ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
22 вересня 2026 року м. Львів Справа № 140/2290/26 пров. № А/857/48667/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Глазька С. М.
суддів - Глушка І. В.
Шавеля Р. М.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 140/2290/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених ч.1 ст.295 КАС України та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 09.09.2026 в Електронному кабінеті користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя доповідач вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі без витребування такої із суду першої інстанції.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.
Якщо у встановлений судом строк скаржник не подасть заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або наведені ним у відповідній заяві підстави для поновлення цього строку будуть визнані судом неповажними, то за приписами п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України це є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, що унеможливлює повторне подання апеляційної скарги на те саме судове рішення в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Отже, вирішуючи заяву відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі, колегія суддів виходить з наступного.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду, визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.
Частиною 1 статті 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, виходячи з положень статті 44 КАС України та маючи намір добросовісно реалізувати свої процесуальні права, зокрема право на апеляційне оскарження, відповідач повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. З цією метою, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, відповідач має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Крім того, відповідач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому обставини відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, від 21.09.2023 у справі № 160/15387/22, від 09.11.2023 у справі № 560/11237/22, від 20.11.2023 у справі № 120/18501/21-а тощо, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У постанові від 22.10.2025 у справі № 380/7820/24 за аналогічних обставин Верховний Суд наголосив, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо сплати судового збору та, як наслідок, повернення первинної апеляційної скарги відбулося з причин, які не належать до об`єктивних і непереборних обставин, оскільки усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.
Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним зі способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України. Таку позицію Верховний Суд висловив у постанові від 12.09.2025 у справі № 240/7212/24.
Крім того, у постанові № 640/3393/19 від 28.04.2021 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що внутрішні процедури виділення коштів на сплату судового збору державним органом влади (державною установою, організацією) не впливають на перебіг процесуальних строків та не продовжують їх. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку реалізовувати своє право.
Колегія суддів зазначає, що процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому, виходячи з принципу "належного урядування", державний орган має дотримуватися такої процедури, у зв`язку з чим несвоєчасне надходження бюджетних асигнувань на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку для усунення недоліків апеляційної скарги і, як наслідок, не є поважною підставою для продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
В контексті обставин цієї справи слід зазначити, що вчасна подача первинної апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 12.03.2021 у справі № 640/23723/19 та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19.
Колегія суддів враховує, що апеляційну скаргу було подано повторно через більше ніж місяць після повернення первинної апеляційної скарги, що свідчить про відсутність підстав вважати, що це відбулося впродовж розумного строку та без невиправданих затримок і зайвих зволікань.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 зробив висновок, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у разі дотримання одночасно таких умов:
первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;
наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Вказаних умов, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі відповідачем не дотримано.
З огляду на наведене колегія суддів доходить висновку, що заява скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч.3 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження та не навів поважних підстав для його поновлення, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Волинської митниці належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Волинської митниці.
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Волинської митниці.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 140/2290/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач С. М. Глазько
судді І. В. Глушко
Р. М. Шавель