ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/21579/25 пров. № А/857/33689/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мандзія О.П.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСПОРТ» до Львівської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень,
суддя в 1-й інстанції Ланкевич А.З,
дата ухвалення рішення 13.02.2026,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСПОРТ» (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - апелянт, відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.07.2025 року №UA209[телефон приховано] про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» на суму 239362,2 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2025 року №209[телефон приховано] про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів…; тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну..)» на суму 52659,68 грн (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 47872,44 грн, штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 4787,24 грн).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у застосуванні тарифної преференції « 410» до товарів, ввезених на митну територію України за митними деклараціями від 16.09.2022 №UA209180/2022/066419, від 16.09.2022 №UA209180/2022/066424, від 11.11.2022 №UA209180/2022/079058, які були випущені у вільний обіг за результатами митного оформлення.
На думку позивача, під час митного оформлення ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» надало всі передбачені законодавством документи, зокрема: сертифікати з перевезення товарів форми EUR.1: від 12.09.2022 №PL/MF/AS0312251, від 12.09.2022 №PL/MF/AS0312252 та від 08.11.2022 №PL/MF/AS03122446, видані уповноваженими органами Республіки Польща, які підтверджували походження товарів з Європейського Союзу та надавали право на застосування преференційного режиму оподаткування.
Позивач із сумнівами та твердженнями митного органу не погоджується та зазначає, що у Львівської митниці відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу іноземної держави до експортера USLUGI TRANSPORTOWE HERFERT WOJCIECH за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару чи відповіді останнього, натомість сертифікат з перевезення (походження) товару є офіційним документом, тому потребує встановлення його не чинним, підробленим чи недійним виключно у відповідності до вимог закону.
Крім того, вказує, що в позивача, як імпортера, відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 та декларації інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).
Отже, на думку позивача, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддавати сумніву правомірність видачі сертифікатів EUR.1 на спірні товари.
З огляду на викладене, а також з урахуванням наданих позивачем доказів щодо країни виробництва транспортних засобів, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.07.2025 №UA209[телефон приховано] та від 18.09.2025 №209[телефон приховано] є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 у справі №380/21579/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСПОРТ» до Львівської митниці задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 04.07.2025 №UA209[телефон приховано]. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 18.09.2025 №UA209[телефон приховано]. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСПОРТ» судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 3504 гривні 30 копійок.
Не погоджуючись із цим рішенням відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ», проведеної на підставі отриманої від уповноважених органів Республіки Польща документально підтвердженої інформації, встановлено неправомірне застосування позивачем тарифної преференції за кодом «410» при митному оформленні товарів.
Апелянт стверджує, що за міжнародними запитами митними органами Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товарів, задекларованих за митними деклараціями за митними деклараціями від 16.09.2022 №UA209180/2022/066419, від 16.09.2022 №UA209180/2022/066424, від 11.11.2022 №UA209180/2022/079058, оскільки під час проведення перевірок експортер не надав жодних документів чи доказів, які б підтверджували відповідність товарів правилам преференційного походження відповідно до Доповнення І до Регіональної конвенції.
Таким чином, апелянт наголошує, що до спірних товарів не можуть бути застосовані умови преференційного режиму оподаткування в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а тому відсутні підстави для оподаткування таких товарів за зниженими ставками ввізного мита.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» (місцезнаходження: вул.Стрийська, 93/82, м.Львів, 79031; код ЄДРПОУ: 41135210) зареєстроване, як юридична особа, 08.02.2017; основним видом економічної діяльності товариства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є вантажний автомобільний транспорт (49.41).
30.08.2022 між ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» та USLUGI TRANSPORTOWE HERFERT WOJCIECH укладено договір №01/08/2022, відповідно до п.1 якого Продавець продає, а Покупець приймає автомобіль для вантажних перевезень MAN TGX: номер шасі НОМЕР_1 ; 2017 року випуску; УКТ ЗЕД [номер приховано]
Згідно з п.2 договору №01/08/2022 від 30.08.2022 року, поставка Товару здійснюється за умовами FCA Мензихуд. Продавець зобов`язується надати Покупцю оригінали документів, а саме: Сертифікат EUR 1; рахунок-фактура на суму поставки (в 4 примірниках); копії експортної декларації. Термін доставки товару до 30.09.2022 року.
Продавець надав Покупцю, зокрема, наступні документи: рахунок-фактуру №F1780/09/22; сертифікат EUR.1 №PL/MF/AS0312252.
Даний автомобіль для вантажних перевезень MAN TGX ввезений на митну територію України ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» за митною декларацією від 16.09.2022 №UA209180/2022/066424.
Крім того, 05.09.2022 між ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» та USLUGI TRANSPORTOWE HERFERT WOJCIECH укладено договір №01/09/2022, відповідно до п.1 якого Продавець продає, а Покупець приймає Напівпричіп KOEGEL SN24: номер шасі НОМЕР_2 ; 2015 року випуску; УКТ ЗЕД 8716 39 80 00
Згідно п.2 договору №01/09/2022 від 05.09.2022, поставка Товару здійснюється за умовами FCA Мензихуд. Продавець зобов`язується надати Покупцю оригінали документів, а саме: сертифікат EUR 1; рахунок-фактуру на суму поставки (в 4 примірниках); копії експортної декларації. Термін доставки товару до 30.09.2022.
Продавець надав Покупцю, зокрема, наступні документи: рахунок-фактуру №F1781/09/22; сертифікат EUR.1 №PL/MF/AS0312251.
Даний напівпричіп ввезено на митну територію України ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» за митною декларацією від 16.09.2022 №UA209180/2022/066419.
Крім того, 04.11.2022 між ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» та USLUGI TRANSPORTOWE HERFERT WOJCIECH укладено договір №04/11/2022, відповідно до п.1 якого Продавець продає, а Покупець приймає тривісну платформу SCHMITZ: номер шасі НОМЕР_3 ; 2018 року випуску; УКТ ЗЕД 8716 39 80 00.
Згідно з п.2. договору №04/11/2022 від 04.11.2022 року, поставка Товару здійснюється за умовами FCA Мензихуд. Продавець зобов`язується надати Покупцю оригінали документів, а саме: сертифікат EUR 1; рахунок-фактуру на суму поставки (в 4 примірниках); копії експортної декларації. Термін доставки товару до 30.11.2022.
Продавець надав Покупцю, зокрема, наступні документи: рахунок-фактуру №F2145/11/22; сертифікат EUR.1 №PL/MF/AS03122446.
Дана тривісна платформа SCHMITZ ввезена на митну територію України ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» за митною декларацією від 11.09.2022 року №22UA209180079058U9.
Вказані вище товари декларувалися із застосуванням преференції з нарахуванням ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм ст.15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, з огляду на наявність у ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» сертифікатів EUR.1: №PL/MF/AS0312251, №PL/MF/AS03122446, №PL/MF/AS0312252.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 336, абз. 3 ч. 2 ст. 344-1, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351, підп. 1 п. 912 та з урахуванням п. 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (зі змінами та доповненнями), у зв`язку із надходженням від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, відповідно до наказу Львівської митниці 19.05.2025 року №191 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» (ЄДРПОУ 41135210) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів при переміщенні через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 16.09.2022 №UA209180/2022/066419, від 16.09.2022 №UA209180/2022/066424, від 11.11.2022 №UA209180/2022/079058.
За результатами перевірки складено акт від 12.06.2025 №91/25/7.4-19/41135210.
Відповідно до п.3.2 цього акта «Перевірка обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування» встановлено наступне.
ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» за митною декларацією від 16.09.2022 року №UA209180/2022/066419 ввезено на митну територію України товар «Напівпричіп вантажний, марка: KOEGEL, №шасі НОМЕР_4 …», за митною декларацією від 16.09.2022 року №UA209180/2022/066424 ввезено товар - «Вантажний - тягач сідельний, бувший у використанні, марка: MAN, модель: TGX, рік випуску - 2017 року, модельний рік - 2018 року, дата першої реєстрації - 25.10.2017, шасі № НОМЕР_1 …» та за митною декларацією від 11.11.2022 №UA209180/2022/079058 ввезено товар «Напівпричіп вантажний, марка: SCHMITZ CARGOBULL, шасі - НОМЕР_3 …».
Зазначені товари декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом «410» і, як наслідок, з умовним нарахуванням ввізного мита та без сплати такого в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Регіональна конвенція).
Застосування пільги зі сплати ввізного мита ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» було здійснено на підставі наданих під час митного оформлення товарів преференційних документів від 12.09.2022 №PL/MF/AS 0312251, від 12.09.2022 №PL/MF/AS 0312252, від 08.11.2022 №PL/MF/AS 0312446, які вказані у графі 44 митної декларацій під кодом «0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товарів форми EUR.1».
Керуючись статтею 32 Доповнення І «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польщі сертифікати з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 12.09.2022 року №PL/MF/AS 0312251, від 12.09.2022 №PL/MF/AS 0312252, від 08.11.2022 №PL/MF/AS 0312446.
Листом від 26.01.2024 №15/15-03-01/7.4/473 Державна митна служба України інформувала Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польщі листа від 15.01.2024 №3001-ІОС.4331.54.2023 з результатами процесу перевірки сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 08.11.2022 №PL/MF/AS 0312446.
Так, уповноваженим органом Республіки Польщі у зазначеному листі повідомлено наступне: «товар, на який поширюється вищезазначений сертифікат, не може вважатися товаром з походженням - відповідно до Додатку І Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження. Експортер не підтвердив походження товару. Таким чином, цей продукт не може претендувати на преференційний режим ».
Листом від 15.07.2024 №15/15-03-01/7/3744 Державна митна служба України інформувала Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польщі листа від 11.07.2024 №3001-ІОС.4331.51.2024 з результатами процесу перевірки сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 12.09.2022 №PL/MF/AS 0312251, від 12.09.2022 №PL/MF/AS 0312252.
Так, уповноваженим органом Республіки Польщі у зазначеному листі повідомлено наступне: «товар, на який поширюється вищезазначений сертифікат, не може вважатися товаром з походженням - відповідно до Додатку І Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження. Експортер не підтвердив походження товару. Таким чином, цей продукт не може претендувати на преференційний режим ».
Крім цього, уповноваженим органом Республіки Польщі у графі 14 сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 12.09.2022 №PL/MF/AS 0312251, від 12.09.2022 №PL/MF/AS 0312252, від 08.11.2022 №PL/MF/AS 0312446 внесено відмітку: «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності інформації, що міститься в ньому».
Вказана відмітка належним чином засвідчена уповноваженим органом Республіки Польщі, у зв`язку з чим товари, на які поширюються сертифікати з перевезення форми EUR.1, не підпадають під преференційний режим відповідно до Додатку І до Регіональної конвенції.
Враховуючи викладене, митний орган дійшов висновку, що сертифікати EUR.1 не підтверджують преференційного походження імпортованих товарів, у зв`язку з чим застосування тарифної преференції « 410» є неправомірним.
Згідно висновків акта перевірки від 12.06.2025 №91/25/7.4-19/41135210 встановлено порушення ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» окремих норм законодавства, а саме:
- ст. 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції (в редакції, чинній на момент здійснення митного оформлення), ч.1 ст.257, ч.2 ст.46 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення митного оформлення), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 16.09.2022 року №UA209180/2022/066419, від 16.09.2022 року №UA209180/2022/066424, від 11.11.2022 року №UA209180/2022/079058 на загальну суму 239362,20 грн;
- підпункту «в» п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 16.09.2022 №UA209180/2022/066419, від 16.09.2022 року №UA209180/2022/066424, від 11.11.2022 №UA209180/2022/079058 на загальну суму 47872,44 грн.
На підставі висновків акта Львівською митницею прийнято податкові повідомлення рішення від 04.07.2025:
- №UA209[телефон приховано] за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» на загальну суму 239362,20 грн, в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 239362,20 грн, за штрафними санкціями - 0,00 грн);
- №UA209[телефон приховано] за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання» на загальну суму 59840,55 грн, в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 47872,44 грн, за штрафними санкціями - 11968,11 грн).
16.07.2025 ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» звернулося до Державної митної служби України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 04.07.2025 №UA209[телефон приховано] та №UA209[телефон приховано].
Рішенням Державної митної служби України від 16.09.2025 №1/10-06/13/5917 скаргу ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.07.2025 №UA209[телефон приховано] в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 25%, зменшено розмір штрафних санкцій до 10% та зобов`язано Львівську митницю прийняти нове податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість».
Зазначене рішення Державної митної служби України отримано ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» 07.10.2025.
Відповідно до рішення Державної митної служби України від 16.09.2025 №1/10-06/13/5917 Львівською митницею прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 18.09.2025 року №209[телефон приховано] за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання» на загальну суму 52659,68 грн, в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 47872,44 грн, за штрафними санкціями - 4787,24 грн).
Не погоджуючись із прийнятими Львівською митницею податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що отримані з офіційних заводських баз даних виробників за ідентифікаційними номерами (VIN-кодами), є об`єктивним та достовірним джерелом інформації про походження товарів, оскільки VIN-код дозволяє чітко встановити географічне місце розташування виробничих потужностей, на яких було виготовлено конкретну одиницю техніки.
Суд зазначив, що наведені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку безумовно підтверджують європейське походження імпортованих товарів та відповідність їх критеріям преференційного походження.
За таких обставин, саме лише ненадання експортерами додаткових документів на запит митних органів іноземної держави (за умови відсутності фактів підробки сертифікатів EUR.1 або встановлення походження товарів з країн поза межами ЄС) не може бути достатньою підставою для висновку про неправомірність застосування позивачем тарифної преференції.
Разом з тим, суд звернув увагу на те, що у імпортера відсутній обов`язок перевіряти законність дій експортера при оформленні сертифікатів EUR.1, оскільки відповідальність за їх видачу та достовірність відомостей, зазначених у них, покладена на експортера.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спірні рішення відповідача від 04.07.2025 №UA209[телефон приховано] та від 18.09.2025 №209[телефон приховано] про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» та за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів…; тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну..)» є такими, що не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Митного кодексу України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 276 Митного кодексу України платником мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі.
У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Положеннями ст. 300 Митного кодексу України визначено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до пп. «в» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.
Згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Відповідно до пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Згідно з ч. 6 цієї статті положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч. 7 ст. 36 Митного кодексу України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
З 01.01.2016 набрала чинності Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, розділом IV якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Виходячи з ч. 1 ст. 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Згідно з положеннями ст. 2 розділу II «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу 1 до Угоди, з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
(a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
(b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
В свою чергу, за правилами статті 22(1) Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або
(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Згідно з статтею 22 (2-6) Протоколу 1, декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Положеннями ст. 25 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.
Статтею 28 Протоколу І встановлено, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:
(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;
(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;
(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Частинами 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю. Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.
Згідно ст. 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Згідно з ст. 33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 01.02.2018.
21.11.2018 Підкомітетом Україна - ЄС з питань митного співробітництва прийнято Рішення №1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони».
Відповідно до ст. 1 Рішення Протокол 1 замінюється текстом, викладеним у додатку до цього рішення, зокрема з урахуванням статті 1 цього додатку у торгівлі з ЄС застосовуються правила походження Конвенції, викладені у Доповненні І та у відповідних положеннях Доповнення ІІ до Конвенції.
Згідно з п.1 ст. 15 Доповнення 1 Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;
(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;
(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.
Відповідно до ст. 27 Доповнення 1 документи, зазначені в Статтях 16(3) та 21(5), що використовуються для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED можуть бути визнані такими, що походять з Договірної Сторони й відповідають іншим вимогам цієї Конвенції, можуть включати, серед іншого, наступне: (1) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку; (2) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству; (3) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Договірній Стороні, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству; (4) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні згідно з цією Конвенцією; (5) належні свідчення про обробку або переробку, виконані за межами відповідної Договірної Сторони згідно з положеннями Статті 11, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Згідно з п. 1 ст. 32 Доповнення 1 подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
Відповідно до п. 6 ст. 32 Доповнення 1 якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Згідно з п. 3 ст. 32 Доповнення 1 перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Відповідно до п. 5 ст. 32 Доповнення 1 митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Митного кодексу України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку щодо можливості митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
Колегія суддів зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки уповноважених органів Республіки Польща, викладені у листах від 15.01.2024 №3001-ІОС.4331.54.2023 та від 11.07.2024 №3001-ІОС.4331.51.2024.
У вказаних документах іноземна сторона не підтвердила преференційне походження товарів, задекларованих у сертифікатах форми EUR.1: від 12.09.2022 №PL/MF/AS0312251, від 12.09.2022 №PL/MF/AS0312252 та від 08.11.2022 №PL/MF/AS03122446.
Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі №380/2869/22.
При цьому митний орган зазначає, що подані ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» сертифікати не є належним підтвердженням походження товарів з Європейського Союзу, оскільки під час перевірки уповноваженими органами Республіки Польща експортери не надали підтверджуючих документів щодо походження товарів.
З приводу вказаного, суд першої інстанції вірно зазначив, що з метою підтвердження країни виробництва ввезених товарів ТОВ «ЄВРОТРАНСПОРТ» зверталося до офіційних дилерів MAN, SCHMITZ, KOGEL із запитами щодо країни виробництва автомобіля MAN TGX, платформи SCHMITZ та напівприціпа KOEGEL SN24.
Як видно з матеріалів справи, відповідно до довідки офіційного дилера МАН ТОВ «Трак енд Бас Юкрейн» від 27.11.2025 №2711/25-01, згідно даних заводу виробника автомобіль MAN, модель TGX 18.500 4X2 BLS, номер шасі НОМЕР_1 , тип двигуна D2676LF51, №двигуна 51549072274911, був виготовлений MAN Truck & BUS SE Dachauerstr. 667, 80995 Munchen.
Згідно довідки офіційного дилера Шмітц ТОВ «Трак енд Бас Юкрейн» від 27.11.2025 року №2025/072 напівпричіп з номером шасі НОМЕР_5 згідно заводської бази даних Schmitz Cargobull AG є тривісним тентованим напівпричепом, SCS 24/L - 13.62 Mega, виготовленим на заводі Schmitz Cargobull AG, Siemensstrasse 50, 48341 Altenberge в 2018 році.
Згідно з довідкою офіційного дилера KOGEL від 28.11.2025 №28112025 щодо напівпричепа KOGEL, модель S24-1, VIN: НОМЕР_6 , повідомлено, що згідно з конструкторською документацією, на момент виходу з виробництва, даний напівпричіп був виготовлений трьохвісним тентованим загального призначення, на виробничих потужностях Kogel Trailer GmbH, Am KOGEL Werk, 1, D-89349 Burtenbach.
Більше того, суд слушно зауважив, що VIN-код транспортного засобу є унікальним міжнародним ідентифікаційним номером, який присвоюється виробником один раз та не змінюється протягом усього строку експлуатації транспортного засобу. Він містить закодовану інформацію щодо виробника, року виготовлення та місця складання транспортного засобу й використовується у міжнародній практиці як засіб ідентифікації походження продукції.
Зі змісту наданих відповідей слідує, що інформація про країну походження транспортних засобів (Федеративна Республіка Німеччина) є підтвердженою безпосередньо заводами-виробниками через їхні офіційні представництва в Україні.
Колегія суддів зазначає, що відомості, отримані з офіційних заводських баз даних виробників за ідентифікаційними номерами (VIN-кодами), є об`єктивним та достовірним джерелом інформації про походження товарів, оскільки VIN-код дозволяє чітко встановити географічне місце розташування виробничих потужностей, на яких було виготовлено конкретну одиницю техніки.
Таким чином, наведені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку безумовно підтверджують європейське походження імпортованих товарів та відповідність їх критеріям преференційного походження.
Судом звертається увага на те, що саме лише ненадання експортерами додаткових документів на запит митних органів іноземної держави (за умови відсутності фактів підробки сертифікатів EUR.1 або встановлення походження товарів з країн поза межами ЄС) не може бути достатньою підставою для висновку про неправомірність застосування позивачем тарифної преференції.
Крім того, як видно зі змісту акта перевірки від 12.06.2025 №91/25/7.4-19/41135210, висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації, отриманій від уповноважених органів Республіки Польща, яка не підтверджує подання позивачем недостовірних документів та не спростовує походження товарів з Європейського Союзу.
Вказані листи уповноважених органів Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митного законодавства України, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.
Колегія суддів звертає увагу, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав Львівській митниці всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України.
Додатково колегія суддів зазначає, зі змісту листів уповноваженого органу Республіки Польща не вбачається підтвердження фіктивності (недійсності) Сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 чи підтвердження походження товару іншого, ніж ЄС.
Позиція відповідача щодо можливості відмови у наданні права на преференцію лише з підстав наявності в митного органу обґрунтованого сумніву щодо походження товару є також неприпустимою з тих мотивів, що у такий спосіб відповідальність за ймовірну недостовірність документів про походження товару наперед, тобто до перевірки і підтвердження цього факту, перекладається на платника податків, що, на думку суду, є недопустимим, оскільки змушує його нести додаткові витрати зі сплати митних платежів за наявності у нього необхідних документів, які підтверджують його право на преференцію.
В цьому контексті колегія суддів також враховує презумпцію добросовісності платника податків, яка неодноразово підтверджувалася висновками Верховного Суду, зокрема, постановою Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №200/5932/19-а та згідно із якою при вирішенні податкових спорів презюмується економічна виправданість дій платника податків, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, а також достовірність відомостей у його бухгалтерській та податковій звітності. Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до норм статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки щодо підтвердження походження товару можуть бути підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції, що також підтверджується висновками викладеними у постанові Верховного Суду у справі №260/2805/20 від 11.04.2022.
І саме у разі не підтвердження преференційного походження товару за наслідками перевірки, проведеної митними органами країни експорту, у контролюючого органу країни експорту виникають правові підстави для проведення перевірки з питань правомірності застосування господарюючим суб`єктом преференції по сплаті ввізного мита "410" під час здійснення імпорту товару на митну територію України та визначення за її результатами розміру грошового зобов`язання зі сплати мита, яке такий суб`єкт зобов`язаний сплатити у зв`язку із преференційним розмитнення товару за відсутності права на преференцію внаслідок подальшого не підтвердження походження товару.
Застосування ж відповідачем іншого підходу, за яким платник повинен у повному обсязі сплатити митні платежі до бюджету, але при цьому може повернути їх із використанням спеціальної процедури повернення надміру та/або помилково сплачених митних платежів після підтвердження митними органами країни експерту преференційного походження товару, суд вважає нелегітимним і таким, що не узгоджується із загальними засадами митної політики держави та взятими Україною зобов`язаннями у сфері митного співробітництва з Європейським Союзом.
Натомість, у разі отримання за наслідками перевірки відповіді на запит з інформацією, яка відрізняється від задекларованої під час митного оформлення чи не підтверджує країну походження товару, контролюючий орган вправі та має усі можливості провести документальну перевірку і за її результатами донарахувати суму ввізного мита без застосування преференцій.
З огляду на викладене, колегія суддів переконана, що наявна у відповідача інформація була достатньою для виникнення обґрунтованого сумніву щодо походження імпортованого позивачем товару та давала законні підстави для направлення до компетентних органів країни експорту запиту про проведення перевірки питання щодо походження такого товару, але не для прийняття рішення про відмову у наданні права на преференцію, яким, за своєю суттю, є оскаржувана картка відмови.
За таких обставин, сертифікат з перевезення товару є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а саме надання декларанту преференції зі сплати ввізного мита.
Відтак спростування зафіксованого у такому документі факту преференційного походження товару може здійснюватися уповноваженим суб`єктом владних повноважень виключно в порядку та у спосіб, що визначені нормами міжнародного договору та національного законодавства. При цьому, одного лише сумніву в достовірності сертифікату є недостатньо для прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні випуску товару із наданням преференції.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого митного органу до відповідних експортерів за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товарів, чи відповіді експортерів.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у імпортера відсутній обов`язок перевіряти законність дій експортера при оформленні сертифікатів EUR.1, оскільки відповідальність за їх видачу та достовірність відомостей, зазначених у них, покладена на експортера.
При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, позивач, застосовуючи тарифну преференцію, обґрунтовано покладався на добросовісність свого контрагента та не мав підстав сумніватися у правомірності виданих сертифікатів.
При цьому, митним органом не доведено наявності у позивача умислу, спрямованого на ухилення від сплати митних платежів.
Не підтвердження походження товару компетентним органом іноземної держави не є тотожним установленню відсутності такого походження, а сертифікати EUR.1, які не визнані недійсними, не анульовані та не відкликані у встановленому законом порядку, мають належну доказову силу (Постанови Верховного Суду від 12.08.2025 у справі №500/1516/22 та від 09.12.2025 у справі №380/22832/24).
Верховний Суд також наголосив, що листи іноземних митних органів підлягають оцінці у сукупності з усіма іншими доказами, наявними у справі, а ризики неналежної процесуальної поведінки експортера не можуть автоматично покладатися на добросовісного імпортера, який надав усі документи, передбачені законодавством.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі №380/21579/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар