Справа № 760/6330/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
22 вересня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Данко В.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ткаченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики
в с т а н о в и в:
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від Солом`янського районного суду м. Києва надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 (далі - відповідачка), в якому позивачка просить суд:
-стягнути з відповідачки на користь позивачки суму грошового боргу в сумі 47 460 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідачки заборгованості за договором позики в розмірі 47 460 гривень. У зв`язку з тим, що відповідачка грошові кошти добровільно не повертає, то відповідну суму слід стягнути в судовому порядку.
Відповідачка правом на подання відзиву не скористався, що згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України не перешкоджає розгляду та вирішенню справи по суті за наявними матеріалами.
Ухвалою від 19.06.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали, від представниці позивачки надійшла заява без участі.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зважаючи на викладене та із урахуванням відсутності заперечень представниці позивачки проти вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд розглядає справу заочно.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно квитанцією від 03.11.2022 транзакція №[телефон приховано] позивачка перерахувала відповідачці 1 000 доларів США.
Відповідно до квитанції №88902354 від 05.06.2022 позивачка здійснила переказ на користь відповідачки в розмірі 300 доларів США.
30.09.2023 на картковий рахунок сина позивачки сплачено 6 000 грн. від користувача «Kozlenko Serhii».
Виходячи з наявності підстав для стягнення з відповідачки грошових коштів, наданих у позику, позивачка звернулася до суду через свою представницю із цим позовом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Суд з`ясував, що позивачка здійснювала платежі на користь відповідачки, у підтвердження чого надала 2 платіжні документи, які підтверджують дати здійснених транзакцій, а саме - 05.06.2022 та 03.11.2022.
На переконання суду, ці квитанції є «іншими документами, які посвідчують передання позикодавцем визначеної грошової суми» в розумінні ч. 2 ст. 1047 ЦК України та підтверджують існування між сторонами позикових правовідносин.
Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 по справі №916/3027/21.
У розглядуваній справі відповідачка жодним чином не заперечувала проти долучених представницею позивачки скриншотів листування із мобільного додатку.
Крім того, суд зауважує, що у долученому листуванні міститься посилання на платіжний документ від 03.11.2022 (транзакція №[телефон приховано]).
Зі змісту цього ж листування слідує, що позивачка ставила питання про повернення їй боргу.
Утім, відповідачка не надала доказів, що грошові кошти, отримані в позику, були фактично повернуті.
30.09.2023 на картковий рахунок сина позивачки сплачено 6 000 грн. від користувача «Kozlenko Serhii».
Сплату означеної суми позивачка вважає належним виконанням, у зв`язку з чим стверджує про зменшення залишкового боргу, що суд розцінює як прояв добросовісності.
Водночас суд зазначає, що станом на 30.09.2023 сплачені 6 000 грн. за офіційним курсом НБУ еквівалентні 164.08 доларів США (6 000 грн. : 36,5686 грн./дол. США).
За таких обставин сума залишку становить 1135,92 доларів США (1 300 доларів США - 164,08 доларів США).
Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У розглядуваній справі суд встановив, що грошові кошти передавалися в іноземній валюті, а позивач просить суд стягнути заборгованість у національній валюті.
З огляду на викладене з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1135,92 доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу.
На переконання суду, в даному випадку таке стягнення не є виходом за межі позовних вимог та не змінює способу судового захисту, тому що в розглядуваній справі йдеться про стягнення еквіваленту 1135,92 доларів США в національній валюті.
Також відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки слід стягнути судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 1196,37 грн. (1 211,20 грн. * ((1 135,92 дол. США / 1150 дол. США) * 100%)).
Керуючись ст.ст. 526, 530, 533, 625 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Санжаровська Тетяна Валентинівна, до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 суму грошового боргу в розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) доларів США 92 центи, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу.
У задоволенні решти позову відмовити повністю.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 196 грн. 37 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.Й. Данко