П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/28962/25
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
12.01.2026 року;
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Казанчук Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії у разі втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ з 20.01.2025 року;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ з 20.01.2025 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачка з 1996 року перебуває на обліку в ГУПФУ та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Поряд з тим, позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 , який перебував на обліку в ГУПФУ з отриманням пенсії за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Однак, ГУПФУ, в порушення конституційних гарантій на належне пенсійне забезпечення, відмовляє позивачці у призначенні пенсії по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з дати виникнення права на такий вид пенсії, а саме з 20.01.2025.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 у разі втраті годувальника згідно з Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.01.2025 року.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію ОСОБА_1 у разі втрати годувальника згідно з Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.01.2025 року.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перебування позивачки з померлим у зареєстрованому шлюбі та належність померлого до кола осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону №2262-ХІІ, підтверджено належними та допустимими доказами. У спірному випадку, встановлення судовим рішенням факту родинних відносин між позивачкою та померлим чоловіком має виключно підтвердний характер і не створює нового права, а лише підтверджує вже існуюче право позивачки на відповідний вид пенсійного забезпечення. Відсутність на момент первинного звернення відповідного рішення суду про встановлення факту родинних відносин не може бути підставою для звуження обсягу конституційного права особи на соціальний захист, адже згідно положень Порядку №3-1 рішення суду є одним із можливих документів, що підтверджують родинні відносини, подальше надання рішення суду усуває перешкоди для реалізації права на пенсію з моменту виникнення такого права, а не з моменту формального усунення сумнівів органу Пенсійного фонду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що позивачка отримує пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 28.05.2025, а саме з моменту відповідного звернення та надання належних документів, зокрема, рішення суду про встановлення факту родинних відносин з померлим чоловіком. Отже, у спірному випадку ГУПФУ діяло на виконання своїх повноважень, з дотриманням вимог законодавства, обґрунтовано та порушень прав позивачки на належне пенсійне забезпечення не допустило.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянтки, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 17.01.1996 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно Свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 28.07.1962 позивачка є дружиною ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_2 від 15.01.2025 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 25 березня 2025 року у справі №521/2475/25 встановлений факт родинних відносин між ОСОБА_2 із ОСОБА_1 , а саме факт того що ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_1 .
Також, 20.01.2025 позивачка зверталась в ГУПФУ із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням ГУПФУ від 08.02.2025 № 54 позивачці відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю документів, що засвідчують родинні відносини з годувальником ОСОБА_2 . ГУПФУ вказало на те, що згідно Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 15.01.2025 прізвище, ім`я та по батькові годувальника українською мовою вказано « ОСОБА_3 ». Згідно Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 28.07.1962 прізвище ім`я та на батькові годувальника вказано « ОСОБА_3 », прізвище ім`я та по батькові дружини після шлюбу вказано « ОСОБА_1 ». Згідно паспорту заявниці НОМЕР_3 від 19.11.1996 зазначено прізвище « ОСОБА_1 ». Таким чином, відсутні документи про зв`язок прізвища українською мовою « ОСОБА_4 ».
28.05.2025 позивачка повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
17.06.2025 ГУПФУ призначило позивачці пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 28.05.2025 року.
25.07.2025 позивачка повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме з 20.01.2025 року.
Розглянувши заяву, ГУПФУ залишило вимоги позивачки без задоволення, про що повідомило у листі від 14.08.2025 №22867-21224/С-02/8-1500/25. ГУПФУ вказало, що відповідно до статей 30, 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначена позивачці у розмірі 30% відповідних сум грошового забезпечення з 28.05.2025, а саме з дня звернення за призначенням пенсії. При цьому, ГУПФУ зауважило на правильності дати призначення заявленої пенсії, адже під час первинного звернення за пенсією позивачкою не надано документу про встановлення родинних відносин з померлим годувальником - відповідного судового рішення.
Не погоджуючись з висновками ГУПФУ, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість дій відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Згідно частини 1 статті 9 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника є одним із видів пенсійних виплат.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Також, відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Згідно статті 31 Закону №2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
У статті 48 Закону №2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 12 Розділу ІІ Порядку №3-1 за документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду.
Згідно обставин справи та, як не заперечується учасниками, під час звернення за пенсією по втраті годувальника позивачка надала повний пакет документів. Також, з огляду на зауваження ГУПФУ, позивачкою додатково пред`явлено відповідне судове рішення про встановлення факту родинних відносин між позивачкою та померлим чоловіком (годувальником).
Слід враховувати, що у спірному випадку ГУПФУ, одразу відмовивши позивачці у призначенні пенсії, не встановило позивачці додатковий строк на подачу додаткових документів (судового рішення), натомість позивачка вжила невідкладних заходів та звернулась до відповідного суду з питання встановлення факту родинних відносин з померлим чоловіком (годувальником). Повторне ж звернення за призначенням пенсії разом з документами (відповідним судовим рішенням), яких за висновком ГУПФУ було недостатньо під час первинного звернення, відбулось до закінчення тримісячного терміну після ухвалення Малиновським районним судом міста Одеси рішення від 25 березня 2025 року у справі №521/2475/25 про встановлення факту родинних відносин між позивачкою та померлим чоловіком (годувальником).
Поряд з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення судовим рішенням факту родинних відносин між позивачкою та померлим чоловіком (годувальником) має виключно підтвердний характер і не створює нового права, а лише підтверджує вже існуюче право позивачки на відповідний вид пенсійного забезпечення. У спірному випадку відсутність на момент первинного звернення за пенсією відповідного рішення суду про встановлення факту родинних відносин не може бути підставою для звуження обсягу конституційного права особи на соціальний захист. Згідно положень Порядку №3-1, рішення суду є одним із можливих документів, що підтверджують родинні відносини, і його подальше надання усуває перешкоди для реалізації права на пенсію з моменту виникнення такого права, а не з моменту формального усунення сумнівів органу ПФУ.
Сам факт смерті годувальника, перебування позивачки з ним у зареєстрованому шлюбі та належність померлого до кола осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону № 2262-ХІІ, підтверджені належними та допустимими доказами.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що право позивачки на пенсію у разі втрати годувальника виникло з моменту її первинного звернення до органу Пенсійного фонду України, тобто з 20.01.2025 року.
Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: Ю.М. Градовський
Г.П. Казанчук