ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/12674/25 пров. № А/857/53010/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року (головуючий суддя Андрусів У. Б.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львів у справі № 380/12674/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
20.06.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Управління, відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - третя особа) в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення №134550017704 від 02.05.2025 "Про відмову у перерахунку пенсії" Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, надання житлових субсидій та пільг), яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у зв`язку з відсутністю законних підстав та необхідного стажу роботи на посадах державної служби; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи позивачки, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» стаж роботи ОСОБА_1 на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) ДПС, ДФС, Міндоходів України за період з 01.12.1993 до 18.06.2025 (по день подання цього позову), а саме: 01.12.1993 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень податків з юридичних осіб в ДПІ по Галицькому районі м. Львова; 01.12.1994 на посаді головного державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень податків з юридичних осіб в ДПІ по Галицькому районі м. Львова; 26.11.1996 на посаді головного державного податкового інспектора Державної податкової адміністрації у Галицькому районі м. Львова; 03.01.1997 на посаді головного державного податкового інспектора управління справляння податків з юридичних осіб ДПА у Галицькому районі м. Львова; 14.02.1998 на посаді головного державного податкового інспектора управління справляння податків з юридичних осіб у ДПІ у Галицькому районі м. Львова; 08.05.1998 на посаді головного державного податкового інспектора управління прямих і непрямих податків з юридичних осіб в тій же податковій; 01.09.2002 на посаді головного державного податкового інспектора відділу податку на прибуток та податкових платежів управління оподаткування юридичних осіб; 01.10.2003 на посаді головного державного податкового інспектора відділу прямих податків управління оподаткування юридичних осіб у ДПІ у Галицькому районі м. Львова; 26.09.2005 на посаді заступника начальника відділу податку на прибуток та інших податків і зборів, обов`язкових платежів; 14.11.2005 на посаді заступника начальника відділу оподаткування юридичних осіб; 23.02.2007 на посаді заступника начальника управління начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб; 19.04.2007 на посаді начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб; 16.03.2012 на посаді заступника начальника управління начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб в ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС; 01.07.2013 на посаді заступника начальника управління начальника відділу податку на прибуток управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області; 26.01.2015 на посаді заступника начальника управління начальника відділу податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області; 17.02.2016 на посаді заступника начальника управління начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб; 25.04.2016 на посаді начальника відділу адміністрування податку на прибуток місцевих податків, економічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб; 24.07.2017 на посаді начальника відділу адміністрування та камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток платників території обслуговування Галицької ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Львівській області; 12.11.2018 на посаді заступника начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області; 19.09.2019 на посаді заступника начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Галицького управління ГУ ДПС у Львівській області; 17.09.2020 на посаді головного державного ревізора-інспектора Львівського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління податкового адміністрування ГУ ДПС у Львівській області; 22.12.2020 на посаді головного державного ревізора-інспектора Львівського відділу камеральних перевірок управління з виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Львівській області; 21.10.2021 на посаді головного державного інспектора Львівського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання ризиків ГУ ДПС у Львівській області; 24.08.2022 на посаді головного державного інспектора Львівського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Львівській області; 02.12.2024 на посаді головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у інших класах торгівлі управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Львівській області по 18.06.2025 (час подання позову); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п. 12 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 з 25.04.2025 - на підставі поданої заяви зареєстрованої за №3464 та доданими до неї документами в тому числі і довідками, виданими позивачці ГУ ДПС у Львівській області 25.04.2025: №223-13-01-10-00-11; №224-13-01-10-00-11; №68-13-01-10-21.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №134550017704 від 02.05.2025 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи в органах державної податкової служби з 01.12.1993 до 21.07.2017, з 24.07.2017 до 25.04.2025 та перевести з 25.04.2025 ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» з урахуванням довідок №223-13-01-10-00-11 від 25.04.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку №224-13-01-10-00-11 від 25.04.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), №68-13-01-10-21 від 25.04.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність відмови у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно ст.37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державного службовця. Зазначає, що судом не враховано, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних. Також зазначає, що суд першої інстанції не дійшов вірного висновку у тому, що протягом періоду з 01.12.1993 по 02.12.2024 позивач обіймала посади в органах Державної податкової служби, у зв`язку з чим зазначений період не зараховується до стажу державної служби, оскільки посади органів податкової служби не відносяться до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив той факт, що підстави для переведення пенсії позивача на пенсію у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» відсутні, тому її вимога стосовно врахування при переведенні пенсії довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області від 25.04.2025 №223-13-01-10-00-11, №224-13-01-10-00-11 та №68-13-01-10-21 є передчасною. Відповідно вважає, що позивачка станом на 01.05.2016 не обіймала посаду державного службовця, що визначено ст.37 Закону №3723 та немає 20 років стажу державної служби станом на 01.05.2016, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення 02.05.2025 №134550017704 про відмову у переведенні пенсії позивачки відповідно до Закону України «Про державну службу».
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.03.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що визнається учасниками справи.
25.04.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Згідно розписки-повідомлення, до заяви додала довідки №223-13-01-10-00-11 від 25.04.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку №224-13-01-10-00-11 від 25.04.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), №68-13-01-10-21 від 25.04.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1981 ОСОБА_1 працювала:
- 01.12.1993 - зарахована по переводу з Контори матеріально-технічного постачання «Облкооппостач» на посаду старшого державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень податків з юридичних осіб в ДПІ по Галицькому районі м. Львова;
- 06.05.1994 - прийняла присягу державного службовця;
- 01.12.1994 - переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень податків з юридичних осіб в ДПІ по Галицькому районі м. Львова;
- 26.11.1996 - у зв`язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по Галицькому району м. Львова і утворенням Державної податкової адміністрації у Галицькому районі м. Львова переведена на посаду головного державного податкового інспектора;
- 03.01.1997 - у зв`язку з введенням в дію нового штатного розпису Державної податкової адміністрації у Галицькому районі м. Львові переведена на посаду головного державного податкового інспектора управління справляння податків з юридичних осіб;
- 14.02.1998 - Державна податкова адміністрація у Галицькому районі м. Львова перейменована у Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова;
- 08.05.1998 - Управління справляння податків з юридичних осіб перейменоване на управління прямих і непрямих податків з юридичних осіб;
- 01.09.2002 - у зв`язку зі змінами у структурі штатного розпису інспекції переведена за її згодою на посаду головного державного податкового інспектора відділу податку на прибуток та податкових платежів управління оподаткування юридичних осіб;
- 01.10.2003 - вищеназваний відділ перейменовано на відділ прямих податків управління та оподаткування юридичних осіб;
- 26.09.2005 - у зв`язку із змінами в організаційній структурі інспекції переведена на посаду заступника начальника відділу податку на прибуток та інших податків і зборів, обов`язкових платежів;
- 11.11.2005 - відділ перейменовано на відділ оподаткування юридичних осіб;
- 23.02.2007 - у зв`язку із змінами в організаційній структурі штатного розпису інспекції переведена на посаду заступника начальника управління начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб;
- 19.04.2007 - переведена на посаду начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб;
- 16.03.2012 - у зв`язку з проведенням реорганізації ДПІ у Галицькому районі м. Львова шляхом перетворення в ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби переведена на посаду заступника начальника управління-начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб, як така яка успішно пройшла стажування;
- 01.07.2013 - у зв`язку із реорганізацією ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС (шляхом приєднання) переведена на посаду заступника начальника управління- начальника відділу податку на прибуток управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області;
- 26.01.2015 - у зв`язку із реорганізацією ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (шляхом приєднання) переведена на посаду заступника управління - начальника відділу податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУДФС у Львівській області;
- 17.02.2016 - у зв`язку із реорганізацією ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області (шляхом приєднання) переведена на посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб;
- 25.04.2016 - переведена на посаду начальника відділу адміністрування податку на прибуток місцевих податків, економічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб;
- 24.07.2017 - звільнена із займаної посади в порядку переведення в Головне управління ДФС у Львівській області ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про державну службу», п. 5 ст. 36 КЗпП;
- 24.07.20217 - призначена в порядку переведення на посаду начальника відділу адміністрування та камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток платників території обслуговування Галицької ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Львівській області, як така що пройшла за конкурсом;
- 12.11.2018 - у зв`язку зі зміною організаційної структури Головного управління ДФС у Львівській області переведена на посаду заступника начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Галицького управління Головного управління ДФС у Львівській області;
- 18.09.2019 - відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» звільнена із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінню ДПС у Львівській області, п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП;
- 19.09.2019 - прийнята в порядку переведення на посаду заступника начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Галицького управління Головного управління ДПС у Львівській області на посаді заступника начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Галицького управління ГУ ДПС у Львівській області;
- 17.09.2020 - у зв`язку із введенням в дію організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду на посаді головного державного ревізора-інспектора Львівського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління податкового адміністрування ГУ ДПС у Львівській області;
- 21.12.2020 - відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» звільнена із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінню ДПС у Львівській області, п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП;
- 22.12.2020 - призначена у порядку переведення з Головного управління ДПС у Львівській області на посаду головного державного ревізора-інспектора Львівського відділу камеральних перевірок управління з виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Львівській області;
- 21.10.2021 - у зв`язку із введенням і дію штатного розпису на 2021 рік Головного управління ДПС у Львівській області посада головний державний ревізор інспектора Львівського відділу камеральних перевірок управління з виявлення та опрацювання податкових ризиків перейменована на головний державний інспектор Львівського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Львівській області;
- 24.08.2022 - у зв`язку з введенням в дію організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду головного державного інспектора Львівського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Львівській області;
- 02.12.2024 - у зв`язку з введенням в дію переліку змін до організаційної структури та до штатного розпису Головного управління ДПС у Львівській області переведена на посаду головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у інших класах торгівлі управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Львівській області.
Відомостями трудової книжки також підтверджено, що ОСОБА_1 :
- 29.11.1994 - присвоєно персональне звання інспектора податкової служби І рангу;
- 15.11.2005 - присвоєно спеціальне звання "Радник" податкової служби ІІІ рангу;
- 20.05.2009 - присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби ІІ рангу";
- 01.07.2013 - присвоєний 11 ранг державного службовця;
- 01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання "Радник податкової митної справи ІІ рангу"
- 19.09.2019 - присвоєно 5 ранг державного службовця.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області.
За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення №134550017704 від 02.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії.
За змістом рішення: «29.11.1994 р. ОСОБА_1 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби І рангу, 15.11.2005 р. - спеціальне звання Радник податкової служби ІІІ рангу, 20.05.2009 р. - спеціальне звання Радник податкової служби ІІ рангу, 01.01.2014 р. - спеціальне звання Радник податкової митної справи ІІ рангу. Посадовим особам контрольних органів згідно зі статтею 343.1. Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку із відсутністю необхідного стажу на посадах державних службовців відповідно до Закону України №889-VІІІ.».
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернулася до суду з вказаним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Як передбачено ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII).
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Як передбачено п. 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ унормовано, що перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Отже, право на пенсію державного службовця за змістом ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) станом на 01.05.2016 мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII.
Водночас, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст.37 вказаного Закону України і п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.
Як передбачено абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством (п. 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII), а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - порядок №283).
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, розмір якого, серед іншого (страхового стажу, віку особи), впливає на наявність в особи права на пенсію, що призначається на підставі п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
У рішенні ГУ ПФУ в Запорізькій області №134550017704 від 02.05.2025, яким позивачці відмовлено в переході на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у зв`язку із відсутністю необхідного стажу державної служби.
Спірним у цій справі є питання щодо незарахування до стажу державної служби періоду роботи позивачки з 01.12.1993 до 18.06.2025 (понад 31 рік) в органах державної податкової служби з присвоєнням персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця, який підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1981.
Разом з тим, стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Пунктом 1 Порядку №283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Як передбачено п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Згідно з пунктом 4 Порядку №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Відповідно до п. 5 Порядку №283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990 (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до ст. 6 Закону №509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Частиною 5 статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону №509-XII, службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Як передбачено ч.ч. 7, 8 ст. 15 Закону №509-XII, посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено ПК України розділами XVIII-1 та XVIII-2.
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до вимог абз. 1, 2 п. 344.1 ст. 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах повинен зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Такий висновок кореспондується з правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Крім того, ч. 17 ст. 37 Закону №3723-ХІІ регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на сьогодні, визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону №889-VIII та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі - порядок №229), за змістом яких до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
З огляду на наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність покликання відповідача на положення п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону №889-VIII, відповідно до якого дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» 25.04.2025. Відтак, рішення приймалося відповідачем з урахування стажу, наявного у позивача на момент звернення з відповідною заявою. Тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що немає підстав для зарахування до стажу періоду роботи з 26.04.2025 до 18.06.2025.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що на момент звернення позивача до ГУ ПФУ у Львівській області (25.04.2025) дотримано всіх умов, необхідних для реалізації права на переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, а саме позивач досягла 63 річного віку, стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років.
А отже, відмова відповідача в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною, тому рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №134550017704 від 02.05.2025 необхідно визнати протиправним та скасувати.
За змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У спірному випадку у позивача право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу з відповідною заявою 25.04.2025.
Крім того, за змістом ст. 37 Закону №3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
20.07.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», якою, зокрема, абз. 6 п. 4 порядку №622 замінено абзацами такого змісту:
«За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку».
Порядок №622 було доповнено, зокрема, п. 4-2, який передбачає, що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Постановою №823 також затверджено форми довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, серед яких, зокрема, довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за Додатком №4 до Порядку та довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за Додатком №6 до Порядку.
Як це правильно встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, за наявними довідками, виданими Головним управлінням ДПС у Львівській області, №223-13-01-10-00-11 від 25.04.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідкою №224-13-01-10-00-11 від 25.04.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), №68-13-01-10-21 від 25.04.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) убачається, що такі видані за формою, затвердженою постановою №823 такі надані пенсійному органу під час звернення із заявою про переведення - перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця, що відповідачем не заперечується.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, довідки не скасовані та не відкликані, інформація, що наявна в них, не визнана недостовірною та не спростована відповідачем.
Також, за правилами ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Отже, за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати.
Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Хоч відповідачем не проведено перевірку спірних довідок, при цьому вказані довідки містять інформацію щодо суми заробітної плати, видані на підставі особових рахунків, у них наявний підпис керівника підприємства та головного бухгалтера, а також відповідний відбиток печатки вказаної установи.
Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, у відповідача відсутні підстави для неврахування вказаних довідок.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що слід рішення про відмову в призначенні пенсії скасувати та зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби періоди роботи в органах державної податкової служби з 01.12.1993 до 21.07.2017, з 24.07.2017 до 25.04.2025 та перевести з 25.04.2025 позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з урахуванням довідок №223-13-01-10-00-11 від 25.04.2025, №223-13-01-10-00-11 від 25.04.2025, №68-13-01-10-21 від 25.04.2025.
Оскільки в силу приписів ст.308 КАС України сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, а відтак суд апеляційної інстанції в цій частині оцінку рішенню не надає.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог частково, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів, повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 380/12674/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний