного дослідження разом із представником третьої особи було встановлено усі пошкодження, які зазнав транспортний засіб внаслідок ДТП, що підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку від 18.06.2025 за № 43215. Вказує, що вказаний звіт не був долучений до позовної заяви, оскільки позивач не вважав його суттєвим доказом, а основним доказом щодо стягнення відшкодування завданої шкоди є наряд-замовлення № 02.09.25/1 від 02.09.2025. Крім того, апелянт зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не надав жодних заперечень щодо обсягу пошкоджень, які підлягали ремонту згідно наряду-замовлення, а тому сторона позивача вважала, що відсутні сумніви щодо об`єму проведених ремонтних робіт та кількості замінених запчастин. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні матеріальної шкоди через відсутність експертного висновку, який фактично повторює пошкодження, які були відновлені у наряді-замовленні. Щодо моральної шкоди апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено питання завдання стороною відповідача додаткового морального тиску на сторону позивача, зокрема щодо протиправних дій сторони відповідача під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення, посягань на честь, гідність та ділову репутацію позивача, а також неможливості реалізації позивачем свого права на продаж транспортного засобу. Крім того, апелянт посилається на процесуальні порушення, зокрема на те, що судом першої інстанції не було вирішено клопотання про виклик та допит у якості свідка інспектора 1 взводу 3 роти 3 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ДПП лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , що позбавило сторону позивача можливості довести обставини, викладені в позовній заяві. На обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 22 травня 2025 року о 00 год. 00 хв. в м. Києві по вул. А. Верхогляда, 7, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності маневру та здійснив зіткнення з транспортним засобом Audi д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року у справі № 757/26170/25-п відповідача було визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Відповідач не мав полісу ОСЦПВВ, позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про призначення відшкодування. Внаслідок розгляду Моторним (транспортним) страховим бюро України страхової справи № 123643 та згідно наказу № 3.1/25904 від 27.08.2025 позивачу було сплачено страхове відшкодування у розмірі 88 558,53 грн.
Позивач посилається, що згідно наряду-замовлення на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу № 02.09.25/1 від 02.09.2025 вартість відновлювального ремонту склала 203 435,00 грн, а різниця між сплаченим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту склала 114 876,47 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст. 22 ЦК України про те, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; ч. 2 ст. 1192 ЦК України про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі; ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про те, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу; ст. 23 ЦК України про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; ст. 1167 ЦК України про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених реальних збитків пошкодження автомобіля в результаті ДТП, зокрема не надано доказів, що пошкодження, вказані у наряді-замовленні, були виявлені та враховані страховою компанією при здійсненні розрахунку, не надано страховий акт (наказ, звіт), розрахунок відшкодування з урахуванням фізичного зносу автомобіля 2016 р.в. та ПДВ, а тому суд позбавлений можливості здійснити відповідний розрахунок. Разом з тим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 000,00 грн, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні матеріальної шкоди, відхиляються з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди, зокрема не надано страхового акта (наказу, звіту), розрахунку відшкодування з урахуванням фізичного зносу автомобіля 2016 р.в. та ПДВ, що унеможливлює встановлення судом різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням.
Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль позивача в результаті ДТП зазнав пошкоджень - передній бампер, номерний знак, номерна рамка, решітка радіатора /а.с. 51/. Згідно наряду-замовлення від 02.09.2025 вказані інші пошкодження, зокрема, права фара /а.с. 9/. Позивачем не надано доказів, що він звертався, після основної оцінки, щоб і ці пошкодження, які були виявлені, були враховані при здійсненні розрахунку виплати.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У заяві має міститися, зокрема, зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості, що її підтверджують.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 цього Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Крім того, законодавством передбачено механізм доплати страхового відшкодування у разі виявлення обставин, які не були враховані під час первісного розрахунку.
Отже, при виявленні додаткових (прихованих) пошкоджень, які не були враховані при первісному розрахунку страхового відшкодування, потерпілий зобов`язаний звернутися до страховика (МТСБУ) із відповідною заявою про доплату страхового відшкодування, надавши документальне підтвердження виявлення таких пошкоджень та їх усунення. Лише після відмови страховика (МТСБУ) у здійсненні доплати або здійснення виплати у неповному обсязі потерпілий набуває право вимагати відповідну різницю безпосередньо з особи, яка завдала шкоду. У цій справі позивач не надав доказів звернення до МТСБУ із заявою про доплату страхового відшкодування у зв`язку з виявленням додаткових пошкоджень, що унеможливлює покладення на відповідача обов`язку з відшкодування цих сум.
Щодо звіту про визначення вартості матеріального збитку від 18.06.2025 за № 43215, на який посилається апелянт /а.с. 95-113/, колегія суддів зазначає наступне.
Вказаний звіт до суду першої інстанції не подавався, що не заперечується самим апелянтом в апеляційній скарзі. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у випадку, якщо вони не були подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Особою, яка подає апеляційну скаргу, не заявлено клопотання про прийняття нового доказу та не наведено обґрунтування неможливості його подання до суду першої інстанції.
Відтак, звіт про визначення вартості матеріального збитку від 18.06.2025 за № 43215 /а.с. 95-113/ підлягає поверненню без розгляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам завдання моральної шкоди, також відхиляються з таких підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди у 5 000,00 грн, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, врахував характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок ДТП, а також те, що сама по собі дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією. Колегія суддів погоджується з таким розміром моральної шкоди, оскільки він є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення позовних вимог позивача та не призводить до його збагачення.
Посилання апелянта на протиправні дії командира відповідача, які мали місце після ДТП, не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, вказані обставини стосуються дій іншої особи, яка не є відповідачем у справі, а тому не можуть бути покладені в основу збільшення розміру моральної шкоди, що стягується з відповідача.
Відхиляються і доводи апеляційної скарги про процесуальні порушення, зокрема щодо невирішення клопотання про виклик та допит свідка, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Відповідно до ст. 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. Заява про виклик свідка має бути подана до початку судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання позивача про виклик та допит свідка було предметом розгляду суду першої інстанції. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про достатність наявних у справі доказів для її розгляду по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд першої інстанції мав право відхилити клопотання про виклик свідка, оскільки наявні у справі докази були достатніми для вирішення спору по суті.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: