П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/21723/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
22 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправними дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позов задоволено.
Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 09 серпня 2025 року та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності 2 групи з 09 серпня 2025 року.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як особа з інвалідністю II групи, внаслідок загального захворювання, та отримувала пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 05.05.2021 серія 12ААВ №442549 інвалідність позивачу встановлено до 01.05.2024.
З 09.08.2025 позивачу припинено виплату пенсії пенсію по інвалідності.
01 грудня 2025 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за фактом ненарахування пенсії.
Листом від 15.12.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про те, що їй припинено виплату пенсії по інвалідності відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).
За приписами статті 34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 2021 року є особою з інвалідністю 2 групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Інвалідність 2 групи загального захворювання позивачу в 2021 році підтверджено до 01.05.2024 року.
Відтак, позивач не є особою, яка на час звернення з цим позовом досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону №1058-IV.
Тобто, пенсія позивачу по інвалідності призначається та виплачується виключно на строк встановлення такої інвалідності.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX (надалі - Закон № 2682-IX) пункт 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено підпунктом 14-6.1 такого змісту:
"14-6.1. Для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період воєнного стану - не менш як на весь строк їх військової служби). Якщо при повторному огляді особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, продовженої відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження висновку медико-соціальної експертизи до територіального органу Пенсійного фонду".
Вказані положення пункту 14-6.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV викладено в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи " від 19 грудня 2024 року № 4170-IX.
Введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, який діє по теперішній час, є загальновідомою обставиною і відповідно до вимог ч.3 статті 78 КАС України не потребує доказуванню.
Таким чином, положення пункту 14-6.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV засвідчують, що позивач, як особа з інвалідністю, якій призначено пенсію по інвалідності, у якої строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, має право на продовження виплати пенсії до припинення або скасування воєнного стану в Україні, виключно за умови неможливості проходження повторного огляду.
При цьому, відповідно до вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" від 15 листопада 2024 р. № 1338 (надалі - Постанова №1338) до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать:
- особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації;
- особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства.
Водночас, слід врахувати, що приписами пункту 2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи " від 19 грудня 2024 року № 4170-IX (надалі - Закон № 4170-IX) прямо передбачено, що у разі якщо особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до введення в дію цього Закону і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але така особа відповідно до умов, встановлених Кабінетом Міністрів України, не проходила такий повторний огляд у медико-соціальних експертних комісіях:
- чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 року до 1 листопада 2025 року пройти оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
- інші особи, крім осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи до 1 квітня 2026 року.
Аналогічна правова норма закріплена в пункті 3 Постанови №1338.
Зазначене свідчить про наявність певної неузгодженості між правовими нормами одного і того ж Закону № 4170-IX щодо строків повторного огляду осіб, яким призначено пенсію по інвалідності, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, та щодо кола таких осіб.
При подоланні такої колізії суд першої інстанції доцільно врахував приписи статті 6 КАС України та статті 66 Закону України "Про правотворчу діяльність" від 24 серпня 2023 року № 3354-IX.
Враховуючи принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, слід при вирішенні даного спору застосувати правові норми пункту 2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX, які надають право позивачу на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи до 1 квітня 2026 року.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що у позивача в розумінні вимог пункту 2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX наявне право на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи до 1 квітня 2026 року, що продовжує її статус особи з інвалідністю 2 групи і, як наслідок, право на продовження відповідних пенсійних виплат до вказаної дати (1 квітня 2026року).
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.