ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/1050/26 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації її пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення її пенсії, та зобов`язати відповідача провести відповідний перерахунок і виплату пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що при призначенні їй пенсії за віком з 14 червня 2019 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016- 2018 роки у розмірі 6188,89 грн, а тому саме цей показник відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV повинен послідовно збільшуватися під час проведення щорічної індексації пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення її пенсії у розмірі 6188,89 грн, на відповідні коефіцієнти збільшення.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачки відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2016- 2018 роки у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, починаючи з 11 грудня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись із таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124.
На переконання відповідача, наступні перерахунки пенсії у зв`язку з індексацією повинні здійснюватися виходячи з показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року - 3764,40 грн, послідовно збільшеного на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти.
Крім того, апелянт посилається на недотримання позивачкою передбаченого Законом №1058-IV та Порядком №22-1 порядку звернення за перерахунком пенсії, зазначаючи, що відповідна заява повинна подаватися особисто до територіального органу Пенсійного фонду України або через вебпортал чи Портал Дія та відповідати встановленій формі.
Також відповідач вважає, що, зобов`язавши Пенсійний фонд здійснити відповідний перерахунок пенсії, суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить таких висновків.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 14 червня 2019 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV.
При призначенні пенсії для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016- 2018 роки у розмірі 6188,89 грн.
Позивачка, вважаючи, що відповідач неправильно проводить індексацію її пенсії, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо проведення перерахунку із застосуванням до показника середньої заробітної плати, який був використаний саме при призначенні її пенсії, відповідних коефіцієнтів збільшення.
Пенсійний орган відмовив у проведенні такого перерахунку, виходячи з того, що індексація здійснюється відповідно до Порядку №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 грн.
Зокрема, з 01 березня 2025 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 із застосуванням коефіцієнта 1,115. Цю обставину безпосередньо визнає апелянт.
Вважаючи такий механізм індексації протиправним, позивачка звернулася до суду.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, визначений у порядку, встановленому цією нормою.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України.
Механізм проведення такого перерахунку визначено Порядком №124.
Пунктом 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, тобто 3764,40 грн, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.
Водночас правове питання щодо співвідношення зазначених положень Порядку №124 та частини другої статті 42 Закону №1058-IV було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 Судова палата КАС ВС дійшла висновку, що положення пункту 5 Порядку №124 не узгоджуються з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV у частині визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню.
Верховний Суд зазначив, що, з огляду на пріоритетність закону над підзаконним нормативно-правовим актом, застосування під час індексації пенсій починаючи з 2020 року положень пункту 5 Порядку №124 усупереч частині другій статті 42 Закону №1058-IV є неправомірним.
Відповідно, під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення конкретної пенсії, а не універсальний показник станом на 01 жовтня 2017 року.
При цьому справа №200/5836/24 була передана на розгляд Судової палати саме для вирішення питання про можливість відступу від раніше сформованих Верховним Судом висновків у справах цієї категорії, однак Судова палата підстав для такого відступу не встановила.
Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23 та від 27 січня 2025 року у справі №620/7211/24, на які обґрунтовано послався суд першої інстанції.
Отже, оскільки під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком для її обчислення було застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, саме цей показник підлягав відповідному збільшенню при проведенні наступних індексацій пенсії.
За таких обставин доводи апелянта про необхідність застосування показника 3764,40 грн є необґрунтованими та суперечать наведеному висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251 відповідний коефіцієнт збільшення визначено у розмірі 1,11.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 - 1,11.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 - 1,14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 - 1,197.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 - 1,0796.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 - 1,115.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність послідовного збільшення показника 6188,89 грн на зазначені коефіцієнти.
Водночас коефіцієнт 1,17, встановлений для індексації у 2019 році, застосуванню до пенсії позивачки не підлягає, оскільки пенсію ОСОБА_1 призначено лише з 14 червня 2019 року, тобто після проведення відповідної індексації.
Саме з цих підстав суд першої інстанції не задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на недотримання позивачкою процедури подання заяви про перерахунок пенсії, встановленої Порядком №22-1.
Спірні правовідносини виникли не у зв`язку з призначенням позивачці пенсії або здійсненням такого її перерахунку, необхідною передумовою якого є подання пенсіонером заяви та додаткових документів, а у зв`язку з правильністю виконання відповідачем передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV механізму щорічної індексації вже призначеної пенсії.
Проведення такої індексації законом не поставлено в залежність від подання пенсіонером заяви встановленої форми.
Навпаки, частина друга статті 42 Закону №1058-IV визначає щорічний характер такого перерахунку, а відповідними постановами Кабінету Міністрів України визначаються дата його проведення та коефіцієнт збільшення.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що Пенсійний фонд фактично здійснював індексацію пенсії позивачки, а з 01 березня 2025 року провів її перерахунок на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV та постанови №209.
Отже, предметом цього спору є не виникнення в органу Пенсійного фонду обов`язку провести індексацію внаслідок звернення позивачки, а правильність визначення показника середньої заробітної плати, до якого відповідач застосовував установлені коефіцієнти.
Тому наведені апелянтом висновки Верховного Суду у справах №640/1873/22, №620/2027/23 та №990/167/24 щодо необхідності дотримання встановленої процедури звернення не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки зроблені з урахуванням фактичних обставин відповідних справ і не змінюють встановленого законом автоматичного характеру щорічної індексації пенсії.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження Пенсійного фонду.
Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень, за яких у межах, визначених законом, такий суб`єкт має можливість обрати один із декількох юридично допустимих варіантів рішення.
Натомість у спірних правовідносинах після встановлення показника середньої заробітної плати, застосованого при призначенні пенсії позивачці, та встановлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів його збільшення у відповідача відсутній вибір між декількома правомірними варіантами поведінки.
Закон №1058-IV визначає обов`язок здійснити перерахунок, показник, який підлягає збільшенню, а відповідними постановами Кабінету Міністрів України встановлено конкретні коефіцієнти такого збільшення.
Отже, зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії у визначений законом спосіб не є втручанням у його дискреційні повноваження, а становить належний та ефективний спосіб судового захисту порушеного права позивачки.
Суд першої інстанції зобов`язав відповідача провести відповідний перерахунок пенсії з 11 грудня 2025 року.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом способом та часовими межами захисту порушеного права, враховуючи встановлені обставини справи та межі заявлених позовних вимог.
При цьому відповідний спосіб захисту не передбачає повторного вирішення Пенсійним фондом питання про наявність чи відсутність у позивачки права на індексацію, оскільки всі юридично значимі для такого перерахунку обставини встановлені, а механізм його проведення визначений законом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії з 14 червня 2019 року для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати за 2016- 2018 роки у розмірі 6188,89 грн.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV саме цей показник підлягав послідовному збільшенню під час проведення індексації пенсії позивачки у наступних роках.
Застосування відповідачем для проведення індексації іншого показника - 3764,40 грн станом на 01 жовтня 2017 року - ґрунтується на положеннях пункту 5 Порядку №124 у спосіб, який не відповідає приписам акта вищої юридичної сили - частини другої статті 42 Закону №1058-IV.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24.
Доводи апеляційної скарги щодо порядку звернення позивачки за перерахунком пенсії та втручання суду в дискреційні повноваження Пенсійного фонду не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на неправильному розумінні характеру спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстави, передбачені статтею 317 КАС України, для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Ю.О. Тереза
В.В. Файдюк